Нагороду Терлецького та архів продали з аукціону, щоб допомогти українцям

Дві дочки покійного Стефана Терлецького, біженця часів Другої Світової війни та першого українця, який обійняв політичну посаду в якості члена британського парламенту, продали архів свого батька з аукціону. Лот пішов з-під молотка за 3000 фунтів стерлінгів, які спрямують на благодійність.

Торги, що відбулися на початку минулого тижня в аукціонному домі Noonans у лондонському районі Mayfair, викликали шквал активності потенційних покупців. За підсумками аукціону лот № 154 здобув анонімний покупець. Гелена Терлецька та її сестра Керіл були у захваті від результатів торгів.

«Я почала зі ставки 500 фунтів стерлінгів, – розповідає Гелена. – Але потім ціна ставала все вищою і вищою. Ми не знаємо, хто покупець, поки він не заявить про себе. Серед учасників торгів було кілька людей з Кардіффа в Уельсі, але більше сказати нічого не можу».

Кошти від продажу архіву передадуть благодійній організації “Сумна квітка” у Львові, яка допомагає вдовам та дітям-сиротам загиблих українських військових, які захищали батьківщину.

Благодійна ініціатива здобула значну підтримку з боку української спільноти Великобританії, особливо серед українських жінок-активісток. Одна з них, Слава Мадилус із Вулверхемптона, розповіла Kyiv Post, що ініціатива сестер Терлецьких із допомоги Україні у складні часи надзвичайно надихнула їх.

«Їх батько любив Україну та пишався би ними», – додала Слава.

Коли відбулося повномасштабне вторгнення в Україну, обидві сестри Терлецькі відчули, що мають щось зробити. Серед проданих на аукціоні батькових речей – Орден Командора Британської імперії, який вручають за значні успіхи у політиці та державній службі.

Серед інших лотів – дві карикатури, на одній з яких Стефан Терлецький зображений як голова футбольного клубу «Кардіфф Сіті». Також на аукціон виставили автобіографію Терлецького «Від війни до Вестмінстера» разом з листом до тогочасного редактора політичного журналу The Spectator Бориса Джонсона (який згодом став прем’єр-міністром) з проханням надати схвальний відгук на книгу. «Будь ласка, Борисе, не підведи мене!» – йдеться в листі.

Гелена розповідає, що лишилося ще чимало пам’ятних речей, листів батька та його сім’ї й друзів українською мовою, фотокарток. «Певно, ми передамо їх українській громаді Манчестера, Лондона або навіть Львова», – каже Терлецька.

Також вона пригадує, що схильність до благодійності завжди була притаманною її сім’ї. Разом з сестрою Керіл вона змалку спостерігала за батьками, які, як і багато інших сімей у Сполученому Королівстві, надсилали до України валізи та пакунки з допомогою.

«Через деякий час нам довелося придумувати нові способи допомоги , адже росіяни копирсалися у пакунках з речами та забирали те, що хотіли. Тому ми навіть почали надсилати окремо по одному черевику за раз», – згадує Терлецька.

Оригінал англійською тут