ІВАН ІВАНОВИЧ РІЗНИЧ – моряк-підводник, перший у світі здійснив автономне трансокеанське плавання на субмарині малої водотоннажності та провів її річкою (Дунай), автор «Командних слів з керування підводними човнами», якими послуговуються донині.
СЛАВУ ПРИНЕСЛА ПОМСТА КОЛЧАКА
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Історичний казус: найвищий злет вінницького капітана Немо – результат помсти майбутнього адмірала Олександра Колчака за нищівну критику не лише його, а й усього Морського генерального штабу. Іван Іванович вбачав майбутнє за субмаринами, а чиновники – за лінійно-броненосними кораблями. Тому 1908 року 30-річного офіцера Різнича списали на берег. Проте з початком Першої світової війни змушені були відкликати. А коли виникла необхідність перегнати новозбудовану субмарину з Італії до Росії через зону активних морських бойових дій, Колчак доручив цю справу Різничу. Історики зазначають, що доволі небезпечне плавання було спробою помститися капітану за давню критику й довести, що майбутнє підводного флоту не за субмаринами. Та ба, майбутній командувач Чорноморським флотом прорахувався. Саме цей похід остаточно увінчав славою капітана Різнича.
5000 МИЛЬ ПІД ВОДОЮ ЗА 89 ДНІВ
13 червня 1917 року мінісубмарина «Святий Георгій» віддала швартови, щоб упродовж трьох місяців виживати, щомиті ризикуючи. Маршрут пролягав з італійського міста Спеція до Архангельська. Німецькі підводні човни – повсюди, як і глибоководні міни. Температура всередині човна дорівнювала температурі води за бортом, забрудненість повітря визначалася за реакцією білих мишей (незмінних «членів екіпажу»), а освіжали його шляхом підняття на поверхню (як правило, уночі, аби не «засвітитися»). До того ж, згори постійно капала конденсована вода, а спати через нестачу ліжок доводилося по черзі. Перехід Середземним морем, Гібралтарською протокою, Біскайською затокою, Англійським каналом, Ірландським морем, звивистими протоками Літл-Мінч і Норт-Мінч, Північним, Баренцевим та Білим морями. Декілька разів субмарину затоплювало. Атакував невідомий підводний човен. Двічі виходили з ладу то правий, то лівий двигуни, суттєво збоїло інше обладнання. А на останній ділянці шляху з’явився новий «ворог» – яскраве північне сяйво. Спливати уночі, щоб субмарина «ковтнула свіжого повітря», стало вкрай небезпечно. Та попри все, «Святий Георгій» пришвартувався в Архангельську. Пройшовши за 89 героїчних днів 5000 миль водами Атлантичного, Північного Льодовитого океанів та п’яти морів.
ТАЄМНИЦЮ СМЕРТІ НЕ РОЗГАДАЛИ
Щодо біографії вінницького «капітана Немо», документально підтверджено:
• демобілізували Різнича 30 квітня 1918 року;
• 1919-го його прізвище згадується у паперах як відповідального за будівництво військово-морської бази на Кольському півострові;
• січень 1920-го – працює командиром охорони в Кандалакші;
• у «Списку морських чинів Північної області» (зима 1920 року) вказано: «Залишився при евакуації в Росії»;
• до вересня 1920-го значиться в списках в’язнів Холмогорського концтабору як «поплічник білих». А далі – загадки. Існує три версії загибелі капітана Різнича:
• У березні-червні 1920-го заарештований особливим відділом Червоної Онезької флотилії та запроторений до Холмогорського концтабору, де після вересня, внаслідок «розвантаження бараків», розстріляний (у списках вже не згадувався).
• Син, зі слів мачухи, заявив, що батько загинув із сотнями полонених білогвардійців 1920-го року на «баржі смерті», затопленій більшовиками у Білому морі.
• Також існують свідчення, що підводник Різнич, повоювавши за Білу гвардію, емігрував до Китаю та помер у Шанхаї влітку 1923 року.
Що сталося насправді, ми не знаємо і, мабуть, ніколи не дізнаємося: прізвище Різнич внесено до «Списку офіцерів Російського Імператорського флоту, доля яких невідома».
А от віртуальну могилу наш капітан отримав. 2012 року під час четвертого міжнародного автопробігу флотських ветеранів, який стартував у Києві, на води Білого та Баренцового морів були спущені хрести із землею рідних місць загиблих моряків, серед яких – і хрест капітана другого рангу Івана Різнича.
ЦІКАВІ ФАКТИ
- Підводний човен «Святий Георгій» перед передачею замовникові викрав італійський мічман запасу Анжело Беллоні та під комерційним прапором перегнав на Корсику, звідки звернувся до союзних держав з пропозицію викупити «бойову одиницю» та дозволити йому воювати на ній проти Австрії.
- Оскільки «Святий Георгій» будувався в теплій Італії, експлуатувати його за температури нижче нуля градусів виявилося неможливим, і комісія рекомендувала ходити на цій субмарині виключно в Чорному морі влітку та поблизу баз.
- Під час океанського переходу «Святого Георгія» постійно супроводжував британський тральщик «Айсленд».
- Після того, як Різнича тимчасово списали на берег, він зайнявся роздрібною торгівлею велосипедами фірми «Дукс».
- Син Різнича, теж Іван, був відомим художником-анімалістом, скульптором та книжковим ілюстратором. Працював на Ленінградському порцеляновому заводі імені М. В. Ломоносова та прожив до 90 років.
З ДОСЬЄ ІВАНА РІЗНИЧА
• Народився 19 січня 1878 року в родині сербських переселенців у Гопчиці Погребищенського району Вінницької області.
• Закінчив Петербурзький морський кадетський корпус (1895 рік), водолазну школу.
• Служив офіцером на броненосцях і крейсерах, помічником начальника водолазної школи та навчального загону підводного плавання, командиром низки найновіших субмарин, керував дивізіоном підводних човнів особливого призначення.
• Точні дата й місце смерті – невідомі.
• Київська міська асоціація воїнів-підводників 2004 року організувала на батьківщині Різнича урочистості, в яких взяла участь його праправнучка Ольга.
Цю статтю Надії Аврамчук і Миколи Сухомозського передруковано з дозволу видавництва з книги (ООН) Знамениті українці, які змінили хід історії, САМІТ-КНИГА, Київ, 2020.
