Один з найбільш відвідуваних столичних музеїв – Музей води або Водно -інформаційний центр – розташований в найстарішій водонапірній вежі Києва у Хрещатому парку в центрі міста. 1 березня 1872 році саме на цьому місці було урочисто відкрито першу чергу міського водогону, з якої почалась історія централізованого водопостачання столиці. Про цю подію нагадують два старовинних вентилі на стіні музею (з боку вулиці), а також пам’ятна дошка.
Водонапірні вежі у Хрещатому парку на світлині початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Музей розміщено у відновлених спорудах першого київського централізованого водогону – двох водонапірних баштах, побудованих за проектом відомого архітектора Олександра Адріана Шіле. Башта, в якій розміщений центральний вхід, має висоту 29 метрів, вона була збудована у 1875 - 1876 роках і реконструйована 2003 року за первісними кресленнями із відновленням пожежної каланчі. Сусідня башта була збудована у 1871- 1872 роках та розібрана у 1939- 1940, вона також була відновлена за оригінальними кресленнями, зараз тут працює адміністрація музею.
Основна виставкова експозиція розміщується під землею в колишньому підземному резервуарі питної води, побудованому 1909 року, після переходу міста на артезіанське водопостачання з метою кращого забезпечення киян водою.
Урочисте відкриття музею відбулося на День Києва 24 травня 2003 року під час проведення в столиці 5-ї Європейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища «Довкілля для Європи» за участю Київської міської адміністрації та за підтримки Міністерства довкілля Данії.
Музей Води відкрився 24 травня 2003 року в межах святкування Дня Києва. Фото зі сторінки музею.
Це спільний проєкт України й Данії та перший в Україні і в Східній Європі музей подібного профілю. Автором проекту є архітектор з Данії Кастон Мюллер, який славиться своїм нестандартним підходом до дизайну. В музеї є багато незвичайних елементів. Наприклад, величезний унітаз, імітація потопу в квартирі, прозора каналізаційна труба, в якій видно сміття, а сама експозиція побудована в формі лабиринту. Щоб відвідати всі зали, які розміщені на 3-х ярусах, треба спуститися під землю на ліфті.
Автору вдалося створити справжнє царство води у всіх її можливих проявах, за яким не тільки можна спостерігати на власні очі, а й стати одним цілим з водною стихією. Тут можна пройти той самий шлях, який долає вода під землею, побачити формування дощу, виверження гейзера, створити власне русло річки та первірити силу на водяному насосі. А також зануритись на дно океану та помилуватися японськими коропами кої, які плавають у величезних акваріумах. А де ви ще побачите моделі артезіанської свердловини та каналізаційного колектора?
Зали музею. Фото: КМДА
Цікавою є історична зона, присвячена розвитку водопостачання у Києві. Одними з найцінніших її експонатів вважаються автентичні дерев’яні, керамічні, чавунні та пластикові водопровідні труби XVIII-XXI століть, мідна пам’ятна дошка з однієї з водопровідних станцій Києва – Бульварної – та дошка з відкриття станції, датована 1904 роком.
Крім того, тут можна дізнатися про те, як забезпечували питною водою Київ у давні часи, скільки вона коштувала та як прокладали перший водогін. Тут зберігається цікавий документ — Водна Хартія, який був ухвалений у 1967 році Радою Європи, дванадцять пунктів якого визначають важливі правила щодо водних ресурсів, де у першому пункті проголошується: «Без води немає життя. Вода — цінний, абсолютно необхідний для людини ресурс».
Автентична дерев’яна труба. Фото з відкритих джерел.
Основною метою діяльності музею є інформування людей про гідросферу Землі та водні ресурси України, їхню вразливість та необхідність для життя, технології підготовки безпечної для здоров’я питної води в системах централізованого водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод, а також раціональні методи використання водних ресурсів. Виставка є інтерактивною, тут до всього можна доторкатись та вивчати. Після відвідування музею змінюється ставлення до такого важливого ресурсу, як вода, яку ми часто не помічаємо та не цінуємо, але, як відомо, прожити без води людина може лише 2-4 доби. І перш ніж потрапити до нашого крану вода проходить величезний шлях. Тож важливість такого музею складно заперечити.
Макет коллектора. Фото з відкритих джерел.
За підрахунками адміністрації, музей вже відвідали більше 2 мільйонів людей та туристи бульше ніж з 110 країн світу. Експозиції музею цікаві усім віковим категоріям, особливо інформативною є прогулянка з екскурсоводом. Адреса музею: вул. Михайла Грушевського, 1-В. Актуальний час роботи можна уточнити на офіційному сайті музею.