З настанням 2025 року російська війна в Україні розгортається на тлі зміни стратегій і дипломатичних амбіцій та ескалації тиску як всередині країни, так і ззовні.
Війна, яка вже глибоко вкоренилася в тканину європейської геополітики, змусила Україну застосовувати все більш агресивні оборонні стратегії, перемістивши бойові дії на територію Росії і підвищивши ставки для обох армій.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
2024 рік позначився кардинальною зміною в українській військовій тактиці. В умовах безперервних російських обстрілів Україна зосередила свої військові дії на легітимних військових цілях – нафтопереробних заводах і складах боєприпасів, завдаючи ударів не лише на окупованих територіях, а й на території самої Росії.
Завдаючи ударів по цих важливих лініях постачання, Україна прагнула вивести з ладу російську військову машину – крок, який налякав Кремль і викликав занепокоєння в західних столицях.
Польща готова збільшити експорт електроенергії в Україну
Ставки зросли з підвищенням світових цін на нафту. Поки Європейський Союз утримував ціну на рівні 60 доларів за барель, щоб обмежити російські доходи, ремонт пошкоджених об’єктів і нові способи задоволення потреб клієнтів дозволили Москві продовжувати фінансувати війну, що підкреслює складність запровадження ефективних санкцій.
Росія завдала рішучого удару у відповідь
Як наслідок, Росія завдала рішучого удару у відповідь, спрямувавши свою лють на енергетичну інфраструктуру України. Російські ракети систематично били по життєво важливих об’єктах, побудованих ще за радянських часів, залишаючи міста в темряві, а населення – залежним від гуманітарної допомоги.
До середини 2024 року були виведені з ладу три чверті теплових електростанцій України – чітке свідчення тривалого впливу війни на життя цивільного населення та національну стійкість.
У червні 2024 року в Швейцарії відбувся ініційований президентом України Володимиром Зеленським гучний саміт миру, але він не приніс ніяких значних результатів, оскільки Росія та її союзник Китай показово проігнорували його.
Відновлення енергетичних потужностей в Україні виявилося нетривалим
Тим часом таємні переговори за посередництва Катару дали певну надію – Росія припинила обстріли енергетичної інфраструктури України на півтора місяці.
Однак відновлення енергетичних потужностей України виявилося нетривалим. З початком відновлення українська армія знову спрямували свої погляди на російську територію, зокрема, Курщину.
Критична нестача новобранців
Ця операція на деякий час відродила моральний дух військ на тлі зростаючого рівня дезертирства в армії. Солдати тікали з фронту в безпрецедентній кількості, здебільшого через нестачу особового складу та зростаюче розчарування в тому, як ідуть справи.
У 2024 році рівень дезертирства досяг безпрецедентного рівня – 80 000 солдатів, а з початку російського вторгнення у 2022 році, за даними Офісу генерального прокурора України, понад 100 000 солдатів були притягнуті до кримінальної відповідальності за дезертирство.
Хоча Курська операція отримала певну підтримку, вона відволікла важливі ресурси від бойових дій на українській території
Критична нестача новобранців призвела до того, що ТЦК порушували права людини, затримуючи чоловіків на вулицях і примусово відправляючи на фронт навіть непридатних до служби.
Хоча Курська операція отримала певну підтримку, вона відволікла важливі ресурси від бойових дій на українській території, що призвело до подальших територіальних втрат, а російські війська не лише закріпилися на фронті, а й отримали підтримку з боку Північної Кореї.
План перемоги
Дипломатія відсувалася ще далі на задній план, а конкретного прогресу у створенні скоординованих мирних зусиль не спостерігалося. «План перемоги», яку українська влада представила у серпні, свідчив про певну розгубленість і невизначеність довгострокового бачення суверенітету і стійкості.
Поки Україна відбивала шквал російських атак, геополітичний ландшафт ще більше змінився з переобранням Дональда Трампа на посаду президента США.
Громадські настрої в Україні показові: багато хто вірить, що повернення Трампа може ознаменувати нову еру мирних переговорів. За результатами опитувань, 45% українців вважають, що його лідерство може наблизити ворогуючі сторони до врегулювання конфлікту.
Але поки цей оптимізм не буде підкріплений послідовними діями, а не лише словами, перспектива послідовної міжнародної політики щодо України залишається невизначеною.
Над Україною нависає привид безперервних обстрілів, що загрожує критично важливій інфраструктурі та загострює гуманітарну кризу
Українська економіка сильно постраждала в ці неспокійні часи. Інфляція зросла до 11,2%, а відтік громадян різко збільшився – сотні тисяч людей виїхали з України, рятуючись від війни.
Дипломатична напруженість у відносинах із сусідніми країнами, такими як Угорщина та Словаччина, лише додала темних фарб до похмурої картини нації, яка прагне стабільності серед хаосу.
Коли Україна вперше забезпечила постачання скрапленого природного газу зі США, з’явилася надія, що цей енергетичний «рятівний круг» зможе пом’якшити наслідки російських ударів, але привид продовження обстрілів нависає над Україною, загрожуючи критично важливій інфраструктурі та загострюючи гуманітарну кризу.
Відновлення демократії
На порозі 2025 року Україні доводиться орієнтуватися у все більш підступному середовищі. Подвійний виклик – підтримувати військові зусилля і водночас розбудовувати життєздатну економічну структуру – видається монументальним.
Шлях України вперед – дипломатичним шляхом чи шляхом продовження війни – буде значною мірою залежати від результатів переговорів і готовності міжнародного співтовариства підтримувати її надалі.
Потенційні переговори обіцяють бути тривалими і складними для досягнення компромісів. Ані Україна, ані Росія, схоже, не готові прийняти територіальні втрати як новий статус-кво.
Однак у короткостроковій перспективі Києву може бути важко відновити контроль над Кримом або частинами Донбасу військовим шляхом. Наразі Росія частково або повністю контролює сім із 25 областей України.
Якщо будуть досягнуті домовленості, які принаймні покладуть край активній фазі війни, нинішній українській владі доведеться розглянути можливість повернення до довоєнних норм, а саме скасування воєнного стану, відкриття кордонів, відновлення економіки та проведення виборів.
Відкриття кордонів може призвести до того, що деякі українці знову виїдуть, тоді як багато біженців, які втекли на захід, навряд чи повернуться. Перед початком року опитування в Норвегії показало, що приблизно 47% українських біженців не бажають повертатися назад навіть після закінчення війни з Росією.
Питання виборів також викликає значні питання. Як ті, хто оселився за кордоном, можуть брати в них участь? Як можна організувати вибори в регіонах, близьких до потенційної лінії зіткнення, особливо враховуючи, що артилерійські обстріли залишаються проблемою навіть у більш спокійній фазі конфлікту?
Зрештою, найважливіші питання полягають у тому, наскільки надійними будуть домовленості та чи продовжить Росія свої систематичні масовані атаки.
Відновлення демократії в Україні після війни має важливе значення для зміцнення стабільності, стійкості та підзвітності всередині країни. Війна підкреслила важливість демократичних цінностей, таких як верховенство права, права людини та громадянська активність для об’єднаного суспільства.
Крім того, відновлення демократичних інститутів матиме вирішальне значення для відновлення суспільної довіри, сприяння соціальній згуртованості та вирішення проблем, спричинених війною.
Кожне нове військове зіткнення підтверджує ціну бездіяльності, так само як і кожне припинення вогню дає проблиск надії.
Ця стаття передрукована з дозволу Tomorrow’s Affairs. З оригіналом можна ознайомитися тут.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають позицію Kyiv Post.
