Російська термобарична зброя в Україні: що це та як працює

Принцип дії термобаричної зброї

Термобарична зброя за принципом дії суттєво відрізняється від звичайної. Вибух термобаричної бомби подібний до вибуху маленької ядерної бомби, щоправда без радіоактивного випромінювання.

Термобарична зброя складається із контейнера, що містить горючу речовину та вибухову суміш. Підрив боєприпаса не відбувається миттєво. Коли термобаричний заряд досягає цілі, він розпилює паливо у повітря навколо себе. Формується суміш кисню із горючою речовиною, при цьому кисень виступає свого роду каталізатором вибуху, оскільки він також сприяє горінню. Хмара вибухової речовини формується за декілька мілісекунд, після чого спрацьовує детонатор, що запалює її. Особливістю термобаричної зброї є те, що вона проникає у будівлі та розповсюджується навіть в укриттях або траншеях. Через це термобаричні снаряди дуже ефективні під час боїв у міській забудові.

Для чого США почали використовувати термобаричну зброю

У США інтерес до термобаричної зброї виник за часів війни у В'єтнамі, коли американцям було доволі складно доправляти боєприпаси та забезпечувати своїх військових необхідними ресурсами у джунглях. Приземлення гелікоптерів, які використовувалися для цього, було проблематичним у важкодоступній місцевості. Інженерні війська могли підготувати місце для посадки протягом доби, але військові підрозділи не могли чекати так довго. Тому командування наказало застосовувати термобаричну зброю для розчищення місцевості. Американські гелікоптери оснастили спеціальними термобаричними бомбами, які пілоти скидали над місцем посадки, і однієї такої бомби, що випалювала усю рослинність в обраному місці, зазвичай було достатньо для створення імпровізованого посадкового майданчика.   

Згодом американці почали використовувати термобаричну зброю також для знищення джунглів навколо своїх опорних пунктів. Під час цих операцій місцеве командування виявило, що ця зброя ефективна й проти ворожих бійців, адже вона безперешкодно потрапляла до будь-яких укриттів чи окопи, у яких ховалися вороги. За допомогою термобаричних снарядів американські війська масово нищили в’єтконгівців навіть всередині мережі підземних лабіринтів.

В арсеналі армії РФ наразі є кілька видів термобаричної зброї. В Україні окупанти повною мірою застосовують  увесь перелік - від ручних гранатометів та вогнеметів із термобаричним зарядом до великих авіаційних бомб. Нещодавно РФ застосувала об’ємно-детонуюючу авіаційну бомбу вагою 1500 кілограмів. Назва бомби формується за типом бойової частини та її ваги. До цього вони використовували ОДАБ-250 та ОДАБ-500 масою 250 та 500 кг відповідно.

ОДАБ-1500

Вибух настільки потужної бомби охоплює велику площу, а вогняна куля після вибуху ОДАБ-1500 підіймається на висоту 20-поверхової будівлі. Влучання такої бомби у звичайну багатоповерхівку призводить до її повного руйнування.

Росіяни скидають ці бомби зі своїх винищувачів Су-35 та Су-34, які Україна останнім часом активно нищить.

Коли ОДАБ-1500  від’єднується від літака й долає більшу частину визначеної траєкторії, на висоті 50 метрів відкривається гальмівний парашут, який стабілізує бомбу й трохи зменшує швидкість її падіння. Об’ємно-детонуючі авіаційні бомби вибухають не на землі, а на висоті близько 7-15 метрів, завдяки встановленому на них радіовисотоміру. Підрив у повітрі збільшує руйнівну силу вибуху й радіус ударної хвилі.

Очільник ГУР Кирило Буданов повідомив, що Росія використовувала ОДАБ-1500 і раніше. Цю бомбу окупанти скинули з літака-носія на селище Велика Писарівка у Сумській області. Вибух було видно навіть у сусідніх населених пунктах, адже після удару в небо здійнялась вогняна хмара висотою близько 1 км.

Росіяни намагаються модернізувати свої термобаричні бомби, встановлюючи на них крила. Це значно збільшує дальність польоту снаряду, що, своєю чергою, дозволяє російським пілотам запускати бомби з більшої відстані, не ризикуючи наразитися на вогонь української ППО.

Деякі експерти вважають, що скоро росіяни можуть почати використовувати ОДАБ-3000.

Важкі вогнеметні системи РФ

Використання бойової авіації не завжди можливе на усіх ділянках фронту. Тому ще в Радянському Союзі була розроблена важка вогнеметна система залпового вогню ТОС-1 «Буратіно». Цей комплекс здатен вести вогонь як запалювальними, так і термобаричними ракетами калібру 220 міліметрів і має радіус дії до 3,5  кілометрів. Зважаючи на низку недоліків, після розпаду СРСР росіяни суттєво модернізували «Буратіно». 2001 року на озброєння російської армії надійшла вдосконалена система ТОС-1А «Солнцепек», а 2020-го — ТОС-2 «Тосочка». У ТОС-1А «Солнцепек» збільшили кількість ракет в касеті, що дозволяє одним  залпом випустити 30 термобаричних зарядів, порівняно з 24 у ТОС-1 «Буратіно». Також дальність дії комплексу збільшили до 6 км. «Буратіно» й «Солнцепек» побудовані на шасі танка Т-72, а нова ТОС-2 «Тосочка» отримала колісне шасі від Урала.

Використання колісного шасі в новому варіанті має як свої переваги, так і недоліки. Колісна база забезпечує більшу мобільність системи, що дозволяє швидше діставатись до позицій для пуску. Однак відмова від танкового шасі суттєво знижує захищеність бойової машини, оскільки фактично вона являє собою звичайну вантажівку зі встановленою системою залпового вогню на 18 зарядів.

Радянські конструктори свого часу розробили термобаричні заряди і для інших систем залпового вогню. Наприклад, існує 300-мм реактивний снаряд 9М55С з аерозольною бойовою частиною для РСЗВ «Смерч». Подібні ракети також були розроблені для реактивної системи залпового вогню «Ураган».

Використовувати термобаричну зброю можуть навіть рядові військові армії РФ

Деяка термобарична зброя може бути використана без спеціальних пускових установок чи літаків. Російські військові використовують термобаричні снаряди для РПГ-7 та РПГ-32. Крім того, були розроблені одноразові гранатомети із термобаричним зарядом, зокрема РШГ-1 та РШГ-2. Ці гранатомети стоять на озброєнні звичайних піхотних підрозділів РФ. Також на озброєнні вогнеметних частин хімічних військ РФ стоять реактивні одноразові вогнемети типу "Шмель".

Чи є така зброя у України

Україна також отримала певну кількість термобаричної зброї у спадок від Радянського Союзу. Наші військові мають термобаричні заряди для РПГ, вогнеметів і навіть деяких РСЗВ, хоча їхню кількість не можна навіть порівнювати із кількістю термобаричною зброї в арсеналі армії РФ. У лютому 2017 року був знищений російський воєнний злочинець із позивним "Гіві". Вогнеметний заряд, випущений із реактивного вогнемету "Шмель", вибухнув прямо у нього в кабінеті.

2019 року в Україні були розроблені та прийняті на озброєння ручні термобаричні гранати РГТ-27С та РГТ-27С2. Ці гранати ефективно використовуються для зачистки  окопів, будівель, а також для знищення ворожої техніки. Українські термобаричні гранати скидають на ворожу техніку зі звичайних дронів. Їхній потужний вибух дозволяє повністю знищити бойову машину чи її екіпаж, навіть якщо граната не потрапляє у відкритий люк, оскільки вибухова суміш розсіюється довкола й просочується всередину бронемашини. Отже, війна Росії проти України призвела до розробки нових видів термобаричної зброї, основними вражаючими елементами якої є проникаюча крізь найменші щілини чи отвори вогняна хмара, що спалахує навіть всередині будівель й бронетехніки, та ударна хвиля, яка утворюється в зоні надмірного тиску.