В попередній частині публікації, яку можна прочитати тут, Kyiv Post аналізував можливості виборів в Україні з точки зору складнощів їх проведення. Висока інтенсивність бойових дій, постійні ракетні удари та активні переміщення населення спотворюють картину перебування виборців і робота з реєстрами вимагає доволі багато часу. Крім того, самі закони України прямо забороняють проведення виборів під час дії воєнного стану, а відміняти його вельми ризиковано, оскільки тоді українська оборона проти Росії та можливості застосування військових засобів – стануть слабшими. Ще одну критичну проблему озвучила двічі прем’єр-міністр і лідер фракції партії «Батьківщина» в парламенті Юлія Тимошенко:
«Лише українці мають право вирішувати, коли і за яких умов їм змінювати свою владу. Сьогодні таких умов немає! Вибори під час війни – неможливі й аморальні, бо у них не зможуть взяти участь наші військові. А без них вибори ніколи не будуть легітимними», - пише Тимошенко на офіційній сторінці у Facebook.
Команди України та США працюють над проєктом угоди, - Зеленський
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Армія в Україні наразі нараховує близько більйона людей, які є найвмотивованішою та найактивнішою частиною 30-мільйонного українського суспільства. Під дію воєнного стану також потрапляють майже півмільйона людей інших професій – поліцейських, рятувальників, тощо.
Втім, і Росія, яка тезу про «нелегітимність» Зеленського просуває вже не перший рік, і нова адміністрація США, яка наразі зайняла бік країни-агресора в цьому (і не тільки в цьому) питанні – продовжує наголошувати на виборах. Kyiv Post розбирався чому.
Інтерес Трампа і Путіна
Російська теза про «нелегітимність» української влади – не нова. При тому, що в самій Росії чесних виборів не було з 2012 року, за даними міжнародних спостерігачів, а реальний керівник держави не міняється взагалі чверть століття, Росія планомірно підтримує тезу про «хунту» і «переворот» ще з 2014 року – коли внаслідок революції Євромайдану проросійського президента Віктора Януковича було вигнано з країни.
«Це абсурдно саме по собі, тому що уряд 2014 року був визнаний всіма міжнародними партнерами України, мало того, в нас з тих пір відбулись двоє демократичних президентських та двоє парламентських виборів, і кілька місцевих. Всі міжнародні спостерігачі визнали їх демократичними, в тому числі у 2019 році, за адміністрації Трампа. Показово, що за останні 25 років у нас змінилося 5 президентів, тобто, кожні 5 років у нас народ демократичною процедурою обирав іншого лідера, часто це був лідер опозиції», - каже PhD з політології, аналітик Ростислав Балабан.
За його словами, Путіну важливі не вибори як такі, які тільки додадуть легітимності або нинішньому, або ж наступному президенту, як нестабільність, пов’язана з виборами під час війни.
«Росіяни розраховують скористатися коротким періодом міжвладдя, щоб дестабілізувати країну, можливо, нанести сильний комбінований удар, або створити з деяких учасників виборів «двовладдя», альтернативний уряд, як це було у 1917 році, щоб розколоти Україну. Так чи інакше, для них вибори – це шанс «хитати» ситуацію», - вважає Балабан.
Щодо Трампа – історія інша. Співрозмовники Kyiv Post сумніваються, що ідея про вибори була нав’язана Трампу виключно Путіним – бо у того є свої ідеї, чому вони мають відбутися. Одна з таких – бажання отримати більш «договороздатну» владу.
«Це міф, але чомусь і в Москві, і, мабуть, у Вашингтоні, вважають, що нова влада буде більш договороздатною і все підпише, що потрібно. В Москві взагалі впевнені, що єдина перепона до капітуляції – Зеленський, а всі інші готові здатися. Але всі розуміють, що це не так. Відверто проросійських політичних діячів серйозного калібру в Україні немає, як і запиту на мир будь-якою ціною, незважаючи на певну втому від війни. Так, можливо нова влада буде менш радикальною і більш зговірливою, але дивитиметься все одно на захід. Та й ситуація, в якій знаходиться Україна, не залишає будь-якій українській владі багато варіантів», - вважає політичний аналітик Віталій Кулик.
Втім, для Трампа як політика, каже Балабан, вибори можуть бути цінні просто як процес. Особливо якщо Росія обіцятиме спокій на період голосування.
«Путін може навіть піти на певне перемир’я, на кілька місяців, а Трамп піднесе це як свою перемогу – йому вдалося зупинити війну! Те, що за кілька місяців це спалахне ще сильніше, бо апетити Росії нікуди не поділись – то вже мало кого хвилюватиме»,- каже Балабан.
Підготовка
Тим часом сам факт виборів після війни, за умов безпеки та можливості участі всіх українців у них, після ретельної підготовки, ніхто не ставить під сумнів.
«Українці – люблять голосувати, вони люблять виражати свою думку і запит на оновлення політикуму в Україні є завжди. Це природньо, але важливо забезпечити всі умови для цього», - каже спостерігач Володимир Фесенко.
Поки що ж підготовку почали на етапі аналізу можливостей виборчих дільниць – так, в Києві серед педагогів та директорів шкіл обговорюють розпорядження провести підготовку приміщень шкіл до роботи в якості виборчої дільниці. В Україні школи зазвичай виконують цю роль через їх зручне розташування і великі зали.
«І йдеться не лише про підготовку дільниць, але і про роботу служб, які відповідають за безпеку виборів та безпеку дільниць, ми такі повідомлення отримуємо. Підготовка йде», - каже нам одне з джерел серед керівництва політичних партій.
Самі партії, за совам їх членів, активізували роботу штабів у регіонах.
«Всі готуються, але ніхто не знає до чого. Фактично, зараз йде ревізія – кого ми маємо, де, скільки людей і на яких напрямках. Це, скажімо так, підготовча робота до роботи», - жартує один з функціонерів відділку великої партії в Чернігові.
Україна має провести одразу кілька виборів одночасно – парламентські, президентські, і місцеві, які мають відбутися за розкладом восени 2025 року. В контексті цих виборів постають три найважливіші питання: що буде з проросійським, або ж відносно проросійським електоратом і проросійськими політиками, якою буде доля президентської партії «Слуга Народу» і самого Зеленського, і наскільки впливовим буде фактор військових.
Проросійські сили
Це питання видається найбільш складним. З одного боку, під час дії воєнного стану, Україна активно нейтралізує проросійські елементи, які дискредитували себе співпрацею з ворогом. Кулик каже, що роботу треба посилити, бо вибори скоро, а багато діячів Януковича навіть не побачили вироку по своїх справах.
«В політику не мають повернутися діячі, стосовно яких є вироки в державній зраді, які знаходяться як політичні біженці в країні-агресорці або на території її союзників. Їх насправді багато, це політичні діячі часів Януковича другого ешелону, і їх кримінальні справи треба довести до кінця ще перед виборами», - каже Кулик.
Щодо проросійського електорату, аналітики позначають, що він сильно змінився. Якщо у 2019 він складав 10-15%, і голосував частково за Зеленського, частково за проросійську партію ОПЗЖ, то, тепер його менше. По-перше, він знаходився здебільшого на півдні та сході, які частково потрапили в окупацію, а по-друге, під час війни соціальні фактори штовхають його до іншої політичної сили – більш проукраїнської.
«Частина електорату, який можна було б назвати «нейтральним» або «втомленим» дрейфує до партії Юлії Тимошенко, яка є центристською, проукраїнською з певним лівим відтінком – боротьба з олігархами, цінами, і т.д. Інша буде розпорошуватись по «мирових» кандидатах, тобто, таких, які «за мир», але суть в тому, що їх багато», - каже нам один з аналітиків, близький до Офісу Президента.
Серед таких вирізняють Олексія Арестовича, Геннадія Друзенка, Юрія Бойка тощо. Але хоч вони сьогодні союзники в соціальних мережах, на виборах їм доведеться боротися між собою за 7-8% виборців, коли прохідний бар’єр до парламенту – 5%.
Слуги і Зеленський
Найбільше питання – що буде з президентською партією «Слуга Народу». Якщо на виборах 2019 року вона отримала 254 місця з 450 і сформувала однопартійну більшість, що стало унікальним для України, де більшість була завжди коаліційна, тепер такого не буде. Все більше, кажуть аналітики, ознак того, що партія буде поділена на кілька проєктів.
«Думаю, партій-наступників «Слуг» буде не одна і навіть не дві. Це будуть різні проєкти, в тому числі – з військовими. І та, де буде Зеленський, точно буде позбавлена найбільш одіозних депутатів нинішньої президентської фракції в парламенті», - вважає Кулик.
Звісно, для посилення своїх блоків, партії активно залучатимуть ветеранів. Один з медійно відомих військових, Єгор Фірсов, екснародний депутат від партії Кличка, який постійно знаходиться в зоні бойових дій на Донбасі, каже, що йому вже пропонували двічі різні агенти різних партій брати участь в майбутніх проектах. Він – відмовився. Втім, це не виключає можливості формування партії власне військових.
Військові та Залужний
«У генерала Залужного, який наразі є послом у Великій Британії, наразі найвищий президентський рейтинг. Якщо він йде – він переможе в другому турі будь-кого з претендентів. Когось і в першому», - каже Кулик.
Втім, за даними Київського інститут соціології, розрив між Зеленським і Залужним значний, але не критичний – якщо Валерія Залужного готові підтримати 26% українців, то Володимира Зеленського – більше 16%. Значно більше 4%. Ще майже 6% підтримки у колишнього президента Петра Порошенка. Всі інші мають менше 4% підтримки.
Сам Залужний поки не робив ніяких заяв про свою участь у виборах. Позавчора він заявив, що важливо спершу закінчити війну.
«Залужний прямо не говорив, але всі його промови, виступи- політичні, електоральні. Це не дипломатія, не особиста думка, це добре видно. Але якщо Залужний не йде, у діючого президента Зеленського – впевнені шанси на переобрання. Він має свою соціальну і електоральну базу», - каже Кулик. .
Інша історія - у Залужного немає своєї партії. Щодо такого парламентського проєкту, «партії військових», питання поки лишається відкритим. Якщо це буде нова партія, їй знадобиться потужна медійна підтримка.
«І це буде вельми складно, бо передвиборча кампанія може бути скороченою – 60 днів, або 45. І тоді тут треба справжній медійний злет, але як його забезпечити? Втім, значно успішніше військові можуть виступити на місцевих виборах, це простіше, або ж пройти в Верховну Раду в складі інших партій, а потім скласти в парламенті міжфракційну групу. Варіанти є», - каже нам один з політтехнологів однієї з великих партій.
