150 днів війни: жодний політолог вже не скаже про мою державу – failed state.

До 100 днів війни нашими експертами був опублікований допис, присвячений цій даті.

У проекті Інформаційна оборона вирішили не порушувати традицію та поділитися своїми висновками, роздумами та спостереженнями вже до 150 днів війни.

Про Україну та українську націю

Україна – держава, яка відбулася. Жодний політолог вже не скаже про мою державу – failed state. Українська нація відбулася на початку ХХІ сторіччя у «родових муках» Помаранчевої революції, Революції гідності та війни Росії проти України.

Збулися пророцтва – Незалежність так просто не дається, її виборюють з кров’ю. Низький уклін героям Небесної сотні, воїнам АТО та героям нинішньої великої війни.

Війна – справа не лише військових, а всієї нації. Хтось воює на фронті, хтось –на дипломатичному та на інформаційному фронтах. Хтось працює в тилу, сплачуючи податки на утримання ЗСУ, хтось волонтерить.

А хтось краде гуманітарну допомогу, продовжує займатися корупцією, намагається втекти за кордон або сховатись від мобілізації в Україні.

Ми, українці, – різні, як і всі інші нації, але нас хороших значно більше, ніж нас поганих.

У іноземців когнітивний дисонанс – у Києві люди сидять у кафе, розважаються, в той час як на фронті гинуть наші захисники.

Людська психіка адаптується до будь-яких несприятливих обставин. Українські військові (перевірено на власному досвіді спілкування з ними), приїхавши з фронту, також полюбляють місця для відпочинку.

Трохи про дітей: вони хочуть у школу, до друзів, їм набридло сидіти вдома або у бомбосховищах. Дефіцит спілкування спонукає їх до розваг та ігор з однокласниками не он-, а офлайн.

Про національну єдність

З початком війни українці об’єдналися, політичні чвари відійшли на другий план. 24 лютого українські політичні сили уклали публічний пакт про ненапад.

Українці виявилися мудрішими, ніж політики. Політична єдність, на відміну від єдності національної, виявилась більш крихкою.

Пакт про ненапад періодично порушується, тому що дехто думає не лише про війну, а й про майбутні вибори. Проте виборів може й не бути.

90 відсотків українців підтримують Президента України Володимира Зеленського, але якщо будуть лише натяки на здачу території чи інші поступки росії, все зміниться докорінним чином – 90 відсотків будуть проти діючого глави держави.

Про війну та Збройні Сили України

Хлопці та дівчата, ми у вас вірили. Ви не підвели Україну, вистояли у найважчі часи – відкинули ворога від Києва, Чернігова та Сум, відстояли Харків та Миколаїв – розвінчали міф про «другу армію світу».

Єдиний наш союзник – це Збройні Сили України – військові, морпіхи, льотчики, піхотинці, нацгвардійці, есбеушники, прикордонники, Нацполіція та ДСНС – всі, хто захищає Україну.

Я мілітарист. Нам потрібен культ армії, культ сучасного українського озброєння для захисту країни. «Мізки» у нас є, є конструкторські школи, потрібні кошти і ресурси. Для цього необхідно сплачувати податки і не маленькі, бо хто не хоче годувати власну армію, буде годувати чужу.

Ніколи в житті не хочу просинатися від кошмару – ми стоїмо з протягнутою рукою, вимолюючи чергову порцію західної зброї, а нам її ніхто не дає.

У нас повинна бути зброя, і крапка. Особливо системи ППО/ПРО, літаки, далекобійна артилерія, танки та ББМ, системи зв’язку та РЕБ. Все сучасне і у достатній кількості, бажано українське. Немає свого – треба купити, не пожалкувати коштів.

Українці, хто проти?

На території України знищено близько 40 тисяч рашистських загарбників. І коли ж ви, суки, закінчитеся?

Хороший рашист на території України – мертвий рашист.

Війна набуває затяжного характеру, путін застосовує масовий ракетний терор проти мирних українців, але нас не зламати.

Ми не здамося, ми вистоїмо. У нас лише зростає біль за тими, хто не дожив до Перемоги, та ненависть до рашистів.

Про українських партнерів

В України немає союзників, в України є лише країни-партнери, які мають власні національні інтереси, що іноді співпадають з нашими інтересами.

США, Велика Британія, Польща, країни Балтії, Чехія, Словаччина розуміють, що в разі поразки нашої країни наступними військовими цілями у боротьбі росії за світове панування будуть країни – члени НАТО. Тому їхня мета – завдати поразки рашистам на теренах нашої держави, і для цього вони будуть допомагати нам у міру своїх сил та можливостей.

«Стара Європа» спочатку думала «відсидітися», а потім повернутися до бізнесу з росією як звичайно. Усвідомлення того, що ніяку роль у світі за рашистськими правилами ні Франція, ні Німеччина грати не будуть, приходить поступово. Також поступово приходить усвідомлення того, що Україні необхідно постачати сучасну зброю.

Західні країни-партнери майже вичерпали потенціал для запровадження нових санкцій – вони будуть діяти не лише  проти росії, а й проти самих західних країн, які іноді критично залежні від російських енергоносіїв. Приклади – напівганебний сьомий пакет санкцій та повернення рашистам відремонтованої турбіни з Канади після відвертого шантажу.

Санкції не діють миттєво, їхній негативний вплив для росії проявиться у середньостроковій, а скоріше довгостроковій перспективі.

Санкції мають цивілізаційний характер. Уявіть світ без мікрочипів, сучасних авто і побутової техніки, без відомих брендів, натомість з іван-чаєм, валянками та бражкою.

Про росію, путіна та російський фашизм

Доки буде існувати росія, доти буде зберігатися смертельна загроза для України. Усвідомте це як двічі по два. Зазнавши поразки, росія не змінить свою загарбницьку політику, а «зализавши» рани, знову нападе на Україну.

Наша мета – військова поразка рашистів та мирний розпад росії на декілька автономних державних утворень.

Росія як безвідповідальна і непередбачувана агресивна держава не має права володіти ядерною зброєю та бути членом Ради безпеки ООН. Ядерне роззброєння росії повинно пройти під контролем Об’єднаних Націй та НАТО.

Росії не можна вірити – зовсім. Наступного ж дня після підписання угоди про можливість вивозу українського зерна із заблокованих Чорноморських портів вона завдала ракетного удару по Одеському порту.

путіна потрібно нагородити найбільшою нагородою у сфері маркетингу – за вступ Фінляндії та Швеції до НАТО.

путін винен у загибелі тисяч мирних громадян, розв’язанні геноциду, його  буде судити спеціальний міжнародний трибунал, за вироком якого його  повісять.

Головні тези російського фашизму (рашизму): Україна – це штучне державне утворення, ніякої української нації, культури та мови не існує. Хто проти цього – той не має права на існування.

Нам відмовляють у праві на життя: не лише окремим українцям, а всій політичній нації в цілому.

Ми не будемо жити за «поняттями» рашизму. Ми переможемо. Україна була, є і буде вільною демократичною європейською державою.

Ігор Жданов, проєкт Інформаційна оборона, Фонд «Відкрита політика»