Російський наступ на Харківському напрямку, який розпочався 10 травня, призвів до гуманітарної катастрофи в регіоні. Не маючи змоги здолати оборону Збройних сил України та здійснити ефективний прорив і вийти за межі прикордонних сіл, російська армія знищує на своєму шляху всю доступну інфраструктуру.
Через це страждають прикордонні села та містечка, багато людей стали біженцями. Лише за останній тиждень своє житло втратили тисячі людей, а ще сотні залишаються в зоні активних бойових дій без їжі, електрики, зв’язку та допомоги. Уряд і місцева влада оголосили екстрену евакуацію населення.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Kyiv Post вирушив до прифронтової зони, щоб побачити все і показати вам.
Від редакції: У рамках проєкту "Гвардія помсти", засновниками якого є ексснайпер ЗСУ, професор Юрій Чорноморець та волонтер Дмитро Батищев, розпочався збір коштів на далекобійну снайперську гвинтівку "Вовчанськ". Придбану гвинтівку передадуть снайперу Сил оборони України. Долучитися до збору ви можете за посиланням.
Харків у фільмі Олександра Муратова «Чи вмієте ви жити?»(1970)
Бойові дії на Харківщині, яка стала новим фронтом україно-російської війни, тривають вже більше тижня. Російським військам вдалося захопити кілька прикордонних сіл і вдертися на околиці трьохтисячного прикордонного міста Вовчанськ.
Під час важких боїв за кожне село в цьому лісовому регіоні російські війська зазнали серйозних втрат, а тому почали атакувати все, що рухалось, і нищити на своєму шляху всю інфраструктуру, навіть цивільну, кажуть місцеві мешканці, яким вдалося вирватися з пекла.
"Дуже багато поранених зараз, липецьких. Я знаю хто, і товариш мій теж разом із жінкою в лікарні, 5 уламків витягли у нього з голови. 2:35 Мене вивозили о 5 ранку, хати горіли, все горіло", – каже Віталій, мешканець села Липці на північ від Харкова.
Він один із тих, кого волонтерам вдалося вивезти під вогнем росіян. Віталій каже, що в селі, яке знаходиться за 10 кілометрів від російського кордону, не було українських військових, бо таке близьке розташування до кордону для них просто невигідне, але росіян це не зупинило. В результаті обстрілів цей чоловік втратив усе, що будував усе своє життя. Загинули також його сусіди.
"Я 25 років будував хату, гараж, сарай, машини, і все знищено. Вони цивільних знищують, ГРАД коли летить – він квадратами все вибиває (Реактивна установка «Град» здійснює масове ураження ділянки площею до квадратного кілометра – ред.). Військових в Липцях не було, а вони село спалили і все", – каже чоловік.
Його привезли до цього тимчасового центру для біженців у Харкові. Сюди звозять людей з усього регіону, більшість з них – мешканці прикордонних сіл, пенсіонери.
Тут українські волонтери надають їм допомогу, а міжнародні організації забезпечують їжею та товарами першої необхідності. Тетяна Білозерова з одного з прикордонних хуторів показує нам те, що передали волонтери.
"Вот нам дали постельное, раскладушка, одеяла, подушка, продуктовый набор, аптеку дали, лекарства всякие, предметы гигиены, моющие", – показує нам жінка свій набір.
Вона втратила дім, але залишилася живою. Каже, що тиждень вона провела у підвалі свого будинку.
"Там – всё. Там нет села, там все разбито. Градами, бомбами, там все уничтожено. Был прилет, вчера дом сгорел… Для чего им это? Уничтожить. Уничтожить наши села, оно им не нужно. Пи**ры. Я их ненавижу душой и телом. Ненавижу, чтоб горели они, как наши села и города", – каже жінка.
Волонтери, які евакуюють людей, кажуть: російські війська відкривають вогонь, навіть коли бачать із дрона, що це цивільний автомобіль і він евакуює літніх людей. Вони не бажають, щоб бодай хтось врятувався. Олександр Підгорний, водій-волонтер, показує нам свою руку, посічену уламками від російської авіабомби.
"Посадили людей в машины, и пошел прилет, мы начали выдергивать людей из машины, бросать в траву, а дальше взрывная волна подбросила, и нас разбросало по асфальту. Но главное, что люди целы, мы за них волновались", – розповідає волонтер Олександр Підгорний.
Його син В’ячеслав – теж волонтер. Він каже, що з деяких міст, як-от Вовчанська, де йдуть бойові дії, вивезти людей дуже важко, це може скінчитися погано для самих волонтерів, троє з яких нещодавно зникли безвісти.
"Из центра Волчанска эвакуировали 15 кошек, двух женщин и раненую собаку. Попали под обстрел, вместе с полицейскими выходили плечом к плечу, держались друг за друга, нас обстреливали из минометов, и бомба попала в соседнее с нами здание, мы еле оттуда ноги унесли", – каже В’ячеслав Підгорний.
Разом із волонтерами вирушаємо до прифронтових сіл, щоб побачити евакуацію на власні очі. Їдемо швидко, щоб потрапити під російський обстріл. Дороги тут практично порожні, здалеку чутно вибухи артилерійських снарядів. У цьому селі під Вовчанськом волонтерам допомагає поліція. Намагаються діяти швидко, забирають тих, кого можуть знайти, бо активність російської артилерії висока, а зв’язку практично немає.
"Людей тяжело обнаружить. Люди, которые в возрасте, не имеют телефонов, не имеют связи, они находятся в подвалах, в укрытиях, искать их стихийно тяжело. Если раньше были заявки, была связь, люди выходили на дорогу, то теперь они сидят в подвалах и не знают об эвакуации… Связи нету, телефоны разряжены", – каже волонтер Артур Ковальов.
Ніну та її сусіда саме цього ранку з прикордонного села привезли військові. Ці три сумки – єдине, що вони змогли взяти з собою.
В цьому селі тихіше, і вони готуються їхати до Харкова. Вона каже, що змогла виїхати лише тому, що українські військові щойно вибили росіян з її села.
"Они их разбили, положили их много. 0:40 Еще пока наши стоят, село не оккупировано, не… Но когда КАБами бьют по тебе, лучше уж текать. Находиться невозможно. P1220809 Самолеты подлетают – бьют КАБами. Вертолеты подлетают – бьют ракетами. Там нереально просто находиться… У нас там все побито. Все горит, все побито", – розповідає жінка.
Олексій Харківський, голова патрульної поліції Вовчанська, готується до нового виїзду на вулиці міста. Каже, що працювати стає дедалі важче.
"Російські військові намагаються уразити все, що рухається по місту, тому постійно коптери літають, можуть бути влучання, ми кілька разів потрапляли під обстріл танка. На щастя, всі вижили, але евакуйовувати все важче і важче, бо все менше цілих будівель, де люди ховаються… Нами вивезено близько 1200 людей. Скільки лишається, просто неможливо порахувати", – каже поліцейський.
За даними місцевої влади, біженцями в результаті російського наступу стали більше 6000 людей. З них половина виїхала самостійно, іншу вивезли волонтери, поліція, військові, каже голова військової адміністрації міста Тамаз Гамбарашвілі.
"Ворог завдає ударів з артилерії, РСЗВ, керованих авіабомб, місто потерпає від великих руйнацій, і зараз іде активна евакуація населення, бо в цих районах просто небезпечно знаходитись. Агресор знищує на своєму шляху все живе", – каже Гамбарашвілі.
Наступного дня після цього інтерв’ю, під час евакуації людей він був поранений російським касетним боєприпасом. Разом із ним поранення дістали ще кілька людей.
Скільки всього людей були вбиті й поранені, ніхто не знає, тому що під обстрілами важко обстежувати руїни. Тетяна та Віталій кажуть, що знають сусідів, які загинули внаслідок обстрілів, однак до їхніх будинків неможливо підійти, щоб забрати тіла. Волонтери роблять усе, щоб вивезти бодай живих.
Ближче до вечора ми повертаємося до Харкова, туди ж із різних сіл з’їжджаються волонтери, які вивезли людей з під-обстрілів. Ці буси повертаються з Вовчанська. Водій Володимир каже, що вони потрапили під обстріл три рази.
"Один раз КАБ был и два раза миномет", – уточнює волонтер.
Маломобільним пенсіонерам допомагають, люди виходять із бусів контужені та брудні – вони по кілька днів провели в підвалах під щільними обстрілами, та не покинули своїх рідних і домашніх улюбленців.
"Там зараз пекло, дуже важко. Стріляють з усіх видів зброї і всюди", – каже чоловік.
"На моїй вулиці не вціліло жодного будинку, і на сусідній вигоріло все", – каже жінка, яка змогла врятувати свого кота.
Наразі українська армія змогла стабілізувати фронт і зупинити просування російської армії за межі прифронтової зони. Втім, це відволікає значну частину українських збройних сил, а російська армія має змогу обстрілювати все на глибину до 20 кілометрів, через що страждають ще більше населених пунктів, тож евакуація з наданням допомоги людям продовжиться. Україна потребує більше снарядів і засобів ППО, щоб зупинити російську армію, яка знищує будь-що на своєму шляху.
"Они (росіяни) так сильно все бомбят, что никакое население остаться не может… Они (люди) просто погибнут, будут уничтожены", – каже волонтер Артур Ковальов.
Фото Сергія Костежа, Kyiv Post
