Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році численні міжнародні добровольці приєдналися до Збройних сил України. Багато з них вступили до лав Міжнародного легіону, інші увійшли до складу різних підрозділів. Серед них був і контингент колумбійських бійців, які служили пліч-о-пліч із українцями.
Однак, оскільки ситуація на фронті постійно погіршувалася, багато колумбійських солдатів не продовжили свої контракти і поїхали з України. Дехто навіть намагався розірвати контракт достроково.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Діма, відомий за позивним «Паспорт», служить командиром роти у 98-му окремому батальйоні Територіальної оборони. Він особисто тренував і вів у бій цих колумбійських солдатів.
«З першого загону не залишилося жодного колумбійця, – пояснює Діма. – Їхні шестимісячні контракти закінчились, і вони всі поїхали».
У найкращі часи у його роті з 80 бійців служило близько 20 колумбійських солдатів. За його словами, їхня присутність була значною, додаючи підрозділу живої сили та досвіду. «У певних ситуаціях дехто демонстрував вищу ефективність, – зазначає він. – Але загалом вони допомогли розвантажити підрозділ, розподіливши чергування, щоб наші хлопці мали змогу відновитися».
Один колумбійський солдат підрахував, що на піку в Україні воювало від 1 000 до 2 000 колумбійців. Однак, за словами українських солдатів, ця цифра, швидше за все, була ближчою до кількох сотень. Колумбійські солдати зазвичай підписують контракт на шість місяців.
«Мій колумбійський друг Тіто найбільше вирізнявся своїм досвідом і сильною трудовою етикою. Інші колумбійські солдати були загалом нарівні з українцями, демонструючи різний рівень хоробрості та мотивації», – сказав піхотинець 98-го окремого батальйону ТРО з позивним «Клим», який зараз відновлюється в госпіталі після поранення, яке дістав від вибухівки, скинутої з ворожого FPV-дрона.
«У грудні було подано шість рапортів на розірвання контракту, і зараз залишилося лише шестеро колумбійців, – зазначив «Клим». – Мій друг Камінський, солдат із багаторічним бойовим досвідом, вже втретє повернувся в Україну воювати. Я підозрюю, що його мотивація – це бажання допомогти Україні, його цілеспрямованість і фінансові причини. Я не впевнений щодо інших, але припускаю, що це поєднання грошей і симпатії до України».
Однак реалії війни незабаром взяли своє. Зі збільшенням кількості обстрілів та інтенсивних штурмів багато колумбійських солдатів почали переглядати свої зобов’язання.
«Після перших серйозних штурмів і масованих обстрілів багато колумбійців попросили достроково розірвати контракт, – згадує Діма. – Вони хотіли звільнитися, забрати своє спорядження і поїхати додому».
Луфан, також відомий як «Кобра», раніше був солдатом у Колумбії і прибув до України в грудні 2023 року, щоб приєднатися до української армії. Однак на початку січня він, як і інші колумбійці з його підрозділу, вирішив покинути Україну й повернувся додому в Колумбію. «Ситуація в підрозділі, де я перебував, стала напруженою, оскільки почастішали обстріли окопів і ворог почав штурмувати», – пояснив Луфан.
З відходом цих бійців загострилася проблема нестачі особового складу. На жаль, поповнення обмежене, а ті, що прибувають, часто не перебувають в оптимальних бойових кондиціях. «На заміну прибуло набагато менше українських бійців, а багато з новоприбулих мали поранення або фізичні обмеження», – каже Діма.
Однією з найбільших проблем, за його словами, є низький моральний дух і небажання служити на передових позиціях піхоти: «Майже ніхто вже не хоче служити в піхоті – всі сподіваються на посаду далі від фронту. Піхота – це важко, небезпечно і завжди на першій лінії».
Втім, незважаючи на ці труднощі, українські війська тримаються. На Запорізькому фронті, де дислокується підрозділ Діми, спостерігається активізація ворожих наступальних дій, російські війська посилюють обстріли. «На Запорізькому фронті мало що змінилося, хіба що ворог посилив атаки та обстріли, намагаючись взяти села, які ми утримуємо, – сказав він. – Їм це не вдається – ми утримуємо кожну позицію і відбиваємо всі їхні атаки. Ми все ще тут, все ще воюємо».
