10 маловідомих фактів про скіфську пектораль

21 червня в 1971 році о 14 годині 30 хвилин під час дослідження скіфського кургану Товста Могила поблизу міста Покров Дніпропетровської області, було знайдено скіфську пектораль, яка увійшла в історію України, як найвизначніша археологічна подія ХХ стр. Знахідку зробила експедиція Інституту археології Академії наук України, яку очолював Борис Мозолевський, український археолог та поет-шістдесятник.

Борис Мозолевський з колегами

Золота пектораль – це нагрудна прикраса, ознака влади скіфського володаря, виготовлена в 370–350-х роках до н.е. видатними грецькими майстрами. Вона вражає досконалістю форм й гармонійністю композиції, виваженістю й чіткістю ритму та пропорцій. Це найвищий рівень греко-скіфського ювелірного мистецтва. Коштовні вироби цього стилю створювалися грецькими ювелірами з урахуваннями побажань й смаків їхніх замовників – скіфських правителів та жерців.

Скіфська пектораль. Деталь

10 маловідомих фактів про Скіфську Пектораль:

1️. Назвати прикрасу пектораллю (від латинського pectus – груди) запропонував Євген Черненко ще у момент її знаходження. Ця назва була прийнята Борисом Мозолевським, а згодом й більшістю науковців та суспільством.

2️. Пектораль складається з понад 160 деталей, які були виготовлені окремо, а потім з’єднані відповідно до задуманої композиційної схеми.

3. Джгути, які є каркасом пекторалі, – порожнисті. Кожен з них складається з двох частин, спаяних настільки ретельно, що місця з’єднання неможливо побачити неозброєним оком. Цей секрет відкрився у 1991 році завдяки рентгенівському знімку.

4️. Зображення людей і тварин є горельєфними. Майже на всіх скульптурках зі зворотного боку посередині є плавна заглибина, зроблена, ймовірно, задля економії золота.

5️. З обох країв зовнішнього ярусу пекторалі розміщено по дві мініатюрні скульптурки степових коників (Tettigoniidae). Вони настільки реалістичні, що вчені можуть розрізнити самця й самку.  

6️. Пелюстки квіточок на середньому ярусі були вкриті блакитною емаллю (зараз вона поблякла та вилущилася), що надавало прикрасі золотаво-блакитного забарвлення.

7. Пектораллю користувалися за життя її власника, свідченням чого є пошкодження та сліди ремонту на лівій частині виробу. Можливо, було втрачено, а потім повторно виготовлено одну з фігурок зайця.

8️. Пектораль двічі була на реставрації. Вперше – 1972 року у реставраційно-художніх майстернях Ленінграда. Тоді ж було виготовлено 4 гальванокопії прикраси. Вдруге – 1991 року у реставраційному центрі Романо-Германського центрального музею міста.

9️. Пектораль надійшла до нашого музею у травні 1972 року й відтоді лише двічі залишала його стіни: 1975-го (виставки у США та Франції) і 1991-го (виставка «Золото степу» у місті Шлезвіг та реставрація у місті Майнц). Зазвичай на міжнародних виставках демонстрували гальванокопію, яка побувала у 40 містах 14 країн Європи, Америки та Азії.

10. Золотій пекторалі присвячено понад 2000 наукових й науково-популярних статей, альбомів та монографій, написаних багатьма мовами. Втім вона й досі береже свої таємниці.