Стрімке просування фронту в 2022 році не дозволило багатьом людям врятувати своє майно та вивезти родичів із зони бойових дій. Тож тепер доволі поширеним явищем є виїзд українців на окуповані території через кілька країн з різною метою – провідати рідних на окупованих територіях, продати там житло, яке можуть захопити непрохані зайди з сусідньої країни-агресора, тощо.
Kyiv Post поговорив із кількома такими людьми про те, як це відбувається. І те, що нам довелося почути, є ще одним свідченням злочинів Росії проти українців.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
На Донеччину до чоловіка і продати житло.
Наші співрозмовниці – дві жінки. Чоловіки виїжджають з України до окупованих територій вкрай рідко. По-перше, в самій Україні є обмеження на виїзд чоловіків через воєнний стан. По-друге, дуже велика ймовірність примусової мобілізації на окупованих територіях, особливо на Донбасі, до лав російських військ.
Ангеліна – молода жінка, вона їхала до Донецька продавати нерухомість, яку мала там ще до 2014 року.
Катерина – пенсіонерка – їхала на окуповану територію Донецької області, щоб провідати свого чоловіка, який не встиг виїхати, а тепер боїться покинути господарство в селі – адже хати сусідів, які виїхали, заселили громадянами Росії з азійських регіонів – чукчами та бурятами.
Жінки дають сфотографувати себе лише зі спини, оскільки бояться за своїх рідних, що за лишилися на окупованих територіях. Житло, яке довго простоює без власників, російська окупаційна влада конфісковує і заселяє туди росіян із глибинних територій РФ для формування лояльного прошарку населення та асиміляції українців. Це стимулює багатьох людей, які тікали від війни, повернутися ненадовго на окуповані території, щоб продати своє нерухоме майно. Ангеліна каже, що зараз, через наплив росіян, зріс попит і виросли ціни. Квадратні метри в Донецьку знову можна продати не за копійки, а за бодай якусь пристойну ціну, щоб купити квартиру на контрольованій Україною території.
«Росіяни скуповують весь Донецьк. Вони освоюють території. Все здорожчало. В 2015 році мої 130 квадратних метрів коштували 25 000 доларів, зараз – 100 000 доларів», – каже Ангеліна.
Вона боїться, що квартиру просто «здадуть» сусіди, і її захоплять безкоштовно. За її словами, більшість людей, з якими вона вирушала в Донецьк – якраз намагаються продати житло.
Маршрут
За словами наших співрозмовниць, наразі для українців є лише один маршрут у Росію один – через аеропорт Шереметьєво. Всі інші варіанти, наприклад, через сухопутний кордон – виключені. Маршрут виглядає так: з Києва до Варшави автобусом, звідти – в Мінськ, а з Мінську до Москви – літаком.
Зрозуміло, що самостійно такий маршрут подолати важко, тому на цій ниві виникла мережа посередників. Нам вдалося поговорити з однією з таких посередниць, Галиною. Вона отримує від нас інформацію, хто їхатиме, і одразу озвучує ціну і строки.
«З Києва через Варшаву-Мінськ-Москву на Донбас» - 350 євро автобусом + 150 євро літак. Разом 500 євро. Це не рахуючи харчування, і це лише в один кінець. 4 дні в дорозі», – каже Галина.
Абсолютно абсурдна ситуація, тому що коли окуповані області були в складі України, туди безкоштовно можна було дістатися автомобілем або поїздом за кілька годин.
Галина каже, що проблем немає, адже СБУ та силові органи в курсі, що відбувається, бо зупинити рух сотень людей неможливо. Але просить врахувати – навіть якщо вас впустять у Росію, то поставлять штамп у закордонному паспорті, що може створити проблеми вже в Україні.
«Фільтрація»
Ангеліна та Катерина рушали саме цим маршрутом. Вони не врахували, що аеропорт Шеремєтьєво зробили єдиним пунктом, через який можна потрапити в Росію, не просто так. Те, що відбувається потім в аеропорту, російські силовики називають «фільтрацією», що означає відсіювання «небажаних елементів». Небажаних, звісно ж, для Росії. Відбувається це, за словами наших співрозмовниць, у принизливій манері.
«Повна зневага і приниження. Маленька кімната для очікування, купа людей, задуха. Нормально щось поїсти придбати не можеш, адже в будь-яку хвилину можуть викликати.Після трьох годин очікування викликали на розмову. Я не вмію говорити російською, все життя говорила українською. Російський силовик кілька разів перепитував мене, не розуміючи української, вимагав перейти на російську. Потім година монотонного питання, чому в мене новий телефон. Говорю, що розбила, коли спускалася в підвал. Цинічне питання – для чого? Відповідаю, тому що ви ж нас обстрілюєте. Він все заперечує і каже, що я говорю, як Зеленський. Запитує, за кого голосувала. Кажу, що за Порошенка. Він посміхається і говорить, що скоро голова Порошенка буде в Кремлі як експонат», – розповідає Катерина.
У Ангеліни подібна історія.
«Нас тримали в кімнатці на підлозі 27 годин. Дали заповнити анкету з дурнуватими питаннями. Наприклад, «як ви ставитесь до СВО» – це у росіян так війна називається – «Специальная военная операция». Якщо ти напишеш, що не підтримуєш війну проти України, у тебе будуть проблеми. Якщо напишеш, що підтримуєш, тебе пропустять, але ти будеш на гачку, бо твоя анкета може потрапити до рук українських спецслужб – як ти тоді будеш виглядати? Це дуже сильний моральний пресинг», – каже Ангеліна.
Виявилося, що росіяни збирають дані не лише про людей, які в’їжджають, а й про їхніх родичів.
«Потім відкривається папка на мою доньку. Там все: де жила, працювала, що писала в соцмережах, чим займається. Навели виписки про всі її лайки в соцмережах військовим і донати на ЗСУ. Паралельно дають заповнювати анкету, де ти маєш визнати правильною СВО. Я поставила прочерк. Тоді запропонували на відео сказати, що я підтримую політику Росії, СВО, хочу змінити громадянство і постійно жити на "звільненій" території. Я рішуче відмовилась від такого запису, і мене під конвоєм депортували в Мінськ. Назад я поверталася сама», – розповіла Катерина.
Ангеліна зазначає – з її рейсу прибрали більше третини людей.
«Близько 50 зі 150. Причому, що цікаво, коли мене депортували, вони боялися мені віддавати паспорт, стюардеса віддала паспорт вже в іншому аеропорту прикордонникам іншої країни, так вони бояться», – каже Ангеліна.
Важливо інше – те, що жінки, незважаючи на психологічний пресинг і приниження, кажуть – не зламалися і не злякалися. Катерина жалкує, що не побачила чоловіка, і гроші, які витратила на дорогу і їжу в дорозі – близько 700 євро – пропали без будь-якого результату. Зате вона тепер знає, що за нею, пенсіонеркою, та її донькою, викладачкою, наче за небезпечними агентами, слідкують цілі групи ФСБ. Ангеліна ж каже – становище людей на окупованих територіях стає все важчим. За українським паспортом туди потрапити практично неможливо, а Росія змушує людей брати російські паспорти, погрожуючи залишити без соціальних благ.
«Зараз без російського паспорту там неможливо нічого, навіть здійснити поховання, якщо хтось там помер. У мене померла там тітка – не видавали місця на кладовищі і свідоцтва про смерть. Швидка допомога до вас не приїде, декларацію з сімейним лікарем (які там ще лишились) ви не підпишете», – каже Ангеліна.
Скільки ж українців намагається потрапити на окуповану територію? На це запитання Kyiv Post в офісі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відповіли, що наразі не існує такої статистики, але, за даними наших джерел, йдеться про сотні людей щомісяця. У офісі омбудсмана радять не їхати до окупованих територій, оскільки це небезпечно для життя та здоров’я, оскільки на цих територіях діє позаправовий окупаційний режим.
Покласти край якому може лише системна допомога Україні у деокупації захоплених територій.
Фото Сергія Костежа
