У першій частині ексклюзивного інтерв’ю посол України в Польщі Василь Боднар ділиться своїми думками про партнерство з Варшавою в той час, коли Україна переживає найскладніший етап у своїй історії.
Як розповів посол Міхалу Куявському з Kyiv Post, він бачить, що Польща залишається життєво важливим партнером - воротами для біженців, стратегічним союзником в ЄС і ключовим гравцем у військовому та економічному співробітництві.
Він також розповідає про свої особисті зв’язки з Варшавою, ставки на європейську інтеграцію України і про те, чому НАТО залишається її єдиною життєздатною гарантією безпеки. У той час, коли Польща головує в ЄС і ведуться переговори про членство, Боднар окреслює майбутні виклики, очікування європейських партнерів та уроки, якими Україна може поділитися із Заходом.
Warsaw Insider: Зброя і продукція машинобудування домінують у торгівлі Польщі з Україною
МК: Наприкінці жовтня президент Володимир Зеленський призначив вас послом України в Польщі. 13 січня ви вручили вірчі грамоти президенту Анджею Дуді. До цього ви представляли Україну в Туреччині, але це не перший ваш досвід роботи в Польщі. Що Ви відчували, повертаючись до Варшави?
В.Б.: Ще будучи студентом, я досить часто подорожував до Польщі і написав магістерську роботу про польську східну політику. Я маю особистий зв’язок з Варшавою - обидві мої доньки народилися тут, вони варшав’янки. Можна сказати, що ми повернулися додому. Це місце пов’язане для мене з багатьма спогадами, а також у мене тут багато друзів, з якими я продовжую підтримувати зв’язок.
МК: Польща - ще одна важлива дипломатична посада після Туреччини. З точки зору дипломата, наскільки це складно?
ВБ: Це дуже важливий напрямок. Ми часто говоримо про стратегічні відносини та добросусідські зв’язки, але насправді сьогодні Польща є рятівним колом для України. Я маю на увазі не лише підтримку, яку надає Польща, але й стосунки між людьми. Багато українських біженців виїхали і повернулися через Польщу - деякі з них оселилися тут. Ми глибоко вдячні Польщі за таку гостинність. Ми також не хочемо сприймати її як належне. Користуючись нагодою, хочу ще раз подякувати Польщі за все, що вона робить для України і для всіх українців.
МК: Перші дні після вручення вірчих грамот, безумовно, були для вас непростими. Невдовзі після цього Варшаву відвідав президент Володимир Зеленський. Можете розповісти про те, що обговорювалося під час цього візиту? Польща зараз головує в Раді ЄС. Україна сподівається відкрити 2-3 з 6 кластерів переговорів про членство. Які виклики стоять перед Україною і які кроки вона вже робить, щоб наблизити перспективу членства в ЄС?
ВБ: Для України це питання життя і смерті. Інтеграція з ЄС - це не просто звичайний процес розвитку, це те, за що ми зараз боремося. Це цивілізаційний вибір, який підтримує весь український народ. Українська влада зосереджена на переговорах, і ми цінуємо підтримку Польщі, яка була предметом дискусій між президентом Зеленським та керівництвом Республіки Польща, прем’єр-міністром Туском та президентом Дудою.
Хоча інтеграція та переговори з ЄС є основним напрямком співпраці між нашими урядами та інституціями, ми також зосереджуємося на більш прагматичній та приземленій співпраці. Це стосується розбудови прикордонної інфраструктури - залізниць, доріг та прикордонних переходів, а також залучення польських компаній до процесу відбудови України.
Ми вважаємо, що Польща є однією з країн, яка зацікавлена у розвитку такої співпраці. Звичайно, ми також обговорюємо військову та оборонну співпрацю. Незабаром Україну відвідає група, яка обговорить деталі співпраці, в тому числі на комерційних умовах, що дуже важливо.
Ще одним ключовим аспектом є обмін досвідом України у воєнний час - не лише з військової точки зору, яка є засекреченою, але й з точки зору пересічних громадян, цивільної оборони та того, як функціонує суспільство в умовах воєнного часу. Ми можемо ділитися знаннями про те, як вижити і як підготуватися. Серед важливих аспектів для суспільства є також державні послуги та охорона здоров’я.
Однак я щиро сподіваюся, що часи випробувань для Польщі не настануть.
МК: Ви згадали, що європейський напрямок - це цивілізаційний вибір. Не буде перебільшенням сказати, що європейські прагнення лежать в основі цієї війни. У 2013 році у Вільнюсі Янукович не підписав Угоду про асоціацію з ЄС, що призвело до Євромайдану - події, яка буквально має слово «Європа» у своїй назві.
Багато західних політиків під час своїх візитів до Києва після початку повномасштабного вторгнення говорили так, ніби Україна дуже скоро приєднається до ЄС. Однак, як виявилося, це тривалий процес, і деякі країни не завжди ставляться до нього з ентузіазмом. Що насправді означає Європа для українців?
ВБ: Відповідь на це питання лежить в площині мільйонів людей, які покинули Україну під час війни - в основному жінок і дітей - які знайшли притулок і зараз живуть в європейських країнах.
Вони можуть порівняти, що працює краще, що гірше, і чи варто воно того. Вони бачать аспекти, які потребують покращення в Україні, але вони також розуміють, чим Україна може поділитися з Європою. Цей обмін досвідом може стати доданою вартістю України для ЄС.
Переважна більшість українців підтримує інтеграцію з ЄС. І суспільство, і держава працюють над досягненням цієї мети. Однак ми не чекаємо подачок - ми боремося за неї на фронті, впроваджуючи законодавчі зміни та реформи.
Ми поставили собі швидкий темп, але ми також розуміємо, що за один рік не можна закінчити школу. Ми повинні пройти всі необхідні етапи, але якщо ми будемо працювати вдвічі швидше, за підтримки наших партнерів - зокрема Польщі та її головування в ЄС - ми зможемо скоротити цей процес навчання.
Після завершення головування Польщі в Раді ЄС головування перейде до Данії, і за цей час ми намагатимемося відкрити ще більше переговорних кластерів. Все залежить від можливостей як ЄС, так і України. Я хотів би подякувати Польщі за підтримку України шляхом організації експертних груп, які ми обговорювали на рівні міністрів у грудні 2024 року.
МК: У грудні 2024 року, з нагоди 30-ї річниці підписання Будапештського меморандуму, Міністерство закордонних справ України оприлюднило заяву, в якій чітко зазначило, що не сприймає жодних альтернатив повноправному членству в НАТО.
Ми бачимо схожу ситуацію з членством України в ЄС - не всі члени НАТО готові його підтримати. Яких гарантій безпеки потребує Україна, і на яких вона наполягатиме в переговорному процесі, що набуває все більшого розголосу?
ВБ: Дозвольте мені почати з останнього пункту. Причина, чому так багато говорять про переговори, полягає в тому, що новий президент Сполучених Штатів оголосив про свій намір швидко закінчити війну. Але як можна закінчити цю війну? Безумовно, не за рахунок України, оскільки це мало б серйозні наслідки.
Потрібні концентровані міжнародні зусилля, в тому числі і з боку США, для тиску на агресора - Росію, щоб вона припинила свої дії і вивела свої війська з української території. Це буде ключовим питанням у переговорному процесі.
Найголовніше, щоб Україна мала достатній військовий потенціал, щоб захистити себе від Росії, як сьогодні, так і в майбутньому.
Крім того, не можна відмовлятися від політики санкцій. Міжнародний тиск через санкції має забезпечити погіршення стану російської економіки до рівня, коли вона більше не зможе підтримувати свої військові зусилля.
НАТО є нашою стратегічною метою, і немає іншої життєздатної альтернативи для гарантій безпеки як для України, так і для всього світу. Це підтверджують сірі зони на Південному Кавказі та у Східній Європі, де Росія намагається розширити свій вплив і отримати контроль над різними країнами, використовуючи політичні або військові методи.
Ці дії суперечать інтересам як НАТО, так і ЄС. Якщо Росію не зупинити в Україні, її не зупинити і в інших країнах, в тому числі в країнах-членах НАТО. Якщо країнам Балтії загрожуватиме небезпека, їх доведеться захищати. Це призведе до великої війни з невизначеним результатом.
Підтримка України у військовому і політичному плані є найбільш економічно ефективним способом запобігти майбутнім війнам. Ми можемо обговорити, які кроки можна було б зробити, якби переговори розпочалися, і як гарантувати, що російська агресія не відновиться. Існує багато можливостей, включаючи розгортання міжнародних миротворчих сил НАТО або іншої організації. Однак, на мою думку, державам ще зарано брати на себе конкретні зобов’язання - спочатку треба дочекатися результату цієї війни.
