Учора мені наснилося, що я перенісся в майбутнє та опинився на території Всесвітньої виставки (ЕКСПО) в Одесі влітку 2030 року. За сім років до цього Україна дивовижним чином перемогла в конкурсі на проведення ЕКСПО-2030, і тепер перед моїми очима лежало місто, що зазнало колосальних змін. Одесу буквально переповнювали туристи. Вони заполонили собою готелі та ресторани ще у квітні, і очікувалося, що потік туристів не вщухатиме аж до жовтня. А це близько півмільйона відвідувачів на тиждень! Половина з них — українці, половина — мандрівники з різних куточків світу, що приїхали на власні очі побачити Одесу — перлину Чорного моря і морську столицю України. Але насамперед для того, щоб відвідати країну, що прославилася мужністю своїх солдатів. Вони дали рішучу відсіч другій за чисельністю армії світу та перемогли країну, площа якої у 28 разів перевищує територію їхньої Батьківщини.
Навколо мене вирувало життя та мерехтів калейдоскоп культурних подій, організованих 150 країнами. На території виставки вони побудували свої павільйони й привезли в Україну свою музику, танці та національні продукти. Дивовижний досвід для міста, де «гарячий сезон» триває лише три місяці, а навесні й восени не відбуваються ніякі міжнародні заходи.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Але тепер у місті не вистачало ні готелів, готових прийняти цю лавину туристів, ні локацій для проведення культурних заходів. Багато приватних осіб пропонували свої квартири в оренду, а старі будівлі та банківські філіали 19-го століття, що роками стояли занедбані, відремонтували та обладнали для проведення подій. Але попри це, багатьом туристам довелося винаймати житло по всьому регіону — навіть у столиці Молдови Кишиневі та в сусідньому Миколаєві. У цьому місті, що славиться своїми корабельнями, данські компанії побудували новий міжнародний аеропорт. Тепер сполучення між цими містами неможливо було й порівняти з довоєнним. Швидкісний поїзд почав курсувати цим маршрутом лише рік тому і сполучив Одесу з Кишиневом (90 хвилин), Миколаєвом (20 хвилин) і Києвом (150 хвилин). Тому багато іноземних туристів, які приїхали на ЕКСПО, їхали подивитися й на українську столицю.
Відведена під виставку локація була розташована ідеально — до неї легко дістатися з історичного центру. Доїхати можна за кілька хвилин таксі або трамваєм. Раніше ця місцина була відома під назвою «поля зрошення»: ходили легенди про те, що тут у землі лежить багато скелетів людей, убитих у війнах мафіозних банд у 90-х роках. Але коли ділянку розчистили, знайшли лише поодинокі кістки тварин. Після ЕКСПО локацію планують використовувати для проведення виставок, у тому числі першого українського гастрономічного ярмарку для просування експорту української продукції.
Найдивовижніше те, що вже в той момент було очевидно, який слід залишить по собі ЕКСПО (на додачу до подовження туристичного сезону з 3 до 6 місяців). Багато країн нанесли Одесу на мапу своїх культурних і торговельних відносин. Так, якщо раніше тут було лише 30 іноземних консульств, то сьогодні їх стало 60 — вони стежать за воротами українського експорту за допомогою своєї дипломатичної мережі.
Навіть більше: на додачу до цього, ЕКСПО вдалося повернути до життя деякі історичні перлини міста — такі, як напівзанедбаний курорт Куяльник, розташований у гирлі лиману неподалік Одеси. Курортом, який на початку 20-го століття відвідували королі та королеви, почала опікуватись французька група компаній. Вона якраз встигла довести його до ладу перед початком виставки, щоб до оновленого спа-центру можна було запрошувати нових відвідувачів. Іспанська ж група побудувала в Одесі першу гавань з клубом із рестораном — в її майстернях надають послуги парусним суднам і яхтам. Відсутність такого місця на мапі Одеси була серйозним недоліком цього приморського міста.
Знамениті ж Потьомкінські сходи, які, на жаль, донедавна впиралися в металеву огорожу транспортної магістралі, тепер з’єднані з круїзним доком пішохідним мостом, дизайн якого розробили відомі британські архітектори. Цим мостом люди можуть перейти прямо до нового музею моря із секцією доповненої реальності, що присвячена фільму «Броненосець Потьомкін», і до ресторану, з якого відкривається чудова панорама. Цей флагман міста був побудований на місці осоружного пострадянського готелю «Одеса», який довгі роки простояв занедбаний і зрештою був знесений.
Поки я так приємно подорожував у майбутнє у своїх снах, мене розбудив запах кави, що линув з італійської кавоварки на кухні мого будинку в Одесі. Я розплющив очі й відразу згадав про те, що моє місто виключили з конкурсу на проведення ЕКСПО.
Єдиною розрадою для мене став той факт, що просунутися так далеко в конкурсі вже є значним досягненням. Для виграшу Україні були потрібні голоси багатьох африканських, південноамериканських та азійських країн, а в багатьох із них і досі немає послів України. Ба більше, багато цих країн перебувають під сильним дипломатичним впливом Російської Федерації, що аж ніяк не сприяло перемозі Одеси. На жаль, це був лише красивий сон.
