Філіп Сендс – відомий британський юрист. Він є автором книжки «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова», яка розповідає, як місто Львів стало точкою відліку сучасного міжнародного права. Для Сендса це важлива тема, бо він сам займається цим напрямком.
Юрист має великий досвід роботи у Міжнародному суді ООН і Європейському суді з прав людини. Зараз Філіп Сендс консультує український уряд в питаннях створення Міжнародного трибуналу над Росією. З перших днів війни підтримує Україну.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Kyiv Post зустрівся з Філіпом Сендсом під час Lviv BookForum-2022 і поспілкувався про створення трибуналу над Росією, як британці ставляться до війни в Україні та чи можна вважати звичайних росіян злочинцями через підтримку війни в Україні.
Чому ви вирішили допомагати Україні?
Я приїжджаю в Україну вже протягом 12-ти років. Моя перша подорож відбулась у 2010 році — тоді я мав прочитати лекцію у Львівському національному університеті імені Івана Франка й розповісти про кримінальні справи за фактом вчинення геноциду та злочинів проти людства з моєї судової практики. Я почав досліджувати це питання й написав книгу «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова», що побачила світ у 2016 році. Також у мене склалися вельми тісні стосунки зі Львовом, де я знайшов хороших друзів. Отож, я відчуваю солідарність.
На Львівський книжковий форум я приїхав тому, що прагну підтримати це місто та боротьбу українського народу в жахливій та незаконній війні. Я хочу виразити підтримку своїм друзям, що тут живуть. Тому, коли мене запросили поговорити про мої книжки, я сказав: «Так, я з задоволенням приїду».
Ви допомагаєте Україні створити Міжнародний трибунал для покарання найвищого російського керівництва. Чи вірите ви, що Володимир Путін, Сергій Лавров, Сергій Шойгу будуть покарані за вчинення злочину агресії проти України?
Варто відразу зазначити одну річ: я — професор та письменник, моя робота полягає в тому, щоб генерувати ідеї. Я пишу і сподіваюся, що вони здобудуть певний суспільний резонанс.
Отже, одна з ідей, яку я виклав у статті «Застосування Путіним військової сили — злочин агресії» у Financial Times від 27 лютого цього року, полягала у створенні спеціального кримінального трибуналу для розслідування злочину агресії. Адже в моїх очах те, що сталося, є саме незаконним актом агресії. Також я помітив певну прогалину в архітектурі міжнародного права і відчув, що її необхідно заповнити. Тобто потрібна установа, яка б могла притягати до відповідальності осіб, причетних до скоєння злочину агресії — у цьому й полягала моя пропозиція.
А що стосовно Путіна, Шойгу і Лаврова? Чи понесуть вони покарання?
Насамперед необхідно створити трибунал із прокурором і суддями, і вже вони вирішуватимуть, кого саме судити за скоєння злочину агресії. Тут може бути багато різних варіантів, але агресія — це злочин саме найвищого керівництва держави, найвищих політичних кіл. Насправді трибунал — це єдиний варіант, що дозволяє дотягнутись до найвищих щаблів влади, зачепити тих, хто в першу чергу несе відповідальність за прийняття рішення про початок і продовження цієї війни. Отже, проти цих людей треба відкрити кримінальні провадження.
Але ми говоримо лише про війну після 24-го лютого чи також про події, що відбулися навесні 2014 року, коли Росія анексувала Крим і її війська окупували частину Донбасу?
Коли я писав свою статтю для Financial Times, то думав про 2022 рік. Але мені відомо, що дехто вважає, що відлік треба починати з 2014 року; дехто говорить навіть про 2008 рік, про Грузію та інші схожі ситуації. Те, які конкретно дії розглядатиме трибунал, буде політичним рішенням. Якщо трибунал буде створено, часові рамки його компетенції необхідно буде узгоджувати вже на тому етапі.
Розкажіть, будь ласка, що вже зроблено для початку роботи трибуналу? Що ще потрібно?
Уряд України запропонував створити трибунал, і наразі цю ініціативу підтримує низка країн. Їм треба виробити політичну волю, щоб підтримати цю ідею, і саме це зараз і відбувається. Президент Зеленський та уряд України намагаються забезпечити підтримку цієї ідеї.
Чи допомагає світ своєю політичною волею створити цей трибунал?
Не можу впевнено сказати, чи весь світ продемонструє таку політичну волю, але, вірогідно, Європа так і зробить.
А Європа її має, цю політичну волю? Як ви гадаєте? Можливо, необхідно говорити з людьми, які приймають рішення?
Коли я писав свою статтю 27 лютого, чи думав я, що так станеться? Ні, не думав. Але через пів року, а то й більше, цей задум не зник, він все ще тут. Я вважаю, що коли гідна ідея зародилася, її вже не придушити! Усе більше людей говорять про це. І тому я починаю думати, що, можливо, у європейському контексті може бути досить політичної волі для цього трибуналу.
Чи зможе Путін змінити думку європейських лідерів?
Кожен може спробувати змінити думку інших, але я думаю, що зараз ситуація складається не на його користь. І мені здається, що в нього не дуже сильна позиція. Тому я б здивувався, якби йому вдалося переконати багатьох людей.
Справді? Але чи підтримують вони Україну? Чи розуміють вони Україну?
Так, практично всі країни Європи підтримують Україну.
Але допомогти нам вони не можуть…
Багато країн допомагають — грошима, зброєю, навчанням, стратегією. І я думаю, що багато європейських країн, а також Сполучені Штати, Канада, Австралія, Нова Зеландія та інші держави надають велику підтримку. Безсумнівно, це — разом із надзвичайною волею українського народу — сприяє помітним воєнним успіхам.
Чи може ця зима щось змінити?
Я просто юрист і письменник, це питання до військових стратегів. Не знаю, кому зима допомагає більше — захисникам чи загарбникам…
І я насправді не знаю, що краще: бруд, сніг, дощ чи лід і мороз. Я вважаю, що взимку солдатам і армії набагато важче.
Я говорю про газову проблему в Європі. Бо ж Росія сказала, що Європа не зможе вижити без російського газу.
Європа може вижити без російського газу. Я маю на увазі, що наслідком його браку стане суттєве зростання цін. А оскільки ціни ростуть, дехто заявляє: «Навіщо ми ведемо цю війну, навіщо ми підтримуємо Україну, скільки це буде продовжуватися?» Але таких людей меншість, а не більшість. У Британії так точно.
Чи можна довести акти геноциду, вчинені росіянами проти українців?
Я не знайомий із доказовою базою. Я бачу ознаки геноцидної риторики, але з погляду юриспруденції та відповідно до Конвенції 1948 року довести факт геноциду важко. Я вважаю, що є докази скоєння воєнних злочинів і злочинів проти людства — що, на мій погляд, є не менш серйозним, ніж геноцид. Якщо ж брати до уваги суто юридичне визначення геноциду, я не можу з впевненістю підтвердити, що вчиняються саме акти геноциду. Але знову таки, я не маю всіх доказів, я не на місці подій, і мені відомі далеко не всі деталі. Тому тут я не можу дати однозначної відповіді.
Чи згодні ви з тим, що громадяни Росії винні чи несуть відповідальність за владу, що розв’язала війну в Україні?
Мене дуже непокоїть те, що цілу країну та всіх її громадян записали в злочинці. У міжнародному праві «злочин» є виключно індивідуальним діянням, яке необхідно доводити в кожному окремо взятому випадку. Відповідальними є ті, хто віддає накази діяти або підтримують ці дії шляхом своєї активної участі. Але населення в цілому — ні, я не підтримую ідею про те, що особа може нести кримінальну відповідальність лише тому, що є громадянином певної країни. Не можна говорити про провину за ознакою національної ідентичності чи про якусь недоведену співучасть. Необхідно подивитися і визначити, хто віддає накази, хто є виконавцем вбивств, хто катує, хто є безпосереднім співучасником злочинів, і на кому повинні зосередити свою увагу слідчі.
Але росіяни підтримують ідею вбивства українців.
Це не тягне за собою кримінальну відповідальність. У міжнародному праві для кримінальної відповідальності необхідно дещо більше, ніж просто підтримка ідеї — необхідно бути активно залученим до її втілення. Навіть якщо населення і справді поділяє якусь ідею, це не є достатньо вагомим.
Аналогічна проблема постала перед нами у Німеччині в 1939–1945 роках, коли значна кількість німців підтримувала ідеологію нацизму. Чи робило це всіх їх злочинцями? Та ні, аж ніяк. Німеччина окупувала значну частину території України, багато українців підтримували нацизм. Чи робило це їх злочинцями? Я так не думаю. Я переконаний, що потрібно дещо більше, ніж підтримка в загальних рисах — необхідна активна участь у протиправних діях. Підтримка ідеї не робить вас злочинцем з точки зору міжнародного права. Взагалі, це дуже складні питання.
