Екологічна катастрофа, яка охопила Чернігівщину, Полтавщину та Сумщину наприкінці серпня – в першій половині вересня 2024 року, залишила більше запитань, ніж відповідей.
Забруднення великих річок Сейм і Десна, що протікають територією кількох північних регіонів України та несуть свої води до Дніпра – головної водної артерії держави, однієї з найбільших річок Європи – породила версії про російське навмисне втручання – особливо з огляду на те, що один воєнний злочин, який призвів до екологічної катастрофи – підрив дамби Каховської ГЕС – росіяни здійснили свідомо і без жалю за рік до того, влітку 2023 року.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Наслідки тієї катастрофи жахливі. Уражено затопленням до 620 квадратних кілометрів суші, затоплено десятки сіл, ще кілька десятків навпаки- залишилися без доступу до води. Кількість загиблих сягнула 76, постраждалих – десятки тисяч. Крим повністю залишився без водопостачання.
Низку областей України накрила пилова буря з території Росії
Тепер же протягом кількох тижнів кілька річок несли отруєні води, в них вимерла вся риба. Чи стабілізовано ситуацію наразі, чи має ця катастрофа навмисний характер з боку РФ, та коли екосистеми річок зможуть відновитися – Kyiv Post розбирався з екологами.
Як це сталося
Ще в червні в річці Сейм, що протікає через Росію та Україну, в прикордонних з Росією водах виявляли мертву рибу. Після 20 серпня в соцмережах почали з’являтись повідомлення про масовий мор риби в річці Сейм у прикордонних районах України.
Вже 29 серпня забруднена вода досягла Чернігівщини і потрапила в Десну, притоком якої є Сейм – місцеві соцмережі та телеканали заполонили відео селян, які буквально промисловими партіями вивантажували з води тонни мертвої риби. Згодом її стало так багато, що до них доєдналися підрозділи екологічної інспекції та ДСНС. Загалом за три тижні з Сейму та Десни виловили більше 30 тон мертвої риби (не рахуючи величезної кількості равликів та іншої річкової фауни), як було повідомлено на підсумковій пресконференції Міністерства екології України.
У соцмережах почалася паніка. Як зазначає еколог, колишній перший заступник голови Державного агентства водних ресурсів Михайло Хорєв, держава в цей час зробила помилку – не одразу провела необхідні аналізи і тому не повідомляла громадськість про джерело забруднення.
«Це бюрократичний процес. Спочатку джерело не шукали. Коли це набуло розголосу, почали шукати. Оголосили, що це органічне забруднення, але «органічне» – це занадто загальне поняття, треба було одразу зробити необхідні аналізи і все чітко розказати громадськості», – каже Хорєв.
На думку чернігівського еколога Сергія Цибулі, директора Навчально-наукового інституту технологій Чернігівського Національного технологічного університету, аналізи не до кінця показують відсутність чи наявність забруднення.
«Було ясно, що в Сейм зайшли забруднення води з території Росії, але аналізи за 47 найбільш ймовірними показниками показали, що все в нормі – по важких металах, і все таке інше, хоча можливих забруднюючих речовин є кілька тисяч. Тому, що і результати аналізів були в цілому нейтральні, ніхто не міг зі 100% ймовірності сказати, що забруднення не було» – пояснює Цибуля.
На початку вересня ситуація стала настільки важкою, що навіть представники Київського водоканалу, який забирає деснянську воду для забезпечення Києва питною водою, почали говорити, що у випадку найгіршого сценарію централізовану подачу питної води в Києві перекриють.
В той же час стали відомі перші результати аналізів: виявилося, що головний забруднювач річки – органічні сполуки, попередньо з одного з російських цукроварних заводів на річці Сейм у прикордонній з Україною території.
Механізм забруднення
Органічні речовини з цукрового заводу – ймовірно, на думку джерел Kyiv Post, патока – призвели до ланцюгової реакції у воді.
«Відбулось окислення органічних сполук у воді за рахунок кисню, який знаходився у воді. Тобто, фактично, ця хімічна реакція винищила кисень, що містився у воді. Так, його концентрація впала з 7 міліграмів на літр до 0,2 – 0,4 міліграма на літр, при тому, що 4 міліграми – це вже критичний показник. В результаті риба і все інше в воді почало масово вмирати від задухи. Тобто, причина мору живого в Десні та Сеймі – це не хімічне отруєння, а гіпоксія», – каже Цибуля.
За його словами, підтвердженням цьому є встановлення станцій аерації, які почали працювати на Десні – біля них моментально почала скупчуватися ще жива на той момент риба. Так було врятовано частину популяції риб.
Втім, на думку інших співрозмовників Kyiv Post, загалом у масштабах річки Десна аераційні установки зробили дуже незначний внесок у подолання наслідків катастрофи.
«Стік Десни дуже великий за рахунок того, що вона значно більш повноводна, ніж Сейм і в той же час вона доволі швидка. Аераційні установки навряд чи покриють такий великий об’єм води. Самоочищення відбувається в такому випадку природним шляхом», – каже кандидат біологічних наук, директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий.
Михайло Хорєв зазначає, що найбільше постраждав відносно повільний і вужчий Сейм, а вже ближче до Києва, за кількасот кілометрів, забруднення було достатньо розчинене у Десні і пройшло процес окислення, тож не стало загрозою для Києва.
У Києві водопостачання не обмежувалося.
16 вересня заступник Голови Держводагентсва Ігор Гопчак у національному телемарафоні повідомив, що рівень кисню у воді відновився до меж допустимої норми.
«У пункті водозабору міста Бровари фіксується незначна зміна по хімічному споживанню кисню з 28,37 до 33,2 міліграма на дециметр кубічний, при нормі 30 міліграмів на дециметр кубічний. Розчинений кисень вище норми, хоч і трохи знизився з 6,22 до 5,4 міліграма на дециметр кубічний. Ризиків для здійснення водозабору немає. Забруднення, яке рухається Десною, менш концентроване, ніж було на початку у річці Сейм та у точках відбору води з річки Сейм на Чернігівщині», – повідомив Гопчак.
На підсумковій пресконференції директор Інституту гідробіології НАН України Сергій Афанасьєв заявив, що екосистеми річок Сейм та Десна можуть відновитися за 2-3 роки.
Головний підозрюваний
Ще 10 вересня прем’єр-міністр України Денис Шмигаль назвав цукровий завод у російському селищі Тьоткіно місцем, з якого були скинуті відходи, що уразили води Сейму та Десни.
Як відзначив на пресконференції 12 вересня академік НАН України, гідрохімік Володимир Осадчий, за допомогою супутникових знімків був оцінений обсяг забрудненої води, яка потрапила у річку Сейм з цукрового заводу в Курській області – це близько 5600 тонн.
«Це було виявлено не тільки по тому, що цукровий завод у Тьоткіно знаходиться прямо на річці Сейм у кількох кілометрах від українського кордону. Було виявлено з супутників, що його поля аерації порожні, а склад забруднення вказував на близьку структуру, яка характерна для цукрових заводів. У кожного типу виробництва своя структура і склад стічних вод. Ви можете легко відрізнити за аналізом стічні води з цукрового заводу і, припустімо, з заводу молочної промисловості або ж м’ясокомбінату», – пояснює Хорєв.
Але чому стався скид і чи був він навмисним? На думку наших співрозмовників, з’ясувати це складно. Версія про скид як наслідок бойових дій (російська сторона кілька разів за останні два роки заявляла про обстріли Тьоткіного) не витримує критики.
«Так, Тьоткіно в прикордонні, поряд із районом бойових дій. Але якби це був наслідок українського обстрілу, Росія би вже відкрила купу кримінальних справ, зробила би тисячі заяв. Натомість ми бачимо тишу. Російська сторона ніяк не коментує те, що сталося», – зазначив співрозмовник Kyiv Post у правоохоронних структурах.
Екологи вважають, що більш імовірною причиною аварії було чергове порушення правил техніки безпеки на самому заводі. Хоч це і важко перевірити зараз, але таке з цим зводом вже бувало.
«Тільки на моїй пам’яті скиди з цього заводу як мінімум двічі призводили до вимирання риби у Сеймі, обидва сталися після 2006 року. Цей завод вже не раз фігурував у такого роду аваріях. Єдина відмінність – тоді вони носили локальний характер та не призводили до таких потужних наслідків», – каже Хорєв.
Екологи вважають, що Десна і Сейм, як незрегульовані річки, можуть швидко відновити своє біорізноманіття. Що ж до населених пунктів, то забруднення води не вплинуло ані на Чернігів (який «п'є» воду зі свердловин), ані на населені пункти вздовж Десни, бо вода в колодязях так само не має зв’язку з річковою.
