У понеділок Національна рада опору Ірану (NCRI) провела конференцію в Парижі, на якій були присутні юристи-міжнародники та політичні діячі, зокрема й колишній президент Міжнародного кримінального суду. Цей хахід приурочений до 35-ї річниці розправи іранського режиму над політичними в’язнями.
Українська лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року Олександра Матвійчук, голова Центру громадянських свобод України, долучилася до конференції в онлайн режимі.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
«Тридцять п’ять років тому іранський режим стратив тисячі своїх співвітчизників. Міжнародна спільнота й досі обговорює, скільки саме людей було тоді вбито, але очевидно, що цей злочин проти людяності не має терміну давності», — сказала Матвійчук на записаному відео, додавши, що «35 років потому родичі жертв усе ще чекають на справедливість».
Конференція, яка пройшла в понеділок, мала назву «Бійня 1988 року: імперативність відповідальності». Місце проведення події було прикрашене банерами, у яких ця розправа називалась «злочином проти людяності» та які обіцяли шанувати «жертви заради свободи».
Головний доповідач заходу, президент NCRI Мар’ям Раджаві заявила, що виконавці цього злочину залишаються безкарними вже чотири десятиліття. Вона також закликала до розслідування та міжнародного судового переслідування усієї верхівки владного режиму, включно з верховним лідером Алі Хаменеї, президентом Ебрагімом Раїсі і головою судової системи Ірану Голам Хосейном Мохсейні-Еджей.
«Переслідування цих злочинців [стане] потужним сигналом усій світовій спільноті про важливість справедливості та відповідальності», — зазначила Раджаві.
Матвійчук повторила цю її думку у своєму зверненні до учасників конференції, зазначивши, що «безкарність у минулому має явні наслідки у сьогоденні». Далі вона сказала, що безкарність іранського режиму, зокрема, надихнула його продовжувати та посилювати свою злочинну діяльність, включно з активною підтримкою війни Росії проти України.
«Я живу в Києві, і моє рідне місто, як і тисячі інших українських міст, постійно обстрілюють іранськими безпілотниками. Цим прикладом я хочу сказати, що якщо авторитарні режими співпрацюють один з одним, то ми, люди, повинні ще більше підтримувати боротьбу за справедливість і свободу один одного. Тому я висловлюю щиру солідарність з іранським народом і підтримую ідею створення слідчої комісії ООН для розкриття правди про те, що сталося в 1988 році, і притягнення винних до відповідальності», — сказала вона.
Різанина 1988 року була спричинена фетвою, накладеною тодішнім верховним лідером Ірану Рухоллою Хомейні. У ній йшлося про те, що організована опозиція теократичній системі правління є доказом «ворожості до Бога» і, отже, має каратися смертю. У результаті по всій країні були зібрані так звані «комісії смерті», які займалися оцінкою поглядів та переконань політичних в’язнів. Особлива увага приділялась прихильникам провідної продемократичної опозиційної групи MEK — Народної організації моджахедів Ірану (Моджахедін-е-Хальк).
Загальновідомо, що під час розправи було вбито понад 30 000 політичних в’язнів, близько 90% з яких були членами MEK. Більшість жертв були таємно поховані в братських могилах, і хоча групи активістів упродовж багатьох років намагалися визначити місцезнаходження деяких із них, режим почав знищувати ці місця, тим самим посилюючи необхідність термінового незалежного розслідування різанини та її наслідків.
З початку повномасштабного вторгнення в Україну українські та іранські активісти провели низку заходів, щоб продемонструвати взаємну солідарність та виступити проти урядів Росії та Ірану, які репресують власне населення і є причетними до незаконної окупації України.
