18 травня в Одесі на Деволанівському узвозі відкрилася виставка політичного стріт-арту художника та дизайнера Вадима Луговцова.
Подія відбулася й триватиме до 21 червня у екстравагантному приватному гаражі, відомому як Garage Gallery, що розташований під історичною спорудою - мостом Коцебо у самісенькому центрі міста.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Своїй експозиції автор вирішив дати символічну назву "Інша зброя", оскільки, як нам усім добре відомо, перемога наразі здобувається не тільки на полі бою, не менш запекла боротьба триває за свідомість громадян України.
Одеса впевнено перемагає у нескінченних змаганнях із ворожими пропагандистами із приводу того, чи є вона російським містом, чи все ж таки українським. Складні часи потребують чіткої позиції й вона більш ніж яскраво представлена у роботах Вадима Луговцова.
1 000 днів війни – коротка хронологія перемог і поразок України
- Що саме стало поштовхом для початку вашої роботи у стріт-арті?
- Десь у коментарях промайнула думка, що ця галузь в Одесі недостатньо розроблена. Спочатку я замислювався над створенням муралу із зображенням Бориса Джонсона, але швидко зрозумів, що цей проект буде дуже витратним. Побачив у новинах роботи Бенксі, згадав про існування трафаретів, із якими працюю майже 30 років, оскільки маю освіту, здобуту у Театральному Училищі.
Сумнозвісні блекаути наприкінці 2022 року не змогли зупинити творчого задуму митця. Навпаки, нескінченні дні та ночі без світла та тепла ще більш упевнили його у правильності обраного шляху.
Вадим наполегливо та послідовно вирізав трафарети у світлі ліхтарика. Наснагу не зупинятися підігрівали перші реакції “небайдужих” до долі Одеси “співчутливих” громадян Росії. В одній з соцмереж художник побачив коментар: “Чому ж вони ще не намалювали свого хазяїна Байдена?” Бажаєте Байдена? Добре. Отримайте, але прохання потім не скаржитися.
- У чому полягає принципова різниця між стріт-артом та графіті? Чи можна назвати ці засоби висловити себе мистецтвом, чи вони обидва лише прояви дрібного хуліганства? Треба отримувати дозвіл, щоб розмістити роботу?
- Графіті це скоріш спорт. Хлопці зашифровують свої нікнейми й подекуди це виглядає дуже гарно із декоративної точки зору. Стріт-арт потребує, по-перше, осмислення задуму, по-друге - створення композиції, а головне - формування основної ідеї. Думки, яку автор втілює у життя своєю роботою. Є ще третя категорія - мурали. Їхнє розташування та тематику, звісно, треба узгодити із місцевою владою. Моє особисте правило - не розміщувати нічого на пам'ятках архітектури, і я його суворо дотримуюсь.
Останньою натепер реалізованою роботою Луговцова є композиція із зображенням Кім Чен Ина, який танцює на ядерній бомбі. Художник створив її влітку 2024 року. Вона є чи не найскладнішою його роботою з огляду на кількість використаних кольорів та трафаретів. По обох позиціях їхня кількість становить 15.
Напис китайською у правому куті зображення є інтерактивним. Якщо навести на нього смартфон у режимі гугл перекладача можна побачити фразу “останній диктатор”. Таким саме чином розкриває свій зміст і підпис мовою фарсі, розташований на прапорі Ірану поряд із дроном-камікадзе. Звернення до тамтешнього лідера є відвертим та провокаційним, але абсолютно доречним: “Забери своє лайно”. Передня частина шахеда “прикрашена” зображенням голови очільника країни-терористки.
Позаду інсталяції розташований невеличкий пропелер. Якщо його увімкнути, можна почути звук, дуже схожий на той, що останнім часом майже кожної ночі чують одесити у небі над рідним містом. Звук, до якого не можна звикнути, тому що він несе смертельну загрозу.
- Не знаю, як це працює, але не можу не звернути уваги на деякі збіги обставин. Зробив портрет Залужного та розмістив його біля портрета Бориса Джонсона - Залужний став послом України у Великій Британії. Задумав образ Ілона Маска у гамівній сорочці - стало відомо на широкий загал, що він вживає заборонені речовини. На відкритті багато уваги було прикуто до інсталяції з шахідом та лідером Ірану – і вже наступного дня він розбився внаслідок падіння гелікоптера.
Сприйняття із гумором будь-яких, іноді навіть відверто жахливих обставин, притаманне кожному справжньому одеситові. Якось у березні, працюючи над новим зображенням, Вадим ледве не став жертвою ворожого обстрілу. Щаслива доля врятувала його від влучання уламків ворожої ракети, які впали на подвір'ї біля майстерні. Розмір фрагментів смертоносної зброї вражає, і вони також є частиною експозиції.
- Проект має назву "Інша зброя". Розпочавши його, я мимоволі став учасником своєї власної особистої інформаційної війни. Фарби та інші необхідні матеріали я здебільшого купляю за власні кошти або ж користуюся допомогою друзів. Те, що моя "Інша зброя" дійсно працює, можу довести на прикладі портрета Степана Бандери. Наразі у нього існує дві локації: перша на будинку моїх друзів на дачі Ковалевського, друга - у центрі міста. Розповідь про перший потрапила у випуск місцевих новин і спричинила шквал хейту з боку росіян. Лунали висловлювання типу “Нічого. Ми скоро прийдемо та наведемо лад - зруйнуємо цей будинок та все навколо.” Факт існування образа Степана Бандери на Дерибасівській викликав обурення у пенсіонерки із розташованого у 5000 км від Одеси Челябінська. Коментар під роликом у ютюб був більш схожим на вирок: “Луговцов подонок”. Радіус бойового ураження моєї "Іншої зброї" наближається до рівня балістики. Тож я маю чим пишатися.
У день закриття виставки, 21 червня, Вадим Луговцов разом із друзями та однодумцями планує організувати черговий івент за участі всіх охочих долучитися до розпочатої ним справи. Він обіцяє, що буде весело, драйвово та змістовно. Частина дійства, як завжди – це збір коштів на допомогу ЗСУ. Але на цьому виставка робіт українського Бенксі з Одеси не припиняє свого існування. Експозиція просто переїжджає на іншу локацію міста. Чекайте анонси.
