Президент України Володимир Зеленський у своєму Телеграм-каналі оголосив про зростання виробництва української зброї. Він повідомив, що у квітні український оборонний промисловий комплекс виготовить 10 самохідних артилерійських установок "Богдана".
Розробка САУ 2С22 «Богдана»
Розробка самохідної артилерійської установки «Богдана» розпочалася ще в 2016 році, а перший прототип був продемонстрований 24 серпня 2018 року під час параду до Дня Незалежності України. Після цього, у 2019 році, система почала проходити складний етап державних випробувань і модифікацій конструкції.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
САУ "Богдана" була прийнята на озброєння України лише у 2023 році. Це пов'язано з тим, що під час випробувань цій системі довелося стикнутися з цілою низкою бюрократичних перешкод. Певна затримка також пояснювалася відсутністю боєприпасів до неї, оскільки система отримала нестандартний для України калібр. Початок повномасштабної війни Росії проти України також затримав її прийняття на озброєння. Головним розробником "Богдани" є Краматорський завод важкого верстатобудування, який втратив більшу частину своїх виробничих потужностей через ракетні обстріли з боку РФ. У 2022 році система пройшла бойове хрещення під час битви за острів Зміїний, де вона кілька днів працювала пліч-о-пліч із французькою гаубицею Caesar.
Станом на сьогодні, Україна виробляє близько 10 таких САУ на місяць, і президент обіцяє, що ця цифра буде збільшуватись. Для прикладу, виробничих потужностей у 2023 вистачало для виробництва 6 таких машин на місяць.
САУ 2С22 «Богдана» - що потрібно знати
Як уже зазначалося раніше, артилерійська система отримала нестандартний для української армії калібр ствола - 155 міліметрів, який є стандартом НАТО.
"Богдана" стала першою власною розробкою України з використанням «західних», а не радянських калібрів. Завдяки цьому «Богдана» може використовувати як 155-мм снаряди країн НАТО, так і боєприпаси українського виробництва, випуск яких наразі активно збільшується. Така уніфікація спрощує логістику та дозволяє відмовитись від використання старих радянських 152-мм снарядів, запаси яких майже повністю вичерпались як в Україні, так і в країнах Північноатлантичного альянсу.
155-мм гармата "Богдани" має довжину ствола 52 калібри, що становить близько 8 метрів. Така довжина забезпечує хороші показники швидкості польоту снаряду та його дальності.
Стріляючи звичайними осколково-фугасними снарядами, «Богдана» може вести вогонь на відстань до 42 км. Однак завдяки можливості використання "натівських" боєприпасів, зокрема активно-реактивних снарядів, цей показник може бути збільшений до 60 км.
Відмінною рисою «Богдани» стало використання колісного шасі, що може здатися незвичним, але подібні рішення вже успішно застосовуються в провідних арміях світу. За принципом роботи та характеристиками українська САУ схожа на французьку Caesar. В обох системах заряджання напівавтоматичне: артилеристи закладають боєприпаси в лоток, а автоматика досилає їх у казенну частину.
Варто зазначити, що перші модифікації артилерійської установки мали повністю ручне заряджання, що обмежувало скорострільність до 3 снарядів на хвилину. Після встановлення напівавтоматичного досилача цей показник зріс до 6, як і у Caesar. У планах України – подальша модернізація системи заряджання до повністю автоматичної, що наблизить «Богдану» до характеристик найкращої у світі колісної САУ – шведської Archer.
САУ «Богдана» була побудована на шасі українського вантажного повнопривідного КрАЗу з колісною формулою 6х6. Однак виробник пропонує можливість вибору альтернативного шасі: Tatra або MAN. Можливість встановлення гармати на різні шасі є ключовою для підтримки темпів її випуску.
Колісне шасі «Богдани» має низку переваг над класичним гусеничним, яке використовується в більшості українських САУ. Завдяки колесам система може швидко переміщатися до потрібної зони, відстрілюватися та змінювати позицію, мінімізуючи ризик ураження установки та обслуги.
Система керування вогнем, адаптована до динамічних бойових дій, дозволяє вести вогонь практично одразу після розгортання. Управління заряджанням, наведенням та стрільбою може здійснюватися як з кабіни, так і з другого пункту керування, розташованого позаду машини.
Ця концепція бойового застосування стане ще актуальнішою з переходом на повністю автоматичне заряджання. Це дозволить "Богдані" значно збільшити кількість пострілів за певний час. Мобільність колісного шасі також є ключовою перевагою в умовах сучасної війни, де широко використовуються FPV-дрони. Максимальна швидкість 90 км/год дозволяє швидко й безпечно переміщатися між позиціями, мінімізуючи ризики для екіпажу.
Незважаючи на колісне шасі, «Богдана» має серйозний захист екіпажу. Броньований корпус і скло витримують обстріл зі стрілецької зброї калібру 7,62 мм з 30 метрів. Броня також захищає днище від мін, гранат і уламків, витримуючи підрив міни до 6 кг у тротиловому еквіваленті.
Колеса САУ виготовлені за технологією RunFlat, що дозволяє їй продовжувати рух навіть із пробитими шинами, хоча й із дещо меншою швидкістю. У разі некритичних пошкоджень шин можна використовувати систему автоматичної підкачки, яка підтримуватиме необхідний тиск у колесах.
Українські артилеристи високо оцінюють нову САУ «Богдана». За їхніми відгуками, вона має високий рівень автоматизації, чудову прохідність та вражаючу точність стрільби. Завдяки цьому, для знищення цілі часто вистачає лише двох снарядів: перший – пристрілочний, а другий вже влучає точно в ціль.
Наступною перевагою САУ "Богдана" є її значно нижча ціна, що робить її особливо привабливою в умовах обмеженого оборонного бюджету України. Вона майже вдвічі дешевша за французьку САУ Caesar – 2,5 мільйона доларів проти близько 5 мільйонів.
Війна в Україні продемонструвала критичну необхідність розвитку власної потужної оборонної промисловості. Залежність від іноземної зброї та боєприпасів робить її вразливою до зовнішнього тиску та перебоїв у постачанні. Такий підхід допоможе диверсифікувати ризики навіть за умови зменшення постачань військової допомоги з боку інших країн. Завдяки САУ «Богдана» Україна не лише збільшує свою вогневу потужність на полі бою, а й незалежність від політичних факторів, які впливають на рівень військової підтримки партнерами.
