Захисники України (14) – начальник миколаївської патрульної поліції Віталій Данила

Поліцейські в усьому світі стикаються з водіями, які порушують правила дорожнього руху. У Миколаєві в перші дні повномасштабного вторгнення Росії працівники патрульної поліції України зіткнулися з нетиповою загрозою громадській безпеці: російськими танками та БТРами, що насувалися на міський аеропорт.

На місці події був начальник патрульної поліції Миколаєва Віталій Данила. За його словами, на другий день війни йому зателефонували з МВС і попередили, що до міста на бронетранспортерах прямує піхотний підрозділ російського спецназу, за яким ідуть танки.

Карти та плани, захоплені згодом у росіян, показали, що Москва планувала несподівано і швидко захопити Миколаївський міжнародний аеропорт. Якби план було реалізовано, Кремль міг би надіслати літаки з піхотою і бойовими машинами та захопити місто з півмільйонним населенням, що є центром української суднобудівної промисловості.

Українська армія з певних причин, які все ще приховуються урядом, не розгорнула практично жодної оборони проти такого набігу. Тому Данилі, як начальнику міської поліції, доручили терміново винайти спосіб, як зупинити росіян.

Про це він згадує в інтерв’ю KyivPost.

Нове покоління

Уродженець Миколаєва, що був призначений на цю посаду у 2018 році, Данила вже мав репутацію одного з молодого покоління українських поліцейських, який щоденно працював не лише аби забезпечити дотримання закону, а й переконати українську громадськість, що патрульна поліція – це сучасна організація, яка служить громадянам, дотримується законів та не бере хабарів.

У 2019 році така форма керівництва Данили була відзначена на перших шпальтах видань. Співробітники миколаївської поліції затримали групу чоловіків у камуфляжній формі й нібито з автоматами Калашникова, які начебто намагалися проникнути на міську електростанцію. Але коли поліція затримала підозрюваних, зброї не знайшли.

Данила наказав звільнити затриманих, які походили на справжню російську диверсійну групу, до судового засідання. Це рішення викликало шквал критики з приводу того, що Данила та патрульна поліція недостатньо суворо ставляться до злочинності.

Даючи свідчення на спеціальному слуханні в міській раді, Данила зауважив, що закон є закон: порушника, який добровільно залишає заборонене місце, під час першого порушення можна не заарештовувати, а лише зобов’язати з’явитися до суду.

В Миколаєві було близько 800 патрульних поліцейських, але, за словами Данила, через вік, відсутність підготовки, сімейні обставини тощо не всі могли за наказом іти воювати проти російської армії. Данила вирішив звернутися до волонтерів. Він також звертався до підлеглих з хорошою фізичною підготовкою та навичками володіння зброєю і переконував їх, що вони повинні допомогти зупинити росіян.

Зіткнення із загарбниками

Перші перестрілки, за словами Данили та інших поліцейських, відбулися між російськими військовими з бронемашинами і танками та групою з близько 50 миколаївських поліцейських, озброєних автоматами Калашникова. Деякі, але не всі, мали бронежилети. Було кілька БТРів і кілька радянських протитанкових гранатометів РПГ-7.

Добре броньована колона російської армії перевищувала сили миколаївських поліцейських, однак усі вони були досвідчені і знали кожну дорогу, канаву та будівлю в цьому районі. На їхню користь зіграв той факт, що росіяни, здавалося, не очікували опору.

Перші засідки змусили росіян бути обережнішими. Тим часом поліція за допомогою протитанкових гранат, кинутих російськими солдатами, підбивала і спалювала російські танки і БТРи. Данила розказав, що в бою загинули десятки спецпризначенців РФ. Кільком вдалося втекти, але полонених не було. Миколаїв тримався.

Через три місяці поліцейські, що брали участь у тому бою, все ще охороняють Миколаїв. Вони кажуть, що насправді нині злочинів поменшало, тому що воєнний стан значно стримує порушників, а ще під час війни громадський порядок у Миколаєві охороняє не тільки патрульна поліція, а й військова поліція, Національна гвардія та підрозділи охорони інших відомств. Понад 100 патрульних поліцейських, які зазвичай дислокуються в сусідньому Херсоні, що наразі окупований РФ, тепер працюють у Миколаєві.

Рівень порушень, таких як зломи, кишенькові крадіжки, пограбування, «чорний» ринок, торгівля психотропними речовинами, хуліганські дії у стані алкогольного сп’яніння сьогодні значно нижчій, аніж до війни. Миколаївські водії рідше перевищують швидкість і сумлінніше дотримуються дорожніх знаків, хоча деякі поліцейські вважають, що це більше пов’язано з нестачею пального, ніж із вищим рівнем поваги до закону.

Миколаївський спецпризначенець Денис Федеренко розповів KyivPost, що поменшало навіть сімейних сварок і пияцтва в громадських місцях. Він пояснює це усвідомленням посиленої роботи поліції та повсякденних труднощів, які в мирний час можуть спровокувати домашнє насильство.

Але зниження щоденної злочинності не означає менше роботи – адже війна все ще триває. Блокпости патрульної поліції Миколаєва реагують на ракетні та артилерійські обстріли, супроводжують колони військової техніки, а іноді здійснюють обшуки будинків і комерційних структур, підозрюваних у колабораціонізмі з РФ.

Данила каже, що війна чи не війна, але в Миколаєві патрульна поліція може увійти до помешкання громадянина лише за рішенням суду або за наявності ймовірних причин серйозної загрози для населення. Ті самі правила, каже він, діють і для прослуховування: навіть якщо російські війська перебувають на відстані менше 30 кілометрів, і артилерійські снаряди регулярно б’ють по Миколаєву, поліції потрібен дозвіл суду, аби зайти до квартири особи, яка, ймовірно, передає інформацію ворогу щодо потенційних цілей.

«Так працює цей підрозділ патрульної поліції – за законом», – каже він.

Примітка: Співробітник поліції, названий Денисом Федеренком, попросив KyivPost використовувати псевдонім задля його особистої безпеки.

Оригінал англійською тут.