Блокада українсько-польського кордону польськими фермерами триває. Попри всі намагання польського уряду знайти спільну мову з протестувальниками не вдалося. У вимогах польських фермерів змішалися спротив загальноєвропейській Green Deal, страх перед масовим банкрутством через неможливість конкурувати з українським збіжжям, небажання шукати конструктивних рішень і несподівана підтримка проросійських наративів щодо України.
Тим часом український експорт агропродукції до ЄС вже кілька місяців фактично заблокований, збитки України наростають. Лише за лютий цього року Україна втратила понад 7 млрд грн митних платежів.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Сьогодні, 28 березня, у Варшаві мають відбутися українсько-польські міжурядові консультації на рівні прем’єр-міністрів Дениса Шмигаля і Дональда Туска. Сторони обговорюватимуть військову підтримку України, ситуацію з експортом української агропродукції на європейський ринок і розблокування спільного кордону, який вже кілька місяців блокують різні групи польських протестувальників,
Сподіваємося, ця зустріч буде продуктивною, сторонам вдасться напрацювати якісь рішення і розблокувати цей шлях експорту української агропродукції.
Напередодні зустрічі Kyiv Post поговорив із експертами про те, як зараз виглядає протест фермерів Польщі, як реагують на нього польські медіа і суспільство, чого бракує для того, щоб знайти спільну мову з протестувальниками.
Анатолій Курносов, аналітик Центру політичних студій «Доктрина», експерт Українсько-Польської Медіа Платформи: «до цього часу, більшість польського суспільства підтримує ці протести, хоча, маю зазначити, що певна втома від протестів вже посилюється. Я вже бачу незадоволення й інших соціальних груп, мешканців міст через незручності від блокади з боку споживачів».
За словами експерта, у сприйнятті влади та суспільства Польщі вже є й перша реакція на ті проросійські наративи, які стали помітними в риториці протестувальників. Реакцією на це стало звернення Сейму до ЄС із закликом запровадити санкції на імпорт російської та білоруської агропродукції.
Пан Анатолій також вказує на те, що вимоги польських фермерів чим далі, тим більше втрачають навіть послідовність. Так, в одній з груп у соціальних мережах, яка об’єднала протестувальників, лунали заклики не пускати навіть польські фури з України. А от консультації заступника міністра сільського господарства Польщі Міхала Колодзейчика з представниками профспілок і протестувальників, що закінчилися підписанням угоди з 7 пунктів, серед яких був пункт про заборону транзиту аж до досягнення домовленостей, були розкритиковані всередині Польщі.
Протест фермерів не має єдиного центру прийняття рішень
"Не бачу зараз єдиного центру управління протестами, – продовжує експерт. – Є конфлікт між традиційними профспілками і, наприклад, так званим рухом молодих фермерів, який з’явився може тиждень-десять днів тому. Цей рух очолили так звані агроінфлюенсери – місцеві тіктокери, які знімали протести на відео, жартували, робили на цю тему різноманітні стендапи. Саме вони стали обличчям протестів, закликають до більш гострих дій, не слухатися «старих дідів» з традиційних профспілок. Відбувається повна децентралізація керівництва протестів. Що буде далі, зараз говорити складно".
Протест стає більш популістським, антиєвропейським і часто проросійським на низовому рівні. Декого з лідерів протесту раніше помітили на спільних акціях з російським послом Андрєєвим. Польському уряду немає з ким домовлятися.
Тому, навіть після досягнення певних домовленостей, протести навряд чи припиниться.
Брак взаєморозуміння з обох боків створює додаткові проблеми
Інший запрошений нами до розмови експерт, журналіст із Варшави Міхал Куявський нагадує, що протест фермерів у Польщі головним чином скерований проти Єврокомісії і проти впровадження так званого "зеленого ладу".
Якщо ж говорити про польські медіа та суспільну думку в Польщі щодо протестів і про те, як медіа то показують, то вони, головним чином, сконцентровані на тому, чого хочуть і очікують фермери, і на тому, що робить польський уряд.
І от у цьому всьому України зовсім мало, її просто набагато менше.
Дивлячись на суспільну думку, в мене складається враження, що загалом польське суспільство не розуміє українського погляду на проблему, українці ж, своєю чергою, не розуміють польського погляду.
Наприклад, для українців висипання зерна на землю, беручи до уваги пам’ять про Голодомор – це щось насправді страшне, тоді як для поляків це ніби просто запалити шини. Поляки не розуміють, наскільки то символічно для українців.
Втім, є нерозуміння українцями польської позиції. Наприклад, українці питають, чому поляки не блокують кордони з Росією (Калінінградська область) і Білоруссю. А відповідь тут проста: ці кордони охороняються потужними військовими підрозділами.
Так, фактично є торгівля між Польщею та Білоруссю, але це питання не суто економічне, тобто річ не лише у торгівлі. Це питання тиску на режим Лукашенка: у Білорусі живуть кілька сотень тисяч поляків, яких білоруський режим постійно утискає, і тоді, коли цей режим посилює тиск, Польща закриває кордон, і тоді режим послаблює тиск. Тобто, українцям варто знати, що це чи не єдиний інструмент впливу на Білорусь, яка, очевидно, є для Польщі ворожою країною.
Замість висновків
Напередодні зустрічі, яка має відбутися сьогодні у Варшаві, навряд чи можна прогнозувати досягнення стратегічних рішень щодо розблокування українського експорту до ЄС, але будемо все ж таки сподіватися на краще.
Тим часом, може констатувати:
- Протест польських фермерів децентралізований – різноманітні групи протестувальників не можуть напрацювати спільну позицію. Тому з ними дуже важко домовлятися.
- Частина нових лідерів протесту намагається відверто хайпувати, а не шукати конструктивних рішень.
- На низовому рівні протестувальників уже давно і чітко артикулюються проросійські наративи.
- Обидві сторони конфлікту поки що не демонструють готовності шукати взаєморозуміння, відкинути емоції, які мають вплив на ухвалення рішень.
