Швеція оголосила про надання Україні найбільшого пакету допомоги на суму $1,26 млрд, який включає бронетранспортери Pansarbandvagn 302, авіаційні ракети Rb 99, артилерійські боєприпаси, танки, ресурси для технічного обслуговування машин та найголовніше – 2 літаки радіолокаційної розвідки SAAB з системою ДРЛВ ASC 890.
Про передачу оголосило 29 травня Міністерство оборони Швеції.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Шведська повітряна платформа ASC 890 стане першою ДРЛВ на озброєнні України. Загалом SAAB виготовив усього 12 таких літаків, 2 з яких перебувають на озброєнні Швеції. Обидва літаки Швеція планує передати Україні.
Літак такого класу значно підсилить можливості протиповітряної оборони України, а також допоможе у майбутньому при спільній роботі з F-16. Шведський літаючий радар дозволить частково нівелювати перевагу Росії з її літаками ДРЛВ А-50, адже тепер Україна також зможе вести якісну повітряну розвідку та керування іншими літаками.
Навіщо потрібні літаки ДРЛВ
Сучасна війна вже давно вийшла далеко за межі звичайного бойового зіткнення на полі бою. Сьогодні розвідка відіграє не менш, а то й більш важливу роль, адже саме на ній ґрунтується вибір подальшої тактики оборони чи атаки. Саме від неї залежить не лише успіх окремих битв, але й, іноді, доля цілих війн. Тому не дивно, що такі платформи повітряної розвідки, як ASC 890, стали невід'ємною частиною армій усіх провідних країн, включно з США, Китаєм, Великою Британією, Францією, Саудівською Аравією, Японією, Індією, Австралією, Бразилією та Росією.
Подібні системи вже випробувані у реальних бойових діях, де вдалось перевірити їх ефективність та користь для армії. Потужні радари цих систем здатні виявляти повітряні цілі на величезних відстанях, даючи командуванню чітке уявлення про картину бою. Завдяки літакам ДРЛВ з’являється можливість наводити на цілі інші літаки з озброєнням, такі платформи дозволяють контролювати вильоти та траєкторію ворожих ракет, помічати військову активність ворога та знаходити слабкі місця у його обороні.
Російська армія активно застосовує у війні проти України власні системи далекого радіолокаційного виявлення. Російські А-50 та А-50У контролюють повітряний простір над Україною, коригують інші літаки РФ, які завдають ударів по Україні, а також виконують певну функцію захисту своїх військових підрозділів. Щоправда, як показує практика, російські А-50 часто нездатні захистити самих себе. Українські сили оборони пошкодили один літак ДРЛВ Росії на аеродромі базування на території Білорусі, серйозно пошкодили літак управління Іл-22 і збили А-50 над акваторією Азовського моря.
SAAB 340 AEW&C - що відомо
Шведський літак ДРЛВ, розроблений компанією SAAB, має кілька назв, а саме SAAB 340 AEW&C, S 100B Argus або ASC 890. Під час розробки компанія вирішила створити невеликий за розмірами літак ДРЛВ, аби він мав змогу сідати на звичайні автостради. Тож основою повітряного радару став шведський турбогвинтовий літак з двома двигунами SAAB 340. Довжина планера SAAB 340 – усього 19,72 метри (для порівняння – довжина російського аналогу у вигляді А-50, побудованого на основі важкого транспортника Іл-76 – 50 метрів). Компактні габарити літака дійсно дозволяють йому сідати на автострадах і невеликих аеродромах. Це дозволяє змінювати місце дислокації й ускладнювати можливості для удару по шведській платформі ДРЛВ під час наземної підготовки до вильоту.
У Швеції така концепція передислокації військових літаків на звичайні автомагістралі дуже поширена. Цей принцип враховувався навіть при розробці шведських винищувачів JAS-39 Gripen. Це робить їх надзвичайно мобільними, адже літак майже ніколи не сідає в одному й тому ж місці, тому визначити його місцезнаходження на землі практично неможливо.
При цьому наземні команди працюють у режимі механіків «Формули-1» на піт-стопі: вони з’являються з укриття, заправляють літак, проводять необхідні регламентні роботи і за короткий час випускають машину у наступний політ. При цьому ворог фізично не встигає зафіксувати місцеперебування літаючої платформи і завдати удару.
Варто зазначити, що Швеція має розвинену інфраструктуру, яка й робить такі посадки можливими. Біля багатьох автодоріг обладнані ангари для зберігання літаків, озброєння та запчастин. Це дає можливість швидко й без проблем переміщати авіацію по всій країні, роблячи її оборону більш гнучкою та стійкою до атак.
Така концепція підійде й Україні, адже росіяни будуть полювати на українські літаки ДРЛВ, намагаючись знищити їх за будь-яку ціну.
"Серцем" ДРЛВ SAAB 340 AEW&C є радар PS-890 EriEye, розміщений вздовж фюзеляжу. На відміну від радарів, встановлених на російському А-50 чи американському E-3 Sentry, EriEye не обертається, а статично закріплений над літаком. Така конструкція, з одного боку, зменшує повітряний опір, але, з іншого, створює сліпі зони попереду та позаду літака.
Розвідка може проводитися з обох боків ДРЛВ, адже радар охоплює 120 градусів з кожного боку. Як зазначає виробник, експортні версії літака можуть бути обладнані покращеним радаром, який зменшує сліпі зони й розширює радіус покриття до 150-160 градусів.
Дальність огляду радару сягає 450 км на висоті 6 км, а виявлення цілей типу «винищувач» можливе на відстані до 330 км. Математичний підрахунок площі кола, яке покриває даний радар, свідчить, що з висоти в 6 000 метрів він може «бачити» майже всю територію України. Завдяки своїй конструкції, радар може сканувати 500 000 квадратних кілометрів по горизонталі та понад 18 000 метрів по вертикалі. Такі показники дозволяють літаку помічати крилаті ракети, які летять низько над землею.
Важливою особливістю радару є можливість фокусуватися на певній ділянці огляду. Це дозволяє отримати значно більшу точність та завадостійкість, адже радар може сконцентрувати свою потужність на меншій площі.
Допоки Україна ще не отримала винищувачі F-16, головною роботою для ASC 890 стане захист повітряного простору України від російських ракетних атак та виявлення російської авіації на наднизьких висотах.
Як літак ДРЛВ допомагає F-16
На перший погляд може здатися, що Україна вже має радари для систем ППО, які здатні виявляти повітряні цілі. Проте специфіка роботи повітряного радару дозволяє йому знаходити цілі, що летять на низьких висотах, значно раніше, ніж це можуть робити наземні РЛС. Це обумовлено впливом радіогоризонту, який приховує цілі на певній відстані від радару через кривизну земної поверхні. Саме цю проблему й покликаний вирішити повітряний радар, адже він перебуває на значній висоті, що дозволяє майже повністю знизити ефект радіогоризонту.
У сукупності з літаками F-16, а в перспективі й зі шведськими JAS 39 Gripen, система ДРЛВ ASC 890 дозволить Україні вести високотехнологічну війну, в якій засоби ППО і літаки утворюють мережу бойових одиниць, які обмінюються інформацією в режимі реального часу, що дозволяє завдавати ворогу швидких і влучних ударів.
З появою F-16 у складі українських Повітряних сил, роль SAA 340 AEW&C, окрім розвідки та попередження про повітряні загрози, значно розшириться.
Завдяки своєму потужному радару цей літак зможе виконувати функцію повітряного командного пункту, наводячи F-16 на цілі та надаючи їм інформацію про ситуацію в повітряному просторі у реальному часі.
Це суттєво підвищить безпеку та ефективність бойових вильотів українських винищувачів, адже пілоти F-16 матимуть постійний доступ до актуальної інформації про повітряні загрози та зможуть діяти більш злагоджено.
