Курська область Росії: де взагалі вона знаходиться, чи правда, що ЗСУ прорвали кордон 6 серпня та атакували основні об'єкти Російської Федерації по той бік кордону? Все про те, чому був обраний цей напрямок, що ми знаємо про події в Курській області та де планують зупинитися наші військові.
Курська область: де це та що там є?
Курська область (рос. Курская область) — це область у Російській Федерації, яка входить до складу Центрального федерального округу. Її адміністративний центр — Курськ. Вона межує на північному заході з Брянською, на півночі – з Орловською, на північному сході — з Липецькою, на сході — з Воронезькою, на півдні — з Бєлгородською областями, а на південному заході та заході – з Сумською областю України.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Традиційно тут проживали слов'янські племена сіверян. З 830 р. Курськ входив до складу Руського каганату та Київської Русі. Хоча територія Курської області була заселена з кінця останнього льодовикового періоду, інформації про міста в цій зоні було мало аж до 1596 року, коли була побудована Курська фортеця.
За династії Ягеллонів місто входило до складу Великого князівства Литовського. Воно було втрачено Литвою під час московсько-литовських війн і невдовзі після цього зпочалося справжнє розширення території навколо Курська. Через голод у 17 столітті відбулася велика міграція з Центральної Росії. У 1708-1719 роках Курськ входив до складу новоствореного Київського намісництва. З 1719 по 1727 рік область входила до складу Білгородської губернії Київського намісництва. Пізніше Курський повіт входив до складу Білгородської губернії, а вже 23 травня 1779 року була утворена Курська губернія.
Під час Другої Світової війни територія Курської області довгий час – з осені 1941 року до літа 1943-го – перебувала під окупацією німецьких військ. Курська битва, яка тривала з 5 липня по 23 серпня 1943 року, була однією з головних битв Другої Світової війни. Вона відбувалася на територіях нинішніх Орловської, Курської, Бєлгородської та Харківської областей на ділянці радянсько-німецького фронту – так званій "Курській дузі". До речі, в Курській області народився 4-й лідер СРСР Микита Хрущов.
Бої в Курській області: чому це важливо?
6 серпня 2024 року Збройні сили України перейшли кордон із Росією та розпочали наступ у Курській області. Станом на ранок 7 серпня українським силам, за повідомленнями, вдалося просунутися на глибину 15 км і взяти під контроль понад 11 населених пунктів, а також наблизитися до міста Суджа. Саме там знаходяться ключові елементи газотранспортної інфраструктури Росії для постачання газу в Європу. Трохи далі також розташована й Курська АЕС.
Звісно, наші плани щодо цього прориву Генштаб достеменно розкривати не буде. Але бойові дії в Курській області тривають, тому мета військового командування очевидно була в тому, щоб просуватися якомога далі. Деякі експерти вказують на те, що місто Суджа важливе не лише через газогін, а й тому, що є великим транспортним хабом на шляху до Бєлгородської області, адже там проходить пряме залізничне сполучення.
Наразі однозначно ясно, що бої в Курській області Росії – це відволікання російських сил від наступальних операцій на нашій території, зокрема в Донецькій області. Цілком можливо, що прорив є лише початковим етапом плану, мета якого – або відтягнути російські сили, або відвернути від якоїсь іншої великої операції ЗСУ, яка планується на іншій ділянці фронту.
"Резервів, щоб зупинити українське просування у Курській області, РФ фізично не має. Значить, зараз ворог змушений знімати з деяких ділянок фронту свої ресурси для переміщення їх під Курськ для блокування дій української армії" — військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.
Ще одна можлива мета такого просування вглиб Курської області РФ – це потенційний обмін територіями під час майбутніх переговорів. Вищі ешелони влади, в тому числі Володимир Зеленський, вже не раз обмірковувати можливість окупації російських сіл як засіб впливу на Москву на майбутніх перемовинах. Тож наразі ЗСУ активно просуваються згідно зі своїм планом, а окрім передбачуваних погроз знищення України та застосування тактичної ядерної зброї, РФ не дала жодної значущої відповіді на Курський наступ.
Курська АЕС та газопровід у Суджі: основні об'єкти Курської області
Міноборони РФ та російські інформаційні ресурси вже заявили, що ціллю "противника" є місто Суджа, яке розташоване приблизно за 10 кілометрів від кордону з Сумською областю. Швидше за все цей напрямок був обраний через зручну вогневу перевагу, адже українські військові наступають з височини. До того ж, важливим є те, що отримавши контроль над залізничними шляхами у Суджі нам вдасться послабити постачання, змушуючи росіян запустити логістичну лінію через Бєлгород.
Звісно, важливим фактом є також те, що через Суджу проходить газопровід, який раніше використовувався для постачання газу до Угорщини. Контроль над Суджею дає Україні важіль тиску на угорське керівництво. Наразі це єдиний пункт, через який російський газ заходить в Україну для транзиту в Європу, і дані якого Київ визнає при виконанні контракту з "Газпромом" на транспортування газу.
Консалтингова компанія ExPro з посиланням на інформацію від Оператора ГТС України повідомила, що 8 серпня російська заявка на транзит зменшилася до 37,25 млн кубів на добу. Це на 6% менше, ніж напередодні, коли обсяги становили 39 млн кубів. Але і це вже було нижче за середньодобовий рівень 42 млн кубів.
На шляху, яким зараз просувається наша техніка та військові, розташовані обласний центр і місто Курчатов із Курською АЕС. Вона знаходиться за 60 кілометрів від кордону з Україною. Це застаріла атомна електростанція з енергоблоками типу РВПК (реактор великої потужності канальний), де наразі працюють два реактори, які обслуговують 5 тисяч персоналу. Станція, яку запустили в 1976 році, за рік до запуску Чорнобильської АЕС, має вихідну потужність 2 ГВт.
Окрім цього важливо те, що її реактори мають такі ж невиправлені конструкційні недоліки, які спровокували катастрофу на ЧАЕС. Курська АЕС має чотири енергоблоки, два з яких уже вивели з експлуатації у 2021 та 2024 роках. Третій та четвертий енергоблоки мають працювати до 2033 та 2035 років відповідно.
Ще восени 2022 року ГУР звітувало про те, що Курська АЕС використовується для зберігання та обслуговування ракет, зокрема ракет до комплексів С-300, які часто завдають нищівних ударів по нашому прикордонню. Також наприкінці жовтня 2022 року розвідники помітили, що до ангарів "Курськатоменергоремонту" прибували цивільні вантажівки на іранських номерах із невідомим вантажем. Тому цілком можливо, що станція є логістичним хабом для ударів по нашій території, тож її захоплення дасть нам значну перевагу й попередить нові атаки.
Наразі російське керівництво повідомляє про роботу АЕС у штатному режимі. Однак, звісно, близьке розташування діючих енергоблоків до зони бойових дій може спричинити аварію. В будь-якому випадку вся відповідальність за порушення роботи станції буде на операторі станції – Росенергоатомі.
