З початком війни почалось гальмування української економіки. Росіяобстрілювалаі знищувала заводиі багато об’єктів інфраструктури. Малі бізнеси, такі як індустрія краси, також спинили свою роботу.
У Львові, населення якого становить близько одного мільйона людей, сотні тисяч переселенців знайшли прихисток. Втім, усі перукарні і салони краси в місті були зачиненні. Клієнтка Анна все ж з’ясувала, що деякі з них таки працювали в тіні.
Анна шукала манікюрницю, бо нігті дуже відросли й заважали їй працювати на клавіатурі. Це впливало на якість її роботи: вона постійно робила друкарські помилки й шалено через це дратувалась. Поки салони краси залишалися зачиненими, Анна продовжувала пошуки,користуючись своїми зв’язками. У дворику старого житлового кварталу вона знайшла приміщення розміром 10 квадратних метрів, де кілька манікюрниць працювали з клієнтами. Анна позбулася своєї проблеми, і це коштувало їй близько 150 гривень.
Згідно з опитуванням “Gradus Research” проведеним у травні, індустрія краси є однією з найбільш рейтингових в Україні – 44% українців, які покинули країну через війну, високо оцінили співвідношення ціни та якості сервісу.
Багато українських професіоналів у сфері краси знають, що їхні послуги та якісь роботи дуже цінуються за кордоном. Наприклад, працівниця б’юті індустрії Наталія вивезла дитину за кордон, щоб уникнути ризиків війни, але багато біженців просили її залишитися там працювати. Вона повернулась в Україну, але за кілька днів все ж поїхала працювати до Німеччини.
Директор “Gradus Research”Євген Близнюк пояснив: «Зіткнувшись із буденною реальністю такого омріяного життя за кордоном, українці по-новому поглянули на своє життя вдома, відчули його переваги. Сподіваюся, це стане ще одним інгредієнтом у рецепті руху країни вперед».
Косметолог Світлана все ще залишається в Україні, але кожен день думає про від’їзд. За час війни вона вже отримала кілька пропозицій роботи в Європі.
Світлана сказала: «Я хочу залишитися в Україні, бо тут мій дім, але я боюся, що Росія знову атакуватиме. Мені кажуть, що українські косметологи в Європі дуже потрібні. Мої колеги в ціні: і послуги дорожчі, і ми дуже конкурентоспроможні».
Водночас, багато косметологів в Україні втратили своїх клієнтів. Сьогодні до Світлани приходять від одного до трьох клієнтів на день. Раніше її графік був завантажений на тижні вперед, і робочий день тривав 10-12 годин. Щоб залучити клієнтів, індустрія краси намагається не піднімати ціни, але в умовах дорожчання імпортуі високої інфляції (за прогнозами, до 30% до кінця року), незабаром вони піднімуться.
На Заході України, де було відносно безпечніше, салони краси почали відкриватися наприкінці квітня — на початку травня. У Києві великі салони краси відкрилися з червня.
Все своє професійне життя Лора була залучена в б’юті бізнес. До війни вона замовляла дороге обладнання для косметичних процедур з Європи, та ледь не втратила його через бойові дії. Тоді, у квітні, коли столиця України була ще порожньою, коли на вулицях було мало машин і майже нічого не працювало, вона почала приймати своїх перших клієнтів, які вже знали, що можуть отримати необхідні послуги в її новому офісі.
Лора — з Донецької області, пережила російську окупацію у 2014 році. Тоді вона сподівалася, що Україна зможе відвоювати місто, і деякий час залишалася вдома під час воєнних дій. В Донецьку індустрія краси ожила раніше, ніж в інших містах на окупованому Донбасі.
Лора розповіла: «Дівчата бігали до мене на косметичні процедури. Я навіть їздила в Одесу і шукала потрібні матеріали. У мене склалося враження, що в Донецьку всім потрібна краса».Та незабаром їй довелось покинути окуповану територію.
Як і багато інших бізнесів, індустрія краси пристосовується до нових умов війни та відчайдушно шукає клієнтів.
«Краса — це як підтвердження того, що життя триває», — сказала косметолог.
Оригінал англійською тут.
