8 грудня президент Міжнародного олімпійського комітету (МОК) Томас Бах повідомив про допуск росіян та білорусів до Олімпіади-2024 у Франції, але за однієї умови: вони змагатимуться в нейтральному статусі. Їм забороняється використовувати державну символіку.
Це рішення було прийняте попри заклики України не допускати спортсменів Росії та Білорусі. Але Бах вважає, що «окремі спортсмени не можуть бути покарані за дії своїх урядів».
На його думку, війна в Україні — «одна війна серед 28 війн і конфліктів, які відбуваються в цьому світі, і всі інші спортсмени мирно змагаються один з одним».
Хоча команди цих двох країн не будуть допущені до змагань, і наразі лише 11 атлетів відповідають критеріям доступу до участі в Олімпіаді (8 росіян та 3 білорусів), Україну не влаштовує таке рішення.
Норвегія перехопила російський літак-розвідник
Матвій Бідний, тимчасово виконуючий обов’язки міністра молоді та спорту України, разом з українськими спортсменами підготував відкритий лист щодо недопущення російських атлетів до змагань, але МОК поки що не відреагував на нього.
В ексклюзивному інтерв’ю Kyiv Post Бідний говорить, що Україна все ж сподівається не побачити росіян та білорусів на змаганнях навіть у «нейтральному статусі. МОК ще може змінити своє рішення, тому український уряд і спортивна спільнота продовжуватимуть свій тиск.
У грудні МОК вирішив, що все-таки росіяни й білоруси братимуть участь в Олімпіаді-2024, але як «нейтральні» спортсмени. Чому так сталося? Це український дипломатичний програш, чи все-таки росіяни зберігають сильний вплив?
Я вважаю важливим досягненням, що офіційно команди Росії та Білорусі на Олімпіаді не буде. І членство Олімпійського комітету Росії в МОК призупинено через їхнє провокаційне рішення щодо включення у свій склад осередків з наших окупованих територій.
Найгірше, що ми можемо побачити на Олімпійських іграх – це людей у білому одязі зі штампом «AIN» (individual neutral athletes), яким заборонено висловлювати будь-яку приналежність до тієї країни, звідки вони приїхали. Але, звісно, для нас принципово важливо, щоб серед них все ж таки не було тих, хто відкрито підтримує російську агресію та російські воєнні злочини.
Чому так сталося? Зрозуміло, що теза про те, що спорт поза політикою, сьогодні є неспроможною. Це є певним популістичним гаслом. Політика, спорт – це завжди елемент зовнішньої політики будь-якої держави. У тому числі й олімпійський спорт, в який вкладаються величезні кошти, і в якому так само зосереджені потужні лобістські ресурси країни-терориста, які вона нарощувала протягом десятків років.
Фото: пресслужба
Звісно, це є важливим уроком для нас, з якого ми маємо робити висновки, як вибудовувати свою лінію міжнародної спортивної дипломатії.
Ви вже можете сказати, яка була головна помилка України?
Головна помилка була в тому, що ми протягом 30 років фактично не займалися цим питанням. Тому що в структурах міжнародних спортивних федерацій фактично немає наших представників.
І сьогодні ми бачимо в тих міжнародних федераціях, де в президіях, на посадах президентів і віце-президентів є росіяни, там рішення про повернення або допущення російських спортсменів до участі у змаганнях приймається найшвидше.
Типовий приклад – Міжнародна асоціація боксу, яку очолює росіянин Умар Кремльов. За рішенням асоціації, росіяни можуть виступати під своїм власним прапором.
У березні минулого року Велика Британія закликала найбільших спонсорів Олімпіади, таких як Coca-Cola, Intel, Samsung та Visa, тиснути на МОК щодо участі росіян та білорусів в Олімпіаді-2024. Що вам відомо про це? Чи особисто Міністерство, представники України спілкувалися з цими спонсорами?
Так, Президент, Міністерство, Національний олімпійський комітет так само зверталися і до спонсорів, і до урядів країн, які беруть участь в Олімпійських іграх.
Президент України Володимир Зеленський направляв відповідні листи компаніям, які найбільше підтримують Міжнародний олімпійський комітет.
Також розгортається громадська кампанія BloodyOlympics, яка направлена саме на спонсорів Олімпіади. Вона показує, що підтримувати Олімпіаду, в якій беруть участь російські вбивці – це додавати свої логотипи на російську форму.
Були заяви й від 35 міністрів спорту країн світу з приводу недопущення росіян та білорусів.
Але МОК - це така достатньо консервативна організація, якій вже понад 120 років.
Фото: Facebook
Вона дуже активно підкреслює свою незалежність, автономність. Іноді, на мою думку, навіть зловживає. Вони вважають, що можуть не брати до уваги деякі заяви, заклики.
Допуск російських та білоруських спортсменів під нейтральним статусом – це теж свого роду зловживання?
Ми вважаємо, що рішення про допуск є безвідповідальним. Тому що сьогодні, коли світ фактично стоїть на порозі Третьої світової війни, треба розуміти, що кожна потужна міжнародна організація має зробити свій внесок, щоб сьогодні зупинити агресорів.
Я часто вдаюся до аналогії з Олімпіадою в Берліні в 1936 році, коли Гітлеру дали змогу провести Олімпійські ігри, й таким чином його укріпили. Він підкреслив свою міць. Він показав себе за допомогою фільму «Олімпія». Він себе проявив у такому яскравому світлі як лідер, і зміцнив свій авторитет. У ХХІ столітті цього не має повторюватись.
У МОК єдиний аргумент на всі заклики, що спорт – це поза політикою?
Так. Вони кажуть, що атлетів не можна карати за дії своїх урядів. Вибачте, а хто з російських атлетів виступив проти війни? Хто висловив свою позицію?
Ба більше, сьогодні ми боремося з тими, хто реально виступив за російську агресію, кого міжнародні федерації сьогодні допускають до участі. Як тхеквондиста Володимира Ларіна. Сьогодні Міжнародна федерація тхеквондо каже, що не має прямого підтвердження, що він підтримував військову агресію. Хоча є посилання на відеоролик, де Ларін закликає збирати гроші на підтримку російських військових, які воюють проти України.
Навіть те, що він є контрактником центрального спортивного клубу армії РФ, що є прямим порушенням критеріїв нейтральності Міжнародної Олімпійської Федерації, – це для них не аргумент.
Національний Олімпійський Комітет звернувся зараз з відповідним листом до Томаса Баха, президента МОК. Ми ще очікуємо рішення МОК з цього приводу, тому що в останньому своєму рішенні він взяв на себе відповідальність щодо остаточного відбору і верифікації кандидатів.
Ми дуже сподіваємося, що цей процес буде відкритим, прозорим, що буде можливість надати свою точку зору, надати пояснення, докази щодо російських та білоруських спортсменів, почути аргументи МОК. Тому ми продовжуємо нашу боротьбу.
Скільки часу може тривати процес відбору та верифікації кандидатів?
В МОК немає чіткого регламенту. Я думаю, що до самої Олімпіади буде рішення.
Чи можуть бути серед спортсменів від Росії та Білорусі спортсмени з окупованих українських територій, тих, хто перейшов на бік Росії?
Ні. На Олімпіаді нікого з таких спортсменів не буде. Хоча б ще й тому, що змінити спортивне громадянство не так просто. Зрадники не потраплять на Олімпійські ігри.
Ви шукаєте підтримку у президента Франції Емманюеля Макрона, у мера Парижу Анн Ідальго. Вони можуть впливати взагалі якось на МОК?
Звісно, як організатори Олімпійських ігор вони несуть відповідальність за те, яким чином ці Ігри увійдуть в історію. Або як Берлінські, або як Московська Олімпіада 80-го року, яка проходила після вторгнення в Афганістан, яку бойкотували великі країни світу.
Але ми бачимо, що МОК до них не дослухається…
Це говорить про те, що є певний політичний процес.
Але про що говорить, наприклад, заява Томаса Баха за тиждень, фактично, до того, як було прийняте це, на нашу думку, безвідповідальне рішення? Він сам заявляв про те, що рішення щодо росіян і білорусів буде прийматися в березні. А потім за тиждень приймається таке кулуарне рішення.
Є відповідь, чому?
Немає відповіді. Ми можемо тільки згадуватись.
Ви особисто з Бахом спілкувалися?
Ні, я з ним особисто не спілкувався. Міжнародний Олімпійський Комітет спілкується з національними олімпійськими комітетами, які представляють спортивні спільноти окремих держав. Натомість, МОК переважно ігнорує звернення урядовців, бо трактує це як спробу впливати на автономію спорту. Це питання, скажімо так, висить у повітрі, і я думаю, що багато хто може тільки здогадуватись, чому так вийшло, і чому він так різко змінив своє рішення.
Заклики наших українських спортсменів теж МОК не сприймаються?
Вони публічно на цей заклик не відповідають. Зрозуміло, що в МОК про нього знають, чують і розуміють. Це теж певний публічний тиск. Вони як спортивні функціонери не можуть не зважати на суспільну думку в середовищі спортсменів. Чим більше цей тиск, тим більш зважені рішення вони приймають.
Чи плануємо ми порушувати питання щодо участі іранських спортсменів? Адже їхню зброю росіяни також використовують проти України.
Ми це питання піднімали на рівні нашої санкційної політики. І намагаємося сьогодні говорити про це, що вони допомагають, підтримують Росію.
У спортивній царині МОК не підтримує таку позицію щодо Ірану. Там кажуть, що сьогодні існує велика кількість конфліктів у світі. Зокрема, згадуючи про конфлікти на Близькому Сході.
Але ж вони не зважають на те, що між Росією та Україною - це не просто якийсь конфлікт. Це реально повномасштабна війна. Акт тероризму фактично.
Який наш план Б, якщо все-таки нам не вдасться досягнути того, щоб взагалі не було росіян і білорусів у жодному статусі?
У нас нема плану А, плану Б. У нас є єдиний план. Ми розуміємо, що кожен з нас, кожен спортсмен сьогодні має зробити все для того, щоб допомогти нашій країні здобути найголовнішу велику перемогу.
Тому всі рішення, звісно, будуть прийматися, коли ми будемо розуміти всі позиції, на яких ми знаходимося. І в будь-якому випадку виходити будемо саме з нашого державного інтересу.
До цього були розмови, що українська збірна може і не взяти участь в Олімпіаді в разі участі росіян та білорусів.
Може і не взяти участь.
Ви вважаєте, що це буде правильна позиція?
Я ж кажу, що є різні аргументи. І ми будемо зважати на кожен з них.
Але якщо МОК буде просто ігнорувати всі принципи самого Олімпійського руху, якщо ми будемо бачити, що представників терористів допускають у світовий контекст подій, якщо їх приймають як повноправних учасників спортивного руху, як ми можемо собі дозволити брати в цьому участь?
Я думаю, що кожен для себе дасть відповідь, що в цьому брати участь - це просто ганьба. Це було би просто зрадою сьогодні щодо тих, хто віддає своє життя для того, щоби в наших спортсменів була можливість сьогодні готуватися до цих ігор. Кожен з нас усвідомлює свою відповідальність, тому фактично кожен з нас робить усе, що від нього залежить, щоб у загальному підсумку наша країна здобула від виступів наших спортсменів.
