Зграя бродячих собак – худих і промоклих від дощу – злякано скавчала від гуркоту російської артилерії, який відлунював від покинутих будівель радянських часів і православної церкви у прифронтовому Покровську.
Бої за Покровськ − подробиці
Вони метушилися в спорожнілій продуктовій крамниці в цьому місті на Донеччині, де звуки боїв, які раніше були далекими й глухими, стали оглушливими й смертоносними, адже за останні місяці російські війська просунулися впритул до його воріт.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Проте російська канонада не бентежила літніх людей, які підмітали безлюдну вулицю або сиділи на давно покинутій автобусній зупинці.
«Нічого особливого», – сказала, не звертаючи уваги, 51-річна власниця магазину Світлана, коли по місту вдарив черговий снаряд.
Більше її шокувала швидкість просування росіян і ймовірність того, що незабаром вони ходитимуть містом, у якому вона народилася й виростила дітей.
«Ми думали, що будемо під захистом. Я думала, що буде справжня битва за Покровськ. Я такого не очікувала. Не очікувала», – сказала вона в розпачі кореспонденту AFP.
Російська артилерія б’є по Покровську
Падіння життєво важливого залізничного і гірничодобувного вузла стало би найсерйознішим ударом для України за майже рік накопичення її військових і політичних невдач.
Але воно наближається.
Президент України Володимир Зеленський ще в липні визнав, що його армії не вистачає живої сили і вогневої потужності для стримування найшвидшого за останні два роки російського наступу.
Деякі з початкових воєнних цілей Владіміра Путіна відтоді, як він розпочав вторгнення в лютому 2022 року, втратили свою актуальність, але немає сумнівів у тому, що його армія прагне захопити всю Донецьку область і, зокрема, Покровськ – або, принаймні, те, що від нього залишилося.
Під час кількох поїздок журналісти AFP бачили зруйновані мости та засипані снігом скелети будівель, що свідчать про масштаби багатомісячних російських бомбардувань і обстрілів у цьому регіоні.
Залізничний вокзал, з якого колись евакуювалися мешканці, покинутий і забитий дошками.
Банки закрилися у вересні. Минулого тижня припинилося газопостачання Покровська, а шахти, що працювали на потужну металургійну промисловість України, почали припиняти роботу.
Співробітники місцевого університету, які переїхали в Покровськ із Донецька, коли його захопили підтримувані Кремлем сепаратисти у 2014 році, планують переїхати знову – цього разу до Львова.
Гуманітарна катастрофа в Покровську
Від головного корпусу залишилися лише напівзруйновані стіни.
Доцент університету Ольга Богомаз востаннє була там 20 серпня – за день після влучання в будівлю.
“Я той день запам’ятаю назавжди. Тоді я зрозуміла, що це кінець», – сказала вона.
Богомаз, яка була свідком повстання сепаратистів десять років тому, розповіла AFP, що відчула «біль» і «злість», побачивши свіжі руйнування.
“Вони зруйнували не просто будівлю. Вони зруйнували її історію, а також надії викладачів і студентів на повернення”, – сказала вона.
Минулого тижня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський назвав бої за Покровськ «особливо запеклими» і закликав до «нестандартних» стратегічних рішень, щоб зберегти український прапор над містом.
На думку деяких експертів, місто вже втрачено, і розпочався пошук винних: генерали, з якими не можна зв’язатися, несвоєчасна доставка безпілотників, системні проблеми з лініями оборони.
«Всі вже змирилися з тим, що (росіяни) зайдуть у Покровськ», – написав у соцмережах один український військовослужбовець, який має 200 000 підписників.
У лісопосадці під Покровськом, яку наскрізь продуває вітер, танкіст 68-ї бригади, чий німецький бойовий танк «Леопард» пережив кілька ударів невеликих російських безпілотників, висловив подібну оцінку.
Його завдання – вести вогонь по російських піхотинцях, які невеликими групами прориваються вперед, окопуються і знову наступають.
Ця тактика коштує їм дорого – за словами Сирського, 400 солдатів вбитими та пораненими за добу. Проте, як зазначають місцеві поліцейські, вона дозволила російській піхоті підійти до околиць Покровська на відстань до двох кілометрів.
Покровськ готується до найгіршого
“Вони літають, як мухи, цілими роями. Скоро в Покровську будуть вуличні бої”, – сказав 34-річний член екіпажу танка з позивним “Циган”.
Хоча всім уже зрозуміло, що час спливає, в Покровську, населення якого раніше складало близько 60 000, все ще залишається понад 10 000 цивільних, повідомили AFP представники міської влади.
По всьому місту висять старі білборди з закликами до евакуації.
У суботу 21-річна студентка Анна та її мати нарешті дослухалися цих закликів.
Зібравши лише шість сумок із речами, які накопичилися за все життя, вони вирушають до Києва, в якому Анна ніколи не була і нікого не знає.
Броньований мікроавтобус, який їх повезе, під час попередніх евакуацій двічі потрапляв під обстріл безпілотників, розповів AFP водій.
Жінка, яка з широко розплющеними очима проходила повз пункт евакуації в пошуках питної води, запитала під звуки ракет, чи може вона теж евакуюватися.
«Деякі люди виїжджають тільки в останній момент. У квартирі холодно. Все розвалюється на шматки. Це нестерпно», – сказала Анна. Своє прізвище вона не назвала.
Вона сказала, що сумуватиме за домом, але сподівається, що зможе повернутися – за однієї умови.
«Якщо це місто все ще буде частиною України», – сказала вона, сідаючи у мікроавтобус зі своїми найціннішими речами.
