Був квітень 2013 року. Я закінчувала магістратуру із курсу зовнішньої політики в Центральноєвропейському університеті. Там я відкрила для себе концепцію євразійства і вирішила дослідити цю ідеологію у своїй дипломній роботі. Я поїхала до Москви, щоб взяти інтерв’ю у провідних політологів Росії. Звичайно, Олександр Дугін був серед найбільш відомих росіян, у яких я мала намір взяти інтерв’ю на тему євразійства.
Я записалась на його лекцію, зміст якої можна коротко сформулювати так:
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
«Замість того, щоб залишитися на правильному боці історичного процесу, Україна стала репрезентацією гнилого Заходу, що розкладається. Україна має бути повернута на споконвічну російську орбіту або знищена».
Така ж ненависть була чітко помітна у відношенні до всіх держав, які колись були в радянському блоці, але зуміли вийти зі сфери впливу РФ та долучитись до вільної Європи, як-от країни Балтії та Польща. Хоча остання свого часу й була учасницею Варшавського договору.
Протягом усієї лекції у мене в голові крутились лише дві думки:
Чи справді він вірить у те, що говорить?
Чому ніхто не ставить під сумнів це?
Цю фашистську маячню слухали студенти цілого курсу МДУ, не висловлюючи жодного занепокоєння. Після лекції я звернулась до Дугіна з проханням відповісти на низку моїх питань з приводу лекції. Одразу стало зрозуміло, що йому не до вподоби дебати чи дискусії, до яких долучається хтось, окрім людей, які віддано наслідують його «ідеологію». Так само йому не дуже сподобався мій український акцент.
«Ви з Ростова?», – запитав він
«Так, я з Ростова», – сказала я, намагаючись виглядати спокійною після годинної лекції про те, як треба винищувати мій народ.
Після лекції він, здавалося, відчував полегшення, адже йому більше не потрібно було «влаштовувати спектакль». Проте я не розуміла, чи вірив він у те, що проповідував, чи просто вважав, що це найкращий спосіб бути незамінним. Чесно кажучи, навіть сьогодні я не можу зрозуміти, чи вірять ідеологи російського державного телебачення чи навіть сам Путін у мантру про божественну місію Росії, якою вони годують свій народ.
Я не думаю, що ми коли-небудь дізнаємося відповідь на це питання. Що я знаю напевно, так це те, що ніщо не має значення і не може виправдовувати когось, хто виступає за геноцид. Проповідь Дугіна про необхідність вбивства українців мала зворотний ефект, коли кілька днів тому загинула його власна дочка. Хто б не був справжньою мішенню на цих вихідних, батько чи донька, схоже, що вони були взаємозамінними.
Маргінальний філософ чи головний ідеолог російського імперіалізму? Вчення Дугіна допомагає зрозуміти сутність «русского мира» та його мотивацію. У моїй дисертації «Євразійство: російська доктрина Монро?» я стверджувала, що Росія намагатиметься відновити Радянський Союз як єдиний спосіб зберегти свою імперіалістичну сутність; однак, оскільки більшість пострадянських держав зацікавлені у протилежному і мають інший порядок денний, майже ніхто не буде зацікавлений у приєднанні до реінкарнації СРСР, і тому Росії доведеться робити це силою.
Менш ніж через рік після мого спілкування з Дугіним Росія анексувала Крим і почала гібридну війну в найбільш індустріалізованому регіоні України, Донбасі. Сьогодні Росія веде наймасштабнішу та найкривавішу війну на європейському континенті з часів Другої світової, вбиваючи тисячі українців за їх етнічною ознакою.
Через півроку після початку повномасштабного вторгнення в Україну, як і в 2013 році, коли я писала дисертацію, і як і завжди, Росію неможливо зупинити в її спробах задовольнити імперіалістичні амбіції. Вона продовжуватиме знищувати життя, куди б не прийшла, оскільки просто не здатна виживати інакше, окрім як висмоктуючи життя з інших.
Ні Україна, ні Польща, ні будь-яка сусідня з Російською Федерацією держава не буде в безпеці, поки існує Росія в її нинішньому вигляді. Імперія, чия ідентичність побудована на прославленні страждань, на культі вождя та підневільного суспільства, не може і не зупинить свою експансію, доки її не зупинять ззовні.
Це явище мало місце не лише в Росії. Незалежно від сутності та рівня розвитку, будь-яка імперія існує лише до тих пір, поки вона може розширюватися. І в історії будь-якої імперії настає час, коли вона переоцінює свій потенціал: Олександр Македонський, Британська імперія, нацистська Німеччина – усі вони припинили своє існування, коли їхні амбіції починали перевищувати їхні можливості.
Росія відчайдушно намагається підкорити Україну, щоб вижити та зберегти свою ненаситну імперіалістичну природу. Проте все частіше здається, що Росія припустилася тієї ж помилки, що й незліченна кількість імперій раніше: її руйнівна імперська природа натрапила на сутність, чиє бажання жити сильніше, ніж потреба імперії в самозбереженні.
Україна має стати тією кісткою, об яку нарешті зламає свої зуби Російська імперія. Інакше народи України, Росії та всіх інших держав, які російський імперіалізм вважає сферою свого панування, залишаться лише підневільними елементами його невситимої імперіалістичної машини.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково співпадають з поглядами Kyiv Post.
Оригінал англійською тут
