Поки Росія продовжує атакувати Україну та знищувати її інфраструктуру, Київ просуває ідею створення Спеціального трибуналу з розслідування злочину агресії проти України.
Спеціальний представник України Антон Кориневич в інтерв’ю Kyiv Post пояснив загальну ідею трибуналу, яку зараз підтримує низка відомих світових діячів та інституцій, у тому числі в ЄС.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
У цьому огляді ми роз’яснюємо п’ять фактів про трибунал, які є ключовими для його створення та функціонування.
Факт 1. Спеціальний трибунал схожий на Нюрнберзький процес
Основна мета Спеціального трибуналу – притягнути до відповідальності російських високопосадовців, передусім президента Володимира Путіна, міністра закордонних справ Сергія Лаврова, прем’єр-міністра Михайла Мішустіна, міністра оборони Сергія Шойгу та інших за злочин агресії – масове навмисне вбивство, яке передбачає змову та ведення агресивної війни, визнане найбільшим злочином під час Нюрнберзького процесу після Другої світової війни.
Цей процес проходив з 20 листопада 1945 року по 1 жовтня 1946 року, для цього союзники створили Міжнародний воєнний трибунал. Загалом судили 21 лідера нацистської Німеччини в політичній, військовій та економічній галузях, а також шість німецьких організацій. Ті, хто спостерігав за процесом, вважали цю подію важливим внеском у визнання колективної провини Німеччини.
Хоча структура нового трибуналу розроблена не повністю, Україна заявила, що вона базуватиметься на нормах і підходах, які застосовуються Міжнародним кримінальним судом і викладені в Римському статуті.
Це заохочуватиме держави, міжурядові та неурядові організації надавати кошти, обладнання та послуги, зокрема експертні, Спеціальному трибуналу.
Планується, що він складатиметься з Судової палати та Апеляційної палати, прокурора та секретаріату, який обслуговуватиме палати, прокуратуру та сторону захисту.
Факт 2. Спеціальний трибунал доповнює діяльність Міжнародного кримінального суду (МКС).
Створення Спеціального трибуналу жодним чином не перешкоджає розслідуванню МКС воєнних злочинів Росії в Україні, зокрема геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів.
Вже 43 держави звернулися із заявою розглянути ситуацію в Україні. Також Київ дав згоду на юрисдикцію МКС щодо всіх злочинів, скоєних під час збройного конфлікту з 2014 року.
Незважаючи на те, що МКС залишається ключовим органом міжнародного кримінального правосуддя, він не може проводити розслідування стосовно злочину агресії проти України. Для цього обидві держави повинні ратифікувати Римський статут і Кампальські поправки щодо злочину агресії, а Рада Безпеки ООН своєю резолюцією встановити акт агресії і передати ситуацію на розгляд МКС.
Отже, створення Спеціального трибуналу не вплине на юрисдикцію МКС – його діяльність лише доповнятиме діяльність суду.
Факт 3. Для створення Спеціального трибуналу потрібен час
Створення трибуналу потребуватиме багато часу – і не тільки тому, що його робота вимагатиме залучення урядів багатьох країн. Деяким країнам така ідея не зовсім до вподоби, адже потребує підтримки, комунікації та залучення адвокатури.
Українська влада вже налагодила зв’язки з багатьма західними країнами, громадянським суспільством, організаціями та ЗМІ. Однак для просування ідеї створення такого трибуналу необхідно зробити набагато більше.
Аби прискорити процес, Україна розглядає можливість створення Тимчасової прокуратури, яка буде укомплектована прокурорами Генеральної прокуратури України та керуватиме розслідуванням злочину агресії згідно з Кримінальним кодексом України.
Створення трибуналу також займе час, оскільки передбачає арешт та суд над російськими чиновниками, адже згідно з офіційним планом, обвинувачених судитимуть за їхньої присутності (хоча Кореневич каже, що Росію можуть судити і заочно).
Для завершення Нюрнберзького процесу знадобилося менше року, але сьогодні у контексті війни та міжнародного права такий термін виглядає дещо оптимістичним.
Судовий процес над Слободаном Мілошевичем і Ратко Младичем, яких звинуватили у геноциді в Сребрениці у 1995 році, доводить, що для встановлення справедливість потрібно багато часу.
Мілошевич помер 2006 року, не діждавшись вироку, а Младича засудили 22 листопада 2017 року – через 22 роки після масового вбивства мусульман у Боснії.
Факт 4. За усі злочини повинна слідувати кара
Росія скоює багато злочинів в Україні, і злочин агресії, для розслідування якого створюється Спеціальний трибунал, є лише одним із них.
Доповідь, підготовлена Незалежною міжнародною слідчою комісією ООН з розслідування злочинів Росії в Україні цього місяця, висвітлює звірства, скоєні росіянами у Київській, Чернігівській, Харківській та Сумській областях, зокрема сексуальне насильство над чотирирічною дитиною та літньою жінкою, утримання людей у приміщеннях без світла та вентиляції, катування.
Ці злочини не будуть ані забуті, ані залишені без уваги лише заради покарання злочину агресії.
Наразі Україна не має змоги притягнути Росію до відповідальності за здійснення геноциду, але в Офісі президента Зеленського не виключають такої можливості.
“Є підбурювання до геноциду, це факт – відкрийте “РИА Новости” і почитайте. Вони кажуть, що нашої нації не існує“,– наголосив нещодавно Кориневич.
Факт 5. Його мета – служити правосуддю і за межами України.
Війна Росії проти України – наразі не єдиний збройний конфлікт у світі, зокрема у південних країнах, де багато винних мають бути притягнуті до відповідальності.
Трибунал прокладає шлях для створення подібних інституцій правосуддя, аби покарати інших злочинців, таких як Башар Асад, якого підтримує Росія, і показати численним диктаторам у всьому світі, що війна та воєнні злочини завжди караються – навіть якщо це потребує часу.
Україна та її партнери вже обговорюють це питання в ООН з іншими країнами. Той факт, що переважна більшість із них проголосувала за засудження анексії українських територій Росією, залишивши її в групі країн-ізгоїв, таких як Північна Корея, Білорусь, Нікарагуа та Сирія, свідчить про те, що в світі розуміють злочинну сутність російського вторгнення в Україну та необхідність відповідного покарання за це.