Хто такий Міхал Вашинський і до чого тут пісня «Тільки у Львові»

«Так люблю той Львів, що бракує ми слів» – цей рядок популярної пісні «Тільки у Львові», текст якої написав поет Богдан Стельмах, давно сприймається як крилата фраза, або рекламний слоган міста Лева. Власне й пісня «Тільки у Львові» теж у народі здобула статус неформального гімну міста.

Гуляючи містом Лева, можна почути, як популярну мелодію грають вуличні музики, пісня також відома у виконанні груп «Брати Гадюкіни», Los Colorados та інших.

Першим заспівав «Тільки у Львові» музикант, композитор і перекладач Віктор Морозов. Зазвучала вона у виставах легендарного львівського естрадного театру-кабаре «Не журись!» та на його сольних концертах на початку 1990-х. Згодом Віктор Морозов записав «Тільки у Львові» для свого однойменного альбому. 

Проте далеко не всім, навіть львів’янам, відомо, що Віктор Морозов насправді є першим виконавцем української версії пісні, а її прем’єра відбулася 85 років тому.

«Тільки у Львові» вперше почули, а точніше ще й побачили, 5 квітня 1939 року у фільмі «Волоцюги», який саме того дня вийшов у кінотеатрах Польщі та, звісно, дістався й львівських екранів.

 У «Волоцюгах» головні герої стрічки, львівські батяри Щепко та Тонько співають «Тільки у Львові» на центральній площі Ринок у велелюдній компанії захоплених львів'ян, які залюбки підхоплюють приспів.

Перших виконавців пісні насправді звали Казімєж Вайда та Генрик Фогельфенгер, а Щепко та Тонько – їхні артистичні псевдоніми з програми Львівського радіо «Весела Львівська хвиля». Популярність «Веселої Львівської хвилі» не лише у рідному місті, а й в усій Польщі нині важко уявити, але як це було, можна дізнатися зі спогадів сучасників. За їхніми словами, щойно починався черговий випуск «Веселої Львівської хвилі», вулиці міст і сіл миттєво порожніли, а Щепко та Тонько були улюбленцями Львова, справжніми зірками.

Автором мелодії пісні «Тільки у Львові», як і всі інші пісень у стрічці, був відомий композитор, автор багатьох шлягерів і музики для кінофільмів Генрик Варс, автором слів – не менш знаний поет і кінодраматург, уродженець Львова Емануель Шлехтер.

Поставив «Волоцюг» Міхал Вашинський (народився 29 вересня 1904 р. у Ковелі - ред.), який також був режисером ще одного хіта кінопрокату – музичної комедії «Буде краще» (1936), яка стала кінематографічним дебютом Щепка та Тонька, а до того ж першою ігровою звуковою картиною, знятою у львівських локаціях.  У початкових титрах «Буде краще» зазначено: «львівська гвара в опрацюванні Тонька і Щепка», а першою реплікою в картині звучать слова «Прекрасне місто Львів!».

На жаль, в Україні про Міхала Вашинського здебільшого знають лише професійні кінознавці. Попри це він є надзвичайно важливою постаттю як довоєнного польського, так і повоєнного європейського кіно.

Міхал Вашинський (справжні ім’я та прізвище Моше Вакс) з’явився на світ 29 вересня 1904 року в єврейській родині, яка мешкала у Ковелі, на Волині. 

Міхал  Вашинський був справжнім новатором у кінематографі, сміливо експериментував із технічними засобами.

Наприклад, у своїх фільмах активно працював із рухомою камерою, використовував анімацію, звукові та візуальні ефекти. Більшість його картин за жанрами – музичні комедії, соціальні драми та мелодрами, і всі вони з великим успіхом йшли у прокаті, здобуваючи визнання та любов глядачів.

Одна з його ранніх стрічок «Культ тіла» (1930) отримала нагороду кінофестивалю в Ніцці. Хоча картина була німою, але режисер таки спробував озвучити її, записавши звукову доріжку на платівку.

У доробку  Міхала Вашинського також перша польська стрічка, зафільмована в Африці – «Голос пустелі» (1932); перша екранізація відомого роману І.Ільфа та В. Петрова «12 стільців» (1933), яка стала першою польсько-чеською копродукцією; у його фільмі «Чорна перлина» (1934) вперше у польському кіно знялася красуня з далекої Полінезії; у співпраці з відомою голлівудською студією «Universal Pictures» реалізував амбітний проєкт «Кохає, любить, шанує» (1934), який мав прокат і успіх у США; він також здійснив перші екранізації бестселерів: романів Тадеуша Доленгі-Мостовича «Знахар» (1937) і «Професор Вілчур» (1938); а ще його картина «Дибук» (1937), зафільмована мовою їдиш, отримала міжнародне визнання. 

У його стрічках знімалися зірки польського кіно, театру та кабаре Євгеніуш Бодо, Адольф Димша, Олександр Жабчинскі, Нора Ней, Адам Бродзіш, Інна Беніта та інші. Сценарії писали Конрад Том, Емануель Шлехтер та Людвік Старський, музику для картин писали популярні композитори Генрік Варс, Єжи Петербуржскі та інші.

Протягом 1930-х Вашинський створив рекордну кількість стрічок, випускаючи у деякі роки п’ять-сім картин і заслужено здобувши статус  чи не найуспішнішого режисера польського кіно періоду до Другої світової війни.  

Біографія Міхала Вашинського сповнена карколомних і драматичних поворотів долі, злетів, падінь і знову злетів.  З початком Другої світової він був змушений втекти від нацистів на територію, яку контролював СРСР, але у 1939-му у Львові його заарештували співробітники НКВС і вислали до Сибіру. Вашинському вдалося вступити до лав Польської армії генерала  Владислава Андерса, з якою він пройшов  від Уралу через Середню Азію, Іран та Близький Схід аж до Італії. Вашинський фільмував бойовий шлях Армії Андерса, сюжети для новин та історичний штурм польськими вояками в 1944-му гірського монастиря Монте-Кассіно, перетвореного німцями на неприступну фортецю, взяття якого відкрило союзникам шлях на Рим.

Після війни Вашинський залишився в Італії, де зняв ще кілька стрічок. У двох із них головні ролі зіграла відома польська співачка українського походження, майбутня  дружина генерала Андерса Рената Богданська (у дівоцтві – Ірина Яросевич): “Великий шлях» (1948), де вперше прозвучала пісня «Червоні маки на Монте Кассіно» і того ж року «Незнайомець із Сан-Марино», де партнерами Ренати Богданської  стали зірки італійського неореалізму актриса Анна Маньяні та кінорежисер Вітторіо Де Сіка. Останньою режисерською роботою Вашинського, у співпраці з Джорджіо Пастіна, стала картина «Вільгельм Телль» (1949) за твором Ф. Шиллера.

Проте Вашинський продовжив працювати у кінематографі, зокрема асистентом режисера фільму «Отелло» (1952), знятого класиком світового кіно Орсоном Веллсом, який здобув «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю. А невдовзі Вашинський став поважним продюсером, представником кінокомпанії «Семюел Бронстон» (США) у Європі, працював із відомими американськими режисерами Ентоні Манном, Вільямом Вайлером, Джозефом  Манкевичем, Ніколасом Реєм,  відкрив для світового кіно Софі Лорен та Одрі Хепберн.

Міхал Вашинський пішов із життя у Мадриді 20 лютого 1965 року, похований у Римі.

Життю та творчості Вашинського присвячені книжка французького журналіста і письменника Семюела Блуменфельда «Людина, яка хотіла бути князем» (2006) та знятий за мотивами цієї книжки повнометражний документальний фільм «Князь і Дибук» (2017, режисери Ельвіра Невера та Пьотр Росоловскі), який здобув низку нагород міжнародних кінофестивалів.

Не зайвим буде згадати, що цього року не лише ювілеї Міхала Вашинського та пісні «Тільки у Львові», а ще й 120 років від дня народження одного з перших її виконавців Тонька – Генрика Фогельфенгера (4 жовтня 1904, Львів – 6 жовтня 1990, Варшава) та автора слів цієї пісні Емануеля Шлехтера, який народився у Львові 9 жовтня 1904 року й був убитий нацистськими в рідному місті 11 листопада 1943 року..