Житомир – унікальне українське місто. Минулої зими тут майже не було відключень світла. Та й зараз громада не страждає від блекаутів. При цьому батареї впродовж холодної пори були теплі, а суми в платіжках – менші. Місто стало рекордсменом в Україні з впровадження програм енергоефективності та економії ресурсів, і коли почалася велика війна, це стало очевидно. А зекономлені кошти Житомир активно перераховує на ЗСУ і також є одним із лідерів допомоги армії серед міст України.
Щоб подивитися на те, як це функціонує, Kyiv Post вирушив до Житомира.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
На перший погляд на війну в Україні, здається, що українські міста страждають від обстрілів, нестачі світла та скорочення бізнесів.
Та насправді вони не лише страждають, а й стрімко покращують свою інфраструктуру за європейськими стандартами, впроваджуючи сучасні технології в галузях енергоефективності, екології та економії ресурсів, як це роблять міста Західної Європи та Скандинавії.
Один із таких прикладів – Житомир. Місто впроваджує енергоефективні проєкти з 2015 року. Для цього 300-тисячного обласного центру, розташованого за 140 кілометрів від Києва, як і для багатьох інших міст, це було не просто модно і сучасно, по-європейськи. За словами мера міста Сергія Сухомлина, це було питанням виживання, тому що старі комунальні мережі зносилися за десятиліття настільки, що на шляху до квартир втрачалося більше води й тепла, ніж доходило.
«По-перше, ми замінили мережі, тому що навіть за умов найкращого обладнання при втратах тепла в 25-30% через старі мережі воно не працюватиме як слід…… Внаслідок заміни більшості комунальних мереж, у нас втрати в мережі в середньому 4,5%. Це найнижчі в Україні, нормативні по країні у нас 14%», - каже Сергій Сухомлин.
Заміна мереж в усьому місті – це дуже дорого. Але це стало можливим завдяки реформі децентралізації, яку Україна розпочала у 2015 році. Ідея децентралізації полягає в тому, що міста мають право самі розпоряджатися податками, які бізнес платить на їхній території. Раніше система була недемократичною – кожний мер мав просити на своє місто гроші з центрального бюджету, що, на думку диктатора Віктора Януковича, мало робити мерів міст лояльними. Після перемоги Революції Гідності міста отримали можливість не лише розпоряджатися своїми бюджетами, а й самостійно взаємодіяти з міжнародними донорами і залучати грантові кошти. Більшість міст почали лагодити дороги, але Житомир пішов іншим шляхом – тут почали повну заміну комунікацій та реформування комунальної сфери. Хоча зважитися на це було важко, каже мер.
«Коли ти робиш людям сквер чи дорогу чи тротуар, це популярно, це всім видно, і люди кажуть – от, тільки тендер оголосили, і є результат, це дає рейтинг….. А якщо ти кажеш, що ми 5 років будемо перекопувати місто, міняти мережі, і колись там через кілька років будуть низькі втрати тепла і тому енергетика функціонуватиме краще – це не видно одразу, і це не так популярно», – пояснив Сухомлин.
Але поступово тут модернізували все. Ось нова насосна станція місцевого водоканалу. Замінити старе радянське обладнання не могли 60 років. Тепер тут – нове, німецьке, а автоматика частково українська. Крім того, що працює все безаварійно, місто зекономило дуже багато ресурсів.
«Старе обладнання було майже на межі зносу, і могло зупинитися в будь-який момент. Крім того, ми маємо енергозбереження – на 20% зменшилось споживання електроенергії. Це були грантові кошти уряду Словенії, 2,5 млн євро», – каже Дмитро Ілик, директор комунального підприємства.
Та на цьому не зупиняються і йдуть далі. В місті будують нові очисні споруди на американські грантові кошти. А щоб усе функціонувало безперебійно, на систему водопостачання планують встановити сонячні батареї – щоб вона мала власне джерело живлення. Систему вже випробували на відділенні екстреної допомоги Обласної лікарні – тепер медичний центр частково живиться від ось цих панелей на даху, каже заступник головного лікаря Василь Багленко.
«Розрахункова потужність – 36 кВт. Звісно, нам це багато дає. Таке обладнання, як томограф і ангеограф, сонячні панелі, звісно, не витягують, тут вже йдуть у дію дизель-генератори. А вони тягнуть рентген, освітлення на всіх 6 поверхах відділення екстреної допомоги, ліфти, автоклави, для роботи цього обладнання їх вистачає», – розповідає Багленко.
Він впевнений, що заміна мереж і утеплення лікарень, садочків, шкіл не лише робить їх красивішими й комфортнішими, а й дозволяє економити ресурси. Саме так Житомир пережив зиму 2022-2023 року, коли Росія ракетними ударами намагалася знищити українську енергетику – без блекаутів.
«Був графік відключень для всіх міст. Житомир не був виключенням, але ми уникли цього. Коли ми розуміли, що відключення відбудеться, якщо ми не скоротимо споживання на 9 МВт/год, ми просто вночі, коли не піки навантаження, давали в квартири більше тепла, а ближче до 9 ранку ми відключили 25 із 35 котелень, ми відключали подачу води, бо у нас був створений запас води, знімали з маршрутів частину електротранспорту і замінили все вуличне освітлення на більш економне. І ми змогли зменшити споживання якраз на ті 9 МВт, щоб відключення не сталося», – згадує Сухомлин
Електрика – це добре, але тут вирішили децентралізувати й теплопостачання. Як? Дуже просто – збудувати кілька нових високотехнологічних ТЕЦ, які працюють на трусках, яких багато в цьому лісовому регіоні, або брикетах. Одна з таких станцій була закуплена на швейцарські грантові кошти, і тепер живить кілька десятків багатоквартирних будинків міста електрикою та теплом незалежно від постачань ззовні.
«По паливопроводу щепа йде сюди, це все червоне – топка. Котел, який спалює щепу на температурі в 1000 градусів. По чотирьох паливопроводах тепло йде в масляний теплообмінник, а звідти на перший контур турбіни. Там відбувається рекуперація і далі – на повторний термоперехід. Маємо загалом два масляних контури і третій контур теплоносія», – роз'яснює Дмитро Рогожин, керівник теплокомунікаційних мереж Житомира.
Це повноцінна турбіна з генератором, яка займає доволі невелику площу і якою через автоматику керує одна людина, створює в місті енергетичний острів – він не залежить від загальної ситуації з енергетикою в країні.
«Ми закупили за грантові кошти обладнання, а всю ТЕЦ місто будувало саме, все це збудовано житомирянами. Вся автоматизація, логістика, проєкт – усе ми робили самі», – стверджує Рогожин.
До того ж, місто реконструювало старі котельні й доповнює їх мобільними газовими станціями, які дають додаткове тепло та електроенергію. Це робить енергетичну систему міста стабільною, каже інженер однієї з таких станцій Руслан Погребняк.
«МВт электрической энергии и 0,63 тепловой мощности. Мы можем использовать электроэнергию из этой машины и не берем электроэнергию из сети, и таким образом обеспечиваем безопасную работу котельной, и часть тепловой энергии помогаем котельной с нагревом. Во время блекаутов мы с помощью этой станции поддерживаем котельную электрикой и даем тепло в критическую инфраструктуру. Раньше у нас было в этой части города 4 котельных, но благодаря реконструкции мы оставили одну котельную при поддержке этой станции», – говорить Погребняк.
За словами мера, завдяки цим заходам місто споживає вдвічі менше газу, ніж 10 років тому – не 100 мільйонів кубометрів, а 47. А в планах – взагалі споживати 10 і використовувати як паливо сміття. Тим паче, що місто його давно сортує.
«Якщо ми візьмемо школи і садочки – вони використовували в кілька разів більше газу, ніж зараз. Бо зараз ми провели їх термомодернізацію і утеплення стін. Модернізація і заміна мереж, зменшення втрат теж дає ефект. І нарешті, альтернативні джерела тепла і електроенергії. Деревина, теплові насоси, сонячні панелі і наш план на майбутнє – ТЕЦ на переробленому смітті. Місто може саме себе забезпечити паливом», – впевнений мер Житомира.
І це не тільки енергетична незалежність та економія, а й стабільне тепло без втрат і електрика без перебоїв. А крім того – енергетична безпека країни, адже чим менше споживання газу, тим менше його доводиться купувати за кордоном. Не кажучи вже про економію міських коштів. Саме тому Житомир у роки повномасштабної війни став одним із лідерів у допомозі армії. Майже 10% міського бюджету щороку міська рада спрямовує на допомогу Збройним силам.
І Житомир не є одиничним прикладом. Українські міста стрімко модернізують свою інфраструктуру навіть під час війни. Зокрема, активні роботи відбувалися у Звягелі, Вінниці, Львові, Дніпрі, Харкові, Славутичі, Миколаєві, Черкасах і багатьох інших великих центрах, навіть у прифронтових містах Донбасу – Костянтинівці і Краматорську. Україна модернізується і крокує до цивілізованого світу, позбуваючись радянської спадщини, і навіть повномасштабна війна не може це зупинити.
