Ракети Hydra 70 — це 70-мм некеровані авіаційні ракети, розроблені на основі попередньої моделі Mk 4/Mk 40 Folding-Fin Aerial Rocket (FFAR). Спочатку FFAR призначалися для запуску з американських перехоплювачів по ворожих стратегічних бомбардувальниках, оскільки, як вважало військове командування США, потужності авіаційних гармат було недостатньо для ефективного знищення цілей такого класу. У США були розроблені спеціальні винищувачі: вони не мали традиційного озброєння і мали використовувати виключно некеровані ракети FFAR. Однак випробування цієї концепції, зокрема на винищувачах F-89, виявили її неефективність у повітряних боях.
У червні 1956 року два F-89, під час тестів, мали знищити безпілотний літак некерованими ракетами FFAR. Кожен F-89 був озброєний повним арсеналом у 104 ракети, однак жодна з них не влучила в ціль. Більше того, ракети спричинили значні руйнування на землі: кілька влучили в нафтові відстійники, викликавши масштабну пожежу, яка впритул наблизилася до заводу з виробництва вибухових речовин. Інші ракети пошкодили будинки та автомобілі в місті Палмдейл. Для ліквідації наслідків були мобілізовані 500 пожежників, яким знадобилося два дні, щоб узяти ситуацію під контроль. Загалом вогонь знищив близько 400 гектарів території. Як показало розслідування, 15 із 208 ракет FFAR не вибухнули. Ці ракети виявились ефективними не проти повітряних цілей, а проти наземних.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Після цього інциденту США відмовилися від концепції використання некерованих ракет у повітряному бої, зосередившись на розробці керованих авіаційних ракет і потужніших гармат.
Тоді ракети FFAR знайшли своє застосування у знищенні наземних цілей. Вони були перепрофільовані для ураження техніки та живої сили противника на землі, що отримало позитивні відгуки від армії США. Згодом на основі FFAR була розроблена нова некерована ракета класу “повітря-земля” – Hydra 70, яка попри свій поважний вік досі залишається актуальною зброєю в арсеналі США.
За роки служби Hydra 70 зазнала численних удосконалень, зокрема, була проведена модернізація ракетного двигуна та розширення спектра боєголовок. Основні зміни стосувались саме двигуна, адже доопрацювання цього елементу дозволяло збільшити дальність, надійність і точність ракети.
Найпоширенішим двигуном став Mk.66 Mod.4. Палива у ракеті вистачає лише на одну секунду роботи двигуна, або перші 400 метрів польоту, але цього достатньо, щоб розігнати ракети до 700 м/с. Дальність польоту ракети – близько 8 кілометрів, але за сприятливої температури повітря та погодних умов дальність може сягати 10-12 кілометрів.
Для стабілізації в польоті двигун встановлений під кутом, що створює обертальний момент і покращує аеродинамічні характеристики та точність ракети.
Hydra 70 запускається з пускових контейнерів, розрахованих на 7 або 19 ракет, сумісних з усіма ударними літаками та гелікоптерами США, а також деякими винищувачами, зокрема, F-16.
Бойові частини ракет Hydra 70
Ракети Hydra 70 можуть оснащуватися різними бойовими частинами, що дозволяє ефективно застосовувати їх проти різних типів цілей – від живої сили та бронетехніки до укріплень і ворожих БПЛА. Основні типи бойових частин включають:
Осколково-фугасні (HE – High-Explosive): призначені для ураження живої сили, легкоброньованої техніки та інфраструктури. Вибух супроводжується розльотом великої кількості уламків, що збільшує зону ураження.
Кумулятивні (HEAT – High-Explosive Anti-Tank): створені для боротьби з бронетехнікою, мають направлений вибух, що пробиває броню.
M247 – кумулятивна бойова частина, здатна пробивати броню товщиною до 150 мм, що робить її ефективною проти легкоброньованих машин і укріплень.
Димові та освітлювальні: застосовуються для створення димових завіс або освітлення місцевості вночі.
M156 White Phosphorus – фосфорна димова БЧ, що створює інтенсивну димову завісу і може використовуватися для маркування цілей або деморалізації ворога.
M278 IR Illuminant – освітлювальна бойова частина, що працює в інфрачервоному спектрі, використовується для підсвічування цілей при використанні приладів нічного бачення.
Протипіхотні: M261 – касетна бойова частина з 9 суббоєприпасами M73, які розлітаються над ціллю, уражаючи живу силу та неброньовану техніку.
M255A1 Flechette – містить 1179 дротиків (флешетів), які розлітаються у секторі перед ракетою, ефективні проти піхоти та легкої техніки.
Неконтактні бойові частини для ураження БПЛА та інших повітряних цілей.
Сучасні розробки включають оснащення ракет APKWS неконтактними підривниками для ураження безпілотників, що дозволяє збільшити ймовірність знищення цілі за рахунок вибуху в повітрі поблизу цілі.
Влітку 2023 року США передали Україні ці ракети разом із пусковими контейнерами. Вони частково замінили радянські 80-мм ракети С-8, що використовуються українськими бойовими гелікоптерами. Українські інженери адаптували радянські Мі-24В для запуску американських “Гідр”. Однак застосування цих ракет залишається ризикованим, адже для результативного пуску гелікоптеру доводиться наближатися до цілі на відстані ближче 10 км, що входить у зону дії засобів ППО навіть малого радіусу.
Друге життя для Hydra 70
У класичному виконанні Hydra 70 скомпонована із 3 основних частин: ракетного двигуна зі стабілізаторами, бойової частина та підривника, який ініціює вибух. Довжина Hydra 70 разом із двигуном – 1060 мм, маса – близько 9,3 кг, залежно від бойової частини.
Однак у США розробили програму APKWS, яка дозволяє перетворити некеровані ракети Hydra 70 на високоточні боєприпаси, здатні самостійно захоплювати й уражати навіть рухомі цілі. Це стало можливим завдяки модулю WGU-59/B, розробленому BAE Systems. Його інтегрують у середню частину корпусу ракети між двигуном і бойовою частиною.
APKWS використовує систему напівактивного лазерного наведення з розподіленою апертурою. Система наведення WGU-59/B має власні аеродинамічні рулі з вбудованими лазерними головками самонаведення. Така конструкція дає змогу мінімізувати зміни в базовій моделі ракети, оскільки класична ГСН потребувала би значної переробки носової частини боєприпасу.
Після інтеграції блоку наведення маса ракети збільшилася до 15 кг, а довжина — до 1,87 м, що потребувало створення подовжених пускових контейнерів. У 2021 році завдяки оновленню програмного забезпечення дальність польоту Hydra 70 разом із APKWS була збільшена на 30%.
У червні 2021 року BAE Systems протестувала APKWS у ролі системи протидії БПЛА (C-UAS). Ракета з неконтактним підривником успішно знищила безпілотник, довівши свою ефективність у боротьбі з невеликими дронами. Такий підхід значно дешевший, ніж використання дорогих ЗРК, а лазерне наведення дозволяє застосовувати ракету без попереднього захоплення цілі.
Наразі тривають роботи над збільшенням дальності APKWS до 12–15 км.
США мають значні запаси Hydra 70, і масове постачання цих ракет в Україну не вплине на обороноздатність Штатів. Водночас для України це шанс отримати доступне та ефективне ракетне озброєння, яке може знищувати ворожі БПЛА, авіацію та навіть крилаті ракети. Модифіковані ракети допомогли б не тільки в захисті мирних українських міст, а й на самому фронті.
На полі бою РФ активно застосовує розвідувальні дрони для коригування артилерії та розвідки перед штурмами. APKWS може стати ефективним рішенням для боротьби з ними, а також із російськими гелікоптерами.
Масова модернізація старих ракет набагато вигідніша, ніж розробка та виробництво нових типів боєприпасів. Замість утилізації старих Hydra 70, термін експлуатації яких уже збігає, їх можна адаптувати під нові, сучасні бойові завдання. Це задовольняє як Пентагон, так і платників податків у США.
Більше того, технологія APKWS уже успішно застосовується в інших некерованих ракетах. Наприклад, її інтегрували в боєприпаси Forges de Zeebrugge, що доводить універсальність підходу.
