ПОГЛЯД: Актуальні новини: ще більше полонених росіян та пошук шляхів для припинення вогню

Іноді в новинах окреслюють певну подію, а часом інформаційні сайти надають дані, які багато чого пояснюють і вказують на ймовірний розвиток подій.

Українська національна енергетична компанія ДТЕК , що виробляє більшу частину електроенергії в країні та здійснює її розподіл, кілька днів тому оприлюднила пресреліз, який розвіяв хвилювання і припущення з приводу масованих атак Росії на українську енергосистему. Інформацію, на яку я посилаюся, була перевірена, тому в мене немає причин цьому не вірити. Вперше ми маємо достовірні дані про те, наскільки руйнівними є російськи обстріли українських електростанцій.

За даними ДТЕК, від початку війни росіяни 49 разів атакували та повністю виводили з ладу одну з українських ТЕС. За підрахунками компанії, у 2024 році Росія завдала десять масованих ударів по ТЕС, ще трьох ударів було завдано по інших ділянках енергосистеми, зокрема по центрах розподілу електроенергії. Від початку повномасштабного вторгнення деякі станції були атаковані понад 200 разів. Внаслідок таких дій станом на літо 2024 року було знищено 90% (!) потужностей ТЕС в Україні.

До речі, будь-який українець може це підтвердити, адже по всій країні регулярно відбуваються відключення електроенергії. Там, де я перебував, у липні та серпні світла не було по 8-14 годин на добу.

Після того, як росіяни знищили Каховську ГЕС, Україна виробляє основну частину електроенергії на АЕС. До війни обсяг електроенергії, виробленої атомними електростанціями, становив близько 55%, але після російських атак цей показник, напевно (це моє припущення), іноді перевищував 80%. Україна – це не Афганістан чи В’єтнам (наприклад), а тому це велика проблема, оскільки в Україні багато промислових підприємств, і коли зникає електроенергія, виробництво припиняється. Тому теплоелектростанції є своєрідним буфером між мінімально доступним обсягом електроенергії та звичайним споживанням. Раніше гідроелектростанції були ще одним базовим джерелом електроенергії, на який Україна завжди могла покластися, але зараз їхні потужності зменшилися.

Від того, скільки і з яким інтервалом працюють ТЕС, залежить не лише національна безпека України, а й те, чи матимуть мільйони людей світло і воду. Тож, окрім воєнного аспекту, є аспект суспільного добробуту. Спробуйте переконати виборців, що Росію можна зупинити, якщо вони місяцями кожного дня сидітимуть без світла.

Тут доречно згадати, що серед жертв російських ударів – четверо загиблих і 56 поранених працівників ДТЕК. З 4 000 енергетиків, які борються з наслідками російських атак, такий рівень втрат безпечніший, ніж у піхоті, але небезпечніший, ніж у підрозділі операторів дронів великої дальності.

Однак основна статистика така: з близько 25 ТЕС, повністю виведених з ладу внаслідок російських ракетних або (набагато рідше) дронових ударів цього року, понад 20 були відновлені та запущені. Українці відновлюють енергосистему, щойно росіяни її руйнують. Будьте впевнені, що поки ви це читаєте, українські енергетики після останніх ударів будують захисні споруди та замінюють блоки живлення, аби підготуватися до наступних атак. Було би набагато гірше, якби росіяни били частіше  –  але вони не мають змоги.

Раніше я вже згадував, що росіяни у своїх дослідженнях Другої світової війни, схоже, не приділяли особливої уваги американо-британським бомбардуванням Німеччини та Японії, які довели, що у такий спосіб не можна досягти покори цивільних. Майже кожного разу інфраструктуру, яка зазнала руйнівних авіаударів, відновлюватимуть швидше, аніж нападник накопичуватиме ресурси для подальших атак. З часом знову і знову уражатимуться, а потім відновлюватимуться ті самі цілі. Певно, саме це і відбувається, коли росіяни завдають масованих ударів по українській енергосистемі.

Один із показників того, що російські атаки не спрацюють – це кількість літаків, які вони піднімають у повітря для одного масованого удару. Зазвичай це близько 15-20 бомбардувальників і, ймовірно, така ж кількість одиниць допоміжної авіації. Один-два рази на місяць. Такі дані задокументовані з обох сторін. Я не розумію, як можна серйозно сприймати Росію як велику військову державу з такою кількістю бойових вильотів. Річ у тім, що цієї зими Росія збиралася «заморозити українців». Хіба не зараз мав би відбуватися енергетичний апокаліпсис в Україні?

Можливо, Росія мала такий намір, але менш ніж два десятки літаків, які завдають ударів у кращому разі кожні 20 днів, коли бригади ДТЕК невпинно працюють, (я чув) добре забезпечені запасними частинами від західних партнерів, мають резервні генеруючі потужності – тому я в середині січня сиджу в теплій квартирі в Києві. Є світло, інтернет, а напередодні росіяни вдарили по Києву балістичними ракетами. Приблизно о шостій ранку. У мене світло не вимикалося, навіть не блимнуло.

Є інша річ, на яку варто звернути увагу після останнього удару по Києву. Певно, це були чотири ракети «Іскандер», дві з яких вдалося збити. Міноборони РФ стверджує, що ціллю був завод «Луч», який виробляє ракети та їхні компоненти, якими українці б’ють по росіянах у відповідь. Не вперше ворог атакує цей завод. Недоречно обговорювати завдані збитки, але безглуздо сподіватися, що після трьох років війни керівництво заводу залишить виробничі лінії в приміщеннях, які можуть бути зруйновані внаслідок ракетної атаки. На жаль, три людини загинули, ще десять зазнали поранень.

Так чи інакше, одна з перехоплених ракет впала на проїжджу частину прямо біля входу до станції метро «Лук’янівська», пошкодивши стіну будівлі та ресторан McDonald’s, що знаходиться поруч. Ця станція метро – досить людне місце, оскільки нею користується багато працівників оборонної галузі. У цьому районі також багато крамниць і різноманітних закладів. Саме тут у 1990-х роках відкрився перший в Україні McDonald’s. Не можу порівняти з Америкою, але таке розташування нагадує станцію метро Пентагон-Сіті Вашингтонського метро.

Згідно з повідомленнями ЗМІ, об 11:56 – менш ніж за шість годин – українці розчистили більшу частину завалів і відновили роботу станції «Лук’янівська».

А тепер запитання: «Якби балістична ракета вибухнула біля входу до станції метро Пентагон-Сіті, забравши життя трьох і завдавши поранень десятьом американцям, наскільки швидко все б розчистили і знову відкрили станцію?»

Один із входів до станції метро Пентагон-Сіті.

Якщо серйозно, то дані ДТЕК – дуже переконливий доказ того, що російська кампанія з метою руйнування української енергетичної системи провалилася. Те саме відбуватиметься й надалі, тому що енергосистема країни та українці демонструють неабияку витривалість. Отже, запитання: чи дійде це до Путіна, і скільки ще росіяни запускатимуть ракети? Адже вигідно вдавати, що їхні сили переважають, сподіваючись, що впливові американці та європейці вважатимуть такий наратив політично зручним?

Більше полонених, ніж зазвичай

Заголовок досить оптимістичний, але не хочу вас обнадіювати тим, що на фронті все добре. Насправді минулого тижня я спілкувався з журналістами, депутатами, офіцерами у відставці та діючими військовими начальниками, які повторювали, що в ЗСУ скаржаться на керівництво, через яке загинуло багато солдатів, внаслідок чого Україна втрачає позиції. Просування росіян дещо сповільнилося, але протягом останнього тижня вони все ж таки мали незначні успіхи на полі бою.

Чи означає це, що ЗСУ зупинили зимовий наступ росіян, чи росіяни просто перепочивають, чи українські бійці втомилися від холоду та сирості й зробили перерву – побачимо.

Проте минулого тижня ми спостерігали, як ЗСУ здійснювали невеликі контратаки  – і це не вперше. Але цього разу вони взяли в полон більше росіян, ніж зазвичай. Не можу сказати, чи це геніальна ініціатива, чи кардинальна зміна тактики, деморалізація росіян, чи просто збіг обставин. Якщо ЗСУ успішно виконують завдання, за один бій протягом тижня їм вдається взяти в полон з пів десятка росіян, а цього тижня в трьох боях вони взяли, здається, 35-40 полонених.

Один бій відбувся на Курському напрямку, де українські дрони зняли на відео, як росіяни захопили позицію, витягли солдатів з траншей, а після того, як ті здалися, застрелили двох українців.

Історія продовжилася, коли українські спецпризначенці перетнули лінію тепер уже російських позицій, знищили кількох росіян і взяли в полон п’ятьох, і ті відверто розповіли, що сталося напередодні. Виявилося, що це російська 40-а бригада  морської піхоти – один із тих «елітних» спецпідрозділів, які брали участь у бойових діях ще наприкінці 2022 року. Один із полонених зізнався, що стріляв в українців, але запевнив, що виконував наказ. Тож тепер він матиме змогу добре ознайомитися з Нюрнберзькими принципами. Ось офіційне відео:

Двоє спецпризначенців підтвердили мені цю інформацію, а пізніше Сили спецоперацій ЗСУ опублікували відео. Це 8-й полк Сил спецоперацій, який виконує спецзавдання. Їм потрібно було дочекатися негоди, пробратися на російські позиції та зненацька захопити противника.

Того ж дня (16 січня) наші друзі з десантно-штурмової частини (певно, з 82-ї та 95-ї бригад) повідомили, що під час боїв на Курському напрямку взяли в полон 27 росіян, і щоб довести це, вишикували їх і змусили на камеру назвати своє ім’я, адресу проживання і номер підрозділу. Деякі були з майже розбитої 810-ї окремої бригади морської піхоти, один чи двоє (я забув) – з так само майже знищеної 155-ї окремої бригади морської піхоти, а решта – з «елітних» повітряно-десантних підрозділів, як-от 76-а гвардійська десантно-штурмова дивізія та 83-я гвардійська десантно-штурмова бригада. Багато бійців були з Башкортостану, двоє – з Криму, лише двоє – з центральної Росії, один чи два – з Далекого Сходу, і жодного з Санкт-Петербурга чи Москви.

27 російських військових, захоплених у полон українськими десантниками в Курській області.

На відео незрозуміло, де і як їх взяли в полон, але відкриті джерела повідомляли про розміщення українських десантно-штурмових підрозділів на сході Курської дуги. Також є відео ударів FPV-дронами, які це підтверджують. 27 полонених і лише один поранений. Припускаю, що десантники здійснили раптову атаку та захопили позиції противника. За даними джерел, фронт у Курській області застопорився щонайменше на тиждень, ситуація там залишається без суттєвих змін. Українські десантно-штурмові підрозділи можуть скористатися таким затишшям.

У будь-якому разі в полон взято найбільшу кількість росіян з моменту проникнення на територію РФ в серпні, коли в полон здалися близько 200 російських прикордонників і військових.

Згідно з повідомленнями, у п’ятницю один боєць 71-ї окремої єгерської бригади на північно-східному Вовчанському напрямку взяв у полон сімох російських солдатів. За словами одного з них, їх посадили на бронетранспортер і віддали наказ воювати проти України, але українці знищили їхню машину. У росіян або закінчилися боєприпаси, або вони втратили особисту зброю, тож вони сховались у підвалі зруйнованої будівлі. Там на них натрапив озброєний боєць 71-ї єгерської бригади  (до речі, десантно-штурмової), який узяв їх у полон. Канал Deep State повідомив, що ситуація на лінії фронту на цьому напрямку майже не змінюється щонайменше два місяці.

Шестеро з семи російських військових, взятих у полон на Вовчанському напрямку в суботу.

Припинення вогню за 24 години. Що ж, якщо розмови про це вважати виконанням обіцянки...

Відбулися слухання ключових гравців адміністрації Трампа, зокрема Піта Хеґсета як кандидата на посаду міністра оборони та Марка Рубіо – на посаду держсекретаря, щодо майбутньої політики США стосовно України.

Що стосується Хеґсета, на мою думку, він занадто легковажний, аби керувати Міністерством оборони. Я переглянув усі його заяви і не побачив нічого, що могло би змінити мою думку. Він нечасто згадував Україну, а те, про що він говорив, було або оманливим, або неточним.

Піт Хеґсет, майбутній міністр оборони США.

Що стосується Рубіо, він поширює наратив про те, що Україна стикнулася з кризою робочої сили, що повинно змусити її погодитися на припинення вогню та піти на поступки. Певно, він краще поінформований і більш досвідчений для роботи в адміністрації, ніж Хеґсет. А оскільки він може стати головним дипломатом США, гадаю, він не скаже всієї правди та нічого, що перешкоджатиме просуванню цілей зовнішньої політики США. Отже, на відміну від Хеґсета, який, серед іншого, стверджував, що буде чудовим міністром оборони, оскільки через брак відповідного досвіду зможе по-новому поглянути на структурні проблеми в Міноборони, виступ Рубіо був більш професійним і обґрунтованим. Коли його запитали, чи має Україна бути в НАТО, він відповів «напевно, ні», адже це спекуляція з метою переговорів, як і все інше.

Звучить доречно, правда? Що ж, подібні слова можуть допомогти йому обійняти цю посаду, але робити заяву в Конгресі – не те саме, що укласти міжнародну угоду. Ми всі знаємо українську позицію до дрібниць, тому що українці її постійно повторюють:

• Україна радше воюватиме, ніж погодиться на припинення вогню без залізних гарантій безпеки, тому що без надійного, реального стримування Росія нападе знову.
• Україна готова обговорювати варіанти, але зараз єдиний очевидний шлях запобігти новому російському вторгненню в Україну – членство України в НАТО, тому що Росія боїться війни з НАТО.
• Україна не вірить просто словам Америки чи когось іншого, що все вийде. У 1994 році саме через подібні обіцянки США та Росії вона відмовилася від ядерної зброї. Тепер Росія вторглася в Україну, а США тиснуть на українців, аби вони віддали РФ частину своєї території. Припинення вогню в надії, що все спрацює – це загроза українській державності та, якщо брати до уваги погрози з боку багатьох російських високопосадовців, існуванню українців як народу.

У Києві вважають, що або нова адміністрація США погано поінформована про позицію України – у такому разі вони про неї дізнаються, або альтернативне тлумачення полягає в тому, що нова влада з Марком Рубіо на посаді міністра оборони розраховує, що зможе змусити українців відмовитися від національної безпеки. У такому разі американці взнають, що українці цього не робитимуть.

Щодо чуток про припинення вогню. У ЗМІ писали про надсекретні – але про які тепер говорять усі медіа – навчання під назвою «Персей», які провела Франція. 3 000 французьких спецпризначенців пройшли навчання в лісистій болотистій місцевості. Через це висловлювалися припущення, що великі держави НАТО планують відправити в Україну миротворців, зокрема французи – розмістити свої війська на кордоні з Білоруссю. Йшлося про 13-й парашутно-десантний полк, 1-й парашутно-десантний полк морської піхоти та 4-й вертолітний полк спеціально призначення.

Але чутки швидко розвіялися, адже українська армія втричі більша за французьку і приблизно в 250 разів більша за кількість усіх французьких військових, включно з піхотою, екіпажами вертольотів, водіїв вантажівок, кухарів, спецпризначенців та речників збройних сил, багато з яких брали участь у «секретній» місії «Персей».

Чисельність російської армії, задіяної у війні проти України, приблизно на 40-50% більша за українську.Вперше після наполеонівських війн чисельність усієї британської армії  – яка теоретично також мала би брати участь у миротворчих місіях в Україні  – становить менше 75 000. І якщо Британія залучатиме власну армію, вона зможе відправити чотири повноцінні бойові бригади. Водночас днями Зеленський заявив, що в ЗСУ більше 100 бойових бригад, не враховуючи формувань підтримки, як-от артилерія, розвідка та оператори дронів.

Тож повідомлення в українських ЗМІ про те, що припинення вогню не за горами, Трамп за день домовиться з Путіним і незабаром прибудуть європейські миротворці, виглядає як фарс. Схоже, іноземці не усвідомлюють масштаб війни в Україні, чи що стоїть на кону. І ще менше вони розуміють, як має виглядати європейський військовий контингент, розміщений в Україні.

Нижче додаю зображення європейського політика Шарля де Голля, який вважав, що військовий потенціал Європи для розгортання сил повинен бути надійним і незалежним, але насамперед надійним.

Тим часом, останніми днями в Україні шириться гучна новина: вихідними українцям вперше вдалося підпалити одночасно чотири великі російські нафтопереробні заводи. А за словами операторів дронів, виробництво безпілотників прискориться.

Передруковано з блогу спеціального військового кореспондента Kyiv Post Стефана Коршака. Оригінал англійською тут.

Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково збігаються з поглядами Kyiv Post.