Неочевидні аргументи на підтримку загальноєвропейської заборони на видачу туристичних віз

Запровадження заборони на туристичні поїздки в країни ЄС для громадян Росії може кардинально змінити ситуацію і спричинити безпрецедентний відтік російських мігрантів до держав Центральної Азії.

Поворот долі

З моменту розпаду Радянського Союзу натовпи некваліфікованих гастарбайтерів із так званих «-станів» активно стікалися в Росію в гонитві за високими зарплатами та кращими кар’єрними перспективами. Мігранти з середньоазійських країн — зокрема, таджики, узбеки та киргизи — є найнижчим класом російського суспільства через «чорну» роботу, яку вони виконують, та їхню нездатність асимілюватися в новій реальності.

Основна маса іммігрантів із Центральної Азії — це люди, які до цього жили тільки в сільській місцевості і ніколи не стикалися з реаліями життя за межами рідного села. Водночас їхня «характерна» зовнішність робить їх легкими мішенями як для ультра-націоналістів, так і для поліції.

Мовний бар’єр, інші харчові звички та релігійні переконання тільки поглиблюють їхній культурний шок. Попри малоймовірну перспективу коли-небудь повноцінно влитися в це суспільство, вони продовжують іти своїм шляхом і толерують очевидні та не дуже прояви ворожості.

Важко підібрати інший вислів, окрім «історична справедливість», коли мова заходить про те, що з російськими громадянами, які роками зверхньо дивилися на ці етнічні групи, тепер не хочуть знатися в більшій частині зовнішнього світу, за винятком СНД. Отож, вони не можуть демонструвати жодних проявів колишніх імперських амбіцій, оскільки сьогодні рулять саме вищезгадані республіки.

Патріотична хвиля, що накрила Україну через повномасштабну війну, певною мірою докотилась і до Євразії. Чимало громадян колишніх республік СРСР починають задумуватися над тим, чому саме російська, а не їхня рідна мова, залишається мовою міжнаціонального спілкування в їхньому регіоні.

Варто нагадати, що на початку минулого року Казахстан перейшов із кирилиці на латиницю. Після початку так званої «спеціальної військової операції» казахи фактично відвернулися від Москви. «Ейр Астана» була однією з перших авіакомпаній, яка перестала літати до Росії в березні, а жителі Алмати та Нурсултані критикували російських туристів за символ «Z» на їхньому одязі.

Попри те, що сусідні держави все ще займають помітно менш радикальні позиції, відкритим питанням залишається те, коли й у них почнеться «втома від Росії», коли вони почнуть брати приклад із казахів і почнуть прохолодніше ставитися до апологетів Кремля. Однією з ключових причин того, що громадяни РФ прямують саме до країн Середньої Азії, є їхнє право на безстрокове перебування на території більшості колоній колишнього СРСР.

Така пільга не тільки дає росіянам змогу на неозначений термін селитися в «недорогих» країнах, що мають спільну з ними історію, але й позбавляє їх бюрократичних клопотів, пов’язаних з оформленням купи документів при переїзді в нову країну. Росіяни просто використовують ці країни, втікаючи з середовища, що стало непридатним для життя, і це зовсім не подобається корінному населенню.

Наслідки західних санкцій

Хоча у великих російських мегаполісах життя може виглядати абсолютно звичайним, немає сенсу заперечувати, що санкції б’ють по пересічних громадянах. Якщо заглибитися в цю тему, стає абсолютно ясно, що скоординована реакція Заходу поставила на коліна й без того нестійку економіку Росії та ще більше зміцнила її статус країни-вигнанця.

Найбільш доцільний і прагматичний крок, який варто було б зробити найближчим часом — оголосити росіянам повну заборону на в’їзд до Шенгенської зони. Це б розпалило антивоєнні настрої і було б найкращим варіантом для Європейського Союзу — налаштувати російські «вершки суспільства» проти їхнього президента Путіна.

По-перше, після довгих років за «залізною завісою» середній клас все більше став подорожувати за кордон. Такий захід, хоча й дещо абсолютистський, фактично є аналогом ядерних погроз для впливових росіян, чий прибуток напряму залежить від можливості подорожувати світом. Фото на тлі найзначніших пам’яток Європи є основним символом їхнього статусу, який збирає безліч підписників і приносить значні доходи від реклами.

З іншого боку, олігархам буде важко знайти альтернативу півдню Франції та італійській Рив’єрі, які цілком задовольняють їхню потребу в розкішному способі життя. Зараз їх непокоїть те, що вже залишається мало місць, куди можна вивести свої кошти із Російської Федерації, де будь-чиї активи можуть конфіскувати одним указом президента.

Отже, для того, щоб санкції принесли бажаний результат, державам-членам ЄС необхідно звернутися до країн на кшталт Об’єднаних Арабських Еміратів чи Туреччини, до яких традиційно приїздить велика кількість росіян. У європейців є способи та засоби для тиску на треті країни, які свідомо переховують «сумнівних» громадян РФ; не в останню чергу – це запровадження суворіших вимог в’їзду для громадян Еміратів і Туреччини через їхню непряму підтримку Московії.

Не менш важливою для Європи є співпраця з країнами СНД для припинення відтоку до них російських громадян. З боку жителів Центральної Азії спостерігається помітна неприязнь до новоприбулих із Росії, більшість із яких усе ще марять хибними ілюзіями про свій «вищий» статус. Якщо й цей напрям стане їм недоступним, у росіян не буде іншого вибору, окрім як вимагати змін у власній країні, а не просто тікати від тиранічного правління диктатора.

За офіційною статистикою, лише 30 відсотків росіян мають закордонний паспорт. Іще одним незумисним наслідком економічної війни є те, що на росіян за кордоном, яких ще недавно вважали «птахами високого польоту» з бездонними кишенями, відтепер дивляться як на туристів з обмеженим бюджетом, які не приносять значної цінності країнам, які вони відвідують.

Балтійські першопроходці

Прикро, що ані Франція, ані Німеччина не поділяють погляди Центральної та Східної Європи на заборону видачі туристичних віз для росіян. Весь вільний світ мав би стоячи аплодувати Литві, Латвії та Естонії за те, як швидко вони закрили свої кордони для всіх росіян, що шукали веселого дозвілля на їхній території. Балтійське тріо може похвалитися глибоким знанням російської психіки та розумінням того, як на такі рішення реагуватимуть ті, кого вони безпосередньо зачеплять. Скептики, що в один голос заводять пісню про те, як неправильно міряти всіх росіян однією міркою, не мають жодного уявлення про те, як зникає диктатура.

Слід визнати, що Польща, Чехія та Данія проводили подібну політику проти агресора. Проте небажання всіх держав-членів ЄС узгодити обмеження на поїздки грає на руку Росії. Будь-які розбіжності всередині Євросоюзу щодо зовнішньої політики є аргументом, який Путін використовує задля того, щоби переконати своїх прихильників у численних недоліках блоку.

Політикам у Брюсселі, схоже, достатньо закриття повітряного простору та призупинення дії угоди про спрощення візового режиму. Не варто й говорити, що ці заходи не є настільки суттєвими, щоб зупинити війну. Будьте певні: ті, хто хоче потрапити до Європи, використають для цього всі доступні хитрощі.

Однією з лазівок, якою росіяни сповна користуються, є гуманітарний шлях до ЄС. Майже неможливо відрізнити справжніх дисидентів від прихильників режиму, які прикидаються опонентами влади у своїх поданнях на візу. Ба більше — безпідставно припускати, що культурне збагачення від відвідання європейських країн сприятиме відстоюванню демократичних реформ у Росії.

Інше спірне питання, в якому керівна еліта не змогла дійти згоди, – це подвійне громадянство. Дехто з заможних росіян вкладав кошти в паспорти інших країн, щоби захистити себе від непередбачуваного перебігу подій. Настав час для того, щоби західні держави нарешті почали вимагати прозорості від країн, які продають проїзні документи; можливо, варто навіть задуматись про повне викорінення цієї практики.

У випадку з Росією орієнтація на народні маси цілком може стати тією соломинкою, яка зламає спину верблюду. Важливий урок, який можна винести з восьми років санкцій, полягає в тому, що росіяни готові затягнути паски та відмовитися від матеріальних здобутків заради того, що вони вважають вищим благом. Бренд Путіна є синонімом сили та слави для його прихильників.

Не стільки фінансові обмеження, скільки репутаційна шкода спонукатиме звичайних людей відкинути свою сліпу лояльність до нинішньої влади та вимагати громадянських свобод. Схоже, країни Балтії зрозуміли, що саме росіяни, які змушені опускати голови від сорому та приховувати власну національність, стануть початком кінця політики сильної влади та, як наслідок, війни в Україні.

Саахіл Менон — незалежний консультант із питань управління активами, що працює в Дубаї та має освіту в галузі бізнесу, економіки та фінансів.

Редакція Kyiv Post може не поділяти погляди автора цієї статті.

Оригінал англійською тут.