Руслана Грицьків допомогла десяткам, а можливо й сотням переселенцям з початку повномасштабної війни Росії проти України. Та її місія стає все більш нездійсненною через втому від війни в Європі, де населення потерпає від стрімкого зростання цін і рекордної інфляції.
Руслана намагалась знайти взуття для дітей з України у Facebook, а натомість натрапила на дебати стосовно того, як ношене взуття впливає на здоров’я ніг.
Її повідомлення про те, що жінка, яка по дорозі до Праги народила третю дитину і не може дозволити собі придбати нове взуття для своїх близнюків, вже нікого не вразило.
Руслана – українка, що живе в Чехії понад двадцять років, зазначає: “Тепер відгукуються не одразу, як раніше, коли люди були більш рішучими”.
Гуманітарні організації Східної Європи допомогли сотням тисячам людей, що втікали від війни в Україні, переважно жінкам з дітьми.
Як і на решті континенту, жителі Чехії вражені шаленими цінами та двічі думають перед тим, щоб щось придбати.
Наприклад, у Польщі рівень інфляції досяг рекордно високої позначки в червні – 15.6%. Це зумовлено стрибком цін на енергоносії, здебільшого через російське вторгнення, яке почалося 24 лютого.
“Наразі ми спостерігаємо дещо менший інтерес у допомозі, аніж на початку війни. Тоді ми отримали набагато більше пропозицій допомогти та заявок на участь у цих програмах”, розповіла AFP Естер Баконді-Кісс, волонтерка угорської групи «Habitat for Humanity», яка координує розміщення біженців.
Ті, хто допомагає українським біженцям п’ятий місяць, помічають, що швидкість реагування на запит іде на спад, оскільки Чехія бореться зі стрімким зростанням вартості життя.
– Економічні негаразди –
В сусідній Словаччині, прес-секретар гуманітарної організації “People In Need” Симона Стіскалова відмітила зменшення пожертв з 650 000 євро в лютому і березні до 85 000 у травні.
“Це цілком природно. Коли справа нагальна, інтерес високий, а потім він іде на спад. І все ж 90% пожертв, які ми отримуємо, призначені для України”, – додала Свілена Георгієва, голова болгарської фундації “За Доброто”.
Соціолог із Праги Даніель Прокоп говорить, що кількість чехів, постраждалих від війни, зростає. В інтерв’ю з AFP він сказав: “Є побоювання, що допомога Україні фактично затьмарить допомогу місцевим жителям”.
Голова празького “Форуму Донорів” Клара Сплічалова сказала, що хоча пожертви були суттєвішими, приплив коштів вичерпувався так само швидко, коли почалась війна. Вона додала: “І оскільки кінця війні, здається, не видно, люди усвідомлюють, що треба буде допомагати ще довго і не раз”.
Лавінія Вароді з румунського “Фонду порятунку дітей” зазначила, що окремі громадяни та компанії стали давати менше через вичерпний бюджет. В інтерв’ю AFP вона сказала: “Залишилися великі організації, які ще виділяють кошти для цієї категорії.”
Агнес Бараняй – волонтерка з хостела в Будапешті, що приймає біженців, скаржиться на зменшення готовності допомогти, але бачить причину в літніх канікулах.
– Змінюються потреби –
Агнес говорить: “Всі хочуть потрохи повертатись до власного життя”.
Наступний чинник – зменшення потоку біженців.
Домініка Пщолковська – дослідниця міграції у Варшавському Університеті – сказала в інтерв’ю AFP: “Бажання допомогти залишається незмінним, але потреби змінюються. Українці намагаються інтегруватись у ринок праці і не шукають соціальної підтримки, як поляки.”
Близько 300 000 українців, які покинули країну під час війни, вже знайшли роботу в Польщі, щоправда, часто нижче рівня освіти чи кваліфікації.
Загалом Польща прийняла 4,5 мільйона біженців: дехто залишився, а дехто переїхав до інших країн.
Міністерство сім’ї Польщі заявило в п’ятницю: “Українські громадяни, які приїхали до Польщі через війну… заповнюють прогалини в певних секторах”.
Менша за розміром Чехія забезпечила роботою 77 000 із майже 400 000 українських біженців.
Серед них мати двох дітей з Одеси, яка зараз працює в пекарні. Саме її поселила Руслана Грицьків незабаром після вторгнення Росії в Україну. Вона зауважила: “Це проблема, що компанії не хочуть давати українцям довгострокові контракти, але вони відразу дають їм роботу.”
Руслана, яка щойно влаштувала ще одного біженця, додала: “Я завжди готова завести машину і поїхати на допомогу. Я бачу, наскільки українці вдячні, і це найкраща винагорода”.
Оригінал англійською тут.
