«Мир за будь-яку ціну – це зовсім не мир, це капітуляція, тому ми повинні бути дуже обережними щодо того, що означає мир», – каже Меган Моббс, донька спеціального представника Трампа з питань України та Росії генерал-лейтенанта у відставці Кіта Келлоґґа.
Моббс очолює благодійну організацію R.T. Weatherman Foundation, яка підтримує Україну від початку повномасштабної війни.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Після нещодавнього візиту Келлоґґа, до Києва, де він зустрівся з президентом Володимиром Зеленським, увага громадськості прикута до Меган Моббс.
Як голова Фонду Везермана, вона відіграє ключову роль у наданні гуманітарної допомоги Україні щонайменше протягом останніх трьох років.
«На мою думку, це означає, що він має бути справедливим і довготривалим. І я маю на увазі, що повинні бути гарантії безпеки. Думаю, що мають бути встановлені принципи, які гарантуватимуть, що це не повториться. А потім, я вважаю, має відбутися правосуддя», – розповіла вона в ексклюзивному інтерв’ю Kyiv Post у четвер, 27 лютого, в столиці України.
Росія призначила нового посла в США після стамбульських переговорів
Моббс наголосила, Захід не може просто відвернутися, тому що він «має обов’язок і моральне право привертати увагу» до воєнних злочинів і не повинен розглядати припинення вогню як остаточне рішення
Моббс, яка закінчила Вест-Пойнт і стала десантником, має ступінь магістра судової психології Університету Джорджа Вашингтона і ступінь доктора клінічної психології Колумбійського університету.
Вона наголосила на необхідності правосуддя щодо злочинів, скоєних під час війни, особливо проти жінок і дітей, які стали жертвами насильства, страчених військовополонених і викрадених дітей.
Вона наголосила, Захід не може просто відвернутися, оскільки він має «обов’язок і моральне право привернути увагу до всіх цих речей» і не повинен розглядати припинення вогню як остаточне рішення.
Моббс розповіла, що робота її фонду розпочалася під час падіння Афганістану з допомоги в евакуації афганців, які співпрацювали з американськими військами. Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, фонд переорієнтував свої зусилля на допомогу українцям, створивши гуманітарний логістичний центр у румунському місті Тульча.
Її мотивація, за її словами, ґрунтується на спільних цінностях і почутті обов’язку перед українським народом. Моббс підкреслила глибокий зв’язок між Україною та Заходом, наголосивши: «Всіх нас об’єднують наші цінності».
Вона підкреслила, що Україна – це частина Європи, бо поділяє фундаментальні вірування в служіння, жертовність, сім’ю, віру та громаду. За її словами, перебування в Україні дає зрозуміти, як багато спільного є між двома народами.
США повинні підтримати Україну... Українці воювали пліч-о-пліч із нами в Іраку. Тож, я думаю, що є певні зобов’язання
На її думку, американська підтримка України є не лише стратегічною необхідністю, а й моральним обов’язком: «США повинні підтримати Україну так само, як, на мою думку, Україна повинна підтримати США, і вже підтримала. Українці воювали пліч-о-пліч із нами в Іраку. Тож, я думаю, що тут є зобов’язання».
На запитання про можливість дружби між США і Росією в майбутньому, Моббс відповіла не одразу.
«Боже, я про це не думала. Це так важко, – сказала вона. – Коли все це ще так реально і люди гинуть прямо зараз, як можна говорити про дружбу, коли все це відбувається?».
На її думку, головне питання полягає не лише у відносинах між урядами, а й у тому, чи зможуть люди пробачити. «Чи пробачать люди? Чи пробачать українці? Чи зможете ви пробачити?» – запитала вона, зазначивши, що багато українців мають родичів і друзів у Росії.
Однак вона підкреслила, що в кінцевому підсумку саме Україна повинна вирішити, яким шляхом іти: «Я не знаю, як Україна збирається впоратися з цим, тому що зрештою, саме вони вирішуватимуть, чи пробачати, чи ні, бо напали не вони, а на них, це очевидно».
Щодо дипломатичних відносин, вона визнала, що комунікація має вирішальне значення, навіть якщо вона часто є неефективною: «Я маю на увазі, я думаю, що комунікація повинна бути, так? Але ж ми бачили, що комунікація часто не спрацьовує. Я думаю, що коли комунікація відсутня, це ще гірше».
Проте вона переконана, що Україна повинна приймати власні рішення: «Я думаю, я твердо переконана, що Україна є суверенною країною. Все мають вирішувати самі українці».
Говорячи про свої стосунки з батьком, Кітом Келлоґґом, Моббс сказала, що їхній зв’язок надзвичайно міцний. «Першим, хто мене обійняв, був мій батько, – згадує вона. – І саме завдяки йому я стала десантницею. Це завдяки йому я поїхала у Форт Бреґґ у Північній Кароліні».
Незважаючи на їхні близькі стосунки, вони не завжди збігаються в поглядах. «Я не завжди з ним згодна. Він не завжди погоджується зі мною. Я 38-річна жінка, яка стоїть на своїх ногах», – каже вона, але зазначає, що вони часто обговорюють важливі питання: «Але, звичайно, ми говоримо про різні речі, тобто ми завжди говоримо про все. Я донька свого батька у багатьох відношеннях. Але це не означає, що ми завжди погоджуємося».
Я думаю, що є відповідальність Заходу – допомагати вселяти надію. Ми маємо право і обов’язок це робити. І я не впевнена, що зараз ми це робимо
Відповідаючи на запитання про поточну ситуацію на лінії фронту в Україні, Моббс не ухилялася від визнання суворої реальності: «Це важко, справді. Думаю, що ми повинні бути реалістами. Фронт зараз не дуже хороший, там надзвичайно важко... Вже три роки йде велика війна».
Вона наголосила на важливості чесності в оцінці стану справ на фронті, вважаючи, що ті, хто воює, заслуговують на прозорість. «Я думаю, що ми зобов’язані перед тими, хто воює, зобов’язані бути чесними щодо того, наскільки жахливою є ситуація на фронті», – сказала вона, однак наголосила, що реалізм не повинен вводити у відчай, а радше спонукати до більшої відданості забезпеченню тривалого миру.
«Я не думаю, що це означає, що ви втрачаєте надію. Я вважаю, що все якраз навпаки. Я думаю, що визнавши це, ви зможете сказати: ось що це означає і ось чому важливо досягти тривалого, справедливого миру, тому що найбільше страждають ті, хто на фронті».
Моббс також вважає, що Захід зобов’язаний підтримувати Україну не лише військово, а й морально: «Ось чому я вважаю, що на Заході лежить відповідальність за те, щоб допомогти вселити надію. Я вважаю, що ми маємо право і обов’язок це робити. Але, якщо чесно, я не впевнена, що зараз ми це робимо».
Моббс назвала український народ найбільшою силою країни: «Ці люди дивовижні. Вони добрі і щедрі».
Вона порівняла регіональне розмаїття України зі Сполученими Штатами, але зазначила, що де б вона не подорожувала, вона скрізь відчувала і бачила дух незламності.
«Коли ви приїжджаєте до Сполучених Штатів, нью-йоркці відрізняються від бостонців, вони відрізняються від флоридців. Існує різниця. Але де б я не була в Україні, скрізь є цей бойовий дух, це відчуття стійкості, сміливості, віри, впевненості. Це люди. Це найкраще, що є в Україні».
Забігаючи наперед, Моббс дала зрозуміти, що її робота не припиниться з перемогою України. «Ми будемо тут? Після перемоги України тут буде ще багато роботи».
Вона підкреслила, що підтримка України повинна тривати ще довго після закінчення війни, особливо для тих, хто пожертвував так багато: «Ветеранам буде дуже важливо, щоб про них тут піклувалися. Має відбутися реінтеграція всіх тих, хто воював, назад у суспільство. Потрібно буде піклуватися про сім’ї, про дітей».
Для Моббс перемога України ознаменує початок нової глави, а не кінець роботи її фонду: «Це не кінець Фонду Везермана. Якщо буде перемога, то це буде лише початок».
Під її керівництвом Фонд Візермана створив логістичний хаб на румунсько-українському кордоні, доставивши понад 10 000 палетів із ліками, медичним приладдям та допомогою більш ніж 70 українським лікарням і гуманітарним організаціям.
Окрім надання допомоги, фонд евакуює поранених американських добровольців, які воюють в Україні, до Регіонального медичного центру Ландштуль у Німеччині для спеціалізованого лікування, а також допомагає у репатріації останків загиблих американських солдатів.
Kyiv Post поспілкувався з Моббс під час офіційного відкриття виставки «FOR FREEDOM» в Національному музеї історії України у Другій світовій війні в Києві. Виставка присвячена іноземним добровольцям, які долучилися до боротьби за свободу України, і демонструє масштаби міжнародної підтримки - від гуманітарної допомоги до особистого рішення стати частиною української армії.
Однією з ключових фігур у втіленні виставки в життя стала Меган Моббс, член правління Фонду Р.Т. Везермана. Її робота у сфері підтримки ветеранів та безпосередня участь у допомозі Україні відіграли вирішальну роль у формуванні виставки. Через особисті історії, фотографії та артефакти виставка розповідає історії людей, які стали символами глобальної солідарності у боротьбі за свободу.
