У столичній п'ятиповерхівці на вулиці Сальського, що на Сирці, під час російського ракетного удару 8 липня загинули 13 людей, серед яких п'ятеро дітей. Це найбільша кількість вбитих Росією людей в одному житловому будинку у Києві від початку широкомасштабної війни, зазначала місцева влада.
У будинку повністю зруйновані два підʼїзди, а решта квартир або вигоріли, або сильно пошкоджені. В одній з таких квартир з двома маленькими дітьми мешкала й Катерина Павленко – молода вдова українського військовослужбовця.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Ще не минуло й року як її чоловік - командир відділення БпЛА підрозділу аеророзвідки у складі Сил Територіальної оборони ЗСУ Дмитро Павленко з позивним «Вірус» загинув на одному з напрямків боїв на півдні.
Дмитро та Катерина Павленки, фото надане Катериною
У той день, коли російська ракета вдарила по будинку на Сирці, залишивши родину Павленків без квартири, Катерина з дітьми були у селі. У розмові з Kyiv Post вдова загиблого військового каже: «Після того, як втратив житло, жити важко. Особливо, коли в тебе двоє маленьких дітей. Я повинна дбати не тільки про себе, а ще й про них. Якщо ти один - це одне, але якщо є діти - треба думати про те, щоб їм було добре».
Катерина каже, що відчуває колосальну зміну в поведінці дітей.
«Втратила житло, нічого не залишилось, що було пов'язано з моїм коханим… Але залишились діти, і хочеться їм дати все. Щоб вони нічого не потребували», - зазначає вона.
Донька Катерини поруч з портретом загиблого батька, фото надане Катериною Павленко
«Але діти відчувають мою слабкість і трішки сідають на голову. Сварити і кричати не можна, бо вони все одно розуміють, що щось сталось, і таким чином їх можна травмувати», - додає Катерина.
З сусідами ми разом як одна сімʼя
За словами дівчини, на місці трагедії поки що нічого не відбувається. Лише через три тижні приїхали чиновники, аби подивитись, у якому стані житло. Катерина сказала, що після їх приїзду сказали чекати комісію десь через 2-3 тижні.
«Але з сусідами ми всі разом, ми як одна сім'я. Один одному допомагаємо, підтримуємо і завжди на зв'язку», - наголошує вона.
Катерина уточнює, що у будинку зараз ніхто не проживає, адже він в аварійному стані, там немає жодних комунікацій.
Так зараз виглядає квартира Катерини та пошкоджений житловий будинок
За її словами, міська влада пообіцяла заселити людей, які написали заяви про те, що потребують тимчасове житло до відбудови, в новобудову.
«Але заселяють у трьохкімнатну квартиру три сім'ї. Кожній сім'ї по кімнаті», - розповідає дівчина.
Інші люди запропонували Катерині однокімнатну квартиру для тимчасового проживання. Однак, уточнює вона, умов для проживання там не було. У цій квартирі раніше мешкала жінка 63-64 років, яка померла в 2017 році. Після цього квартиру опечатали.
«Там її старі речі, квартира не прибрана, ремонту там немає, ще й таргани з жуками якимись бігають. Звернулась до директора, який надав мені можливість проживати в цьому помешканні, і сказала, що воно непридатне для життя», - каже Катерина.
Влада ніяк не відреагувала і не пішла на зустріч сім'ї загиблого героя у наданні нормального житла
«Відповідь була така – «Заїжджайте і потихеньку робіть ремонт, вивозьте ті речі і завозьте свої». Я спитала, за які кошти? Його відповідь вбила – «А це не мої проблеми, берете чи ні?», - додала вона.
Зрештою Катерині все ж вдалося вибити для себе з мамою та дітьми однокімнатну студію у новобудові.
«Хоча б там ніхто не помер і без чужих людей. Якось там розмістились», - каже дівчина.
«Але влада ніяк не відреагувала і не пішла на зустріч сім'ї загиблого героя в наданні нормального житла», - розповідає Катерина.
Вона стояла у черзі на поліпшення житлових умов, і директор по розподілу житла сказав, що «черга є чергою»:
«На мої слова «Але ж це форс-мажорні обставини, і мені з дітьми немає де жити!» він відповів: «Перед вами стоять люди, в яких УБД (посвідчення учасника бойових дій – ред.). Як я їх посуну?».
«У цьому році, а, напевно, і в наступному я не отримаю свого житла», - додала дівчина.
Проте попри всі складнощі вдова героя війни з двома маленькими дітками тримається стійко: «Відволікає мене думка про те, що дякувати Богу ( але мені здається моєму коханому), ця біда нас оминула, і я можу дивитись на своїх дітей та бачити усмішки і чути їхній сміх».
Фото надане Катериною Павленко
«Мені хочеться кричати, ридати і лізти на стінку. Ще року не минуло, як я втратила коханого чоловіка і сенс мого життя, так тут ще й житло забрали й усе, що було пов'язано з ним».
Вранці та опівдні 8 липня російські військові завдали по Україні масованого ракетного удару, атакувавши Київ, Дніпро, Кривий Ріг, Слов'янськ, Краматорськ, Покровськ, застосувавши понад 40 ракет різних типів. У результаті цієї атаки загалом загинули 47 осіб - у Києві 33 людини, 10 - у Кривому Розі, троє - у Покровську та один загиблий у Дніпрі. Поранення отримали близько 190 людей.
У Києві руйнувань зазнала найбільша дитяча лікарня в Європі — національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит», в якій під час ракетного удару перебували 627 дітей.
Російська атака по Києву 8 липня стала найбільш масштабною за кількістю постраждалих й другою за кількістю жертв від початку повномасштабного вторгнення Росії.
