Мене таки здивувало рішення України прийняти пропозицію адміністрації Трампа про якнайшвидше припинення вогню.
Я думав, що Київ бачив свої важелі впливу і за свою згоду на припинення вогню хотів отримати певні поступки – зокрема, в питанні гарантій безпеки. Але його позиція була підірвана сваркою в Овальному кабінеті, а потім припиненням військової та розвідувальної підтримки з боку США. Тож він був змушений відступити й погодитися на припинення вогню, щоб ця підтримка була відновлена.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Я також думаю, що тут союзники, зокрема, Велика Британія, намагаються навчити українську команду, як грати з «нестабільною» адміністрацією Трампа.
Велика Британія, ймовірно, радила ні в якому разі не дратувати Трампа і берегти патрони (в буквальному сенсі) для майбутніх перемовин. Ймовірно, вона також підказала, що це не гра в карти, а радше гра, в якій призом для переможця буде Київ.
Угорщина погрожує заблокувати санкції проти 2 тисяч росіян за однієї умови
Коли розпочнуться більш предметні переговори про довгостроковий мир в Україні, вони будуть набагато жорсткішими. Наразі найрозумніше було би розкрити блеф Путіна (знову повертаючись до карт) і погодитись на припинення вогню, що повернуло би м’яч (це вже з іншого виду спорту) назад на поле Путіна.
Україна перехопила ініціативу, виступивши в ролі партнера, який бажає укласти угоду про припинення вогню, і як тепер грати Путіну? Якщо він не погодиться на припинення вогню, він виставить себе негативним персонажем (тепер це театральна метафора) і накличе на себе гнів Трампа (якщо тому стане духу грати з Путіним у жорстку гру).
Чи погодиться Путін на припинення вогню? Що ж, американська переговорна група вирушила до Москви на переговори з Кремлем.
Modus operandi Путіна, що склався за багато років переговорів із Заходом, полягає у використанні будь-яких переговорів/переговорів як важеля впливу, щоб домогтися поступок. Він розглядає переговори як спосіб промацати суперника, шукає слабкі місця і домагається поступок.
Тут він гратиме жорстко – затягуватиме переговори якомога довше, щоб продемонструвати силу або те, що йому не потрібне припинення вогню, і що цього хоче саме протилежна сторона.
Я думаю, що події останнього тижня в Курській області, ймовірно, є одним із ходів Путіна.
По-перше, з його точки зору, це демонструє силу, що Росія переграє свого суперника, і що військовий варіант усе ще влаштовує Росію.
Реальність же полягає в тому, що, хоча останніми місяцями ЗМІ здебільшого зосереджувалися на військових перемогах Росії, насправді її територіальні здобутки були досить обмеженими – і вона контролює менше 20% території України. Навіть її наступ на Донбасі розбився об Торецьк, і українські війська знову досягли там певних успіхів.
По-друге, очевидно, що вихід [ЗСУ] з Курщини забирає в України переговорні козирі. Було припущення, що Україна намагатиметься запропонувати обмін землі в Курській області на землю в Херсонській і Запорізькій областях, але тепер, коли російські війська вже прориваються в Сумську область, Путін, можливо, думає, що предметом переговорів буде обмін території, що залишиться під українським контролем на Курщині, на захоплену територію Сумщини.
Зауважте, що Путін завжди йде на ескалацію перед переговорами, і саме це ми можемо побачити в Курській області.
Тому я думаю, що Путін спробує домогтися поступок у рамках будь-якої угоди про припинення вогню, а саме: чіткі заяви від Трампа про те, що Україна не буде в НАТО, ніяких гарантій безпеки, Росія зберігає за собою всі окуповані території, плюс денацифікація і демілітаризація України.
Це означає вибори, які змінять уряд у Києві, нейтральний статус і обмеження військового потенціалу України, або, можливо, припинення американської військової та розвідувальної підтримки України. Останнє, ймовірно, буде ключовою вимогою Путіна на цих переговорах про припинення вогню.
Небезпека для Путіна полягає в тому, що якщо він намагатиметься торгуватися надто жорстко, затягуючи час, то ризикує накликати на себе гнів Трампа.
Існує припущення, що тоді США збільшать військову допомогу Україні і посилять санкції проти Росії.
Насправді ж, враховуючи, що у цих переговорах адміністрація Трампа досі використовувала підхід батога і пряника (батіг для України, пряник для Росії), виникають сумніви щодо того, чи справді Трамп має достатньо сміливості, щоб піти на конфлікт із Путіним.
Чи готовий Трамп до максимального тиску на Путіна? Якщо я маю сумніви, то і Путін теж, і, швидше за все, він намагатиметься перевірити позицію США в цих переговорах щодо припинення вогню. Зараз Путіну треба з’ясувати, наскільки рішуче адміністрація Трампа налаштована грати жорстко, щоб знати, чим і як грати потім, коли почнуться предметні переговори.
Але зауважте, що навіть якщо угода про припинення вогню буде досягнута, попереду ще дуже складні переговори, в яких стоятиме величезна кількість питань.
Ключовим для мене буде те, які гарантії безпеки будуть надані Україні, бо я не можу уявити, щоб Україна погодилася на будь-яку довгострокову угоду, фактично визнаючи втрату своїх територій, доки не отримає певних гарантій того, що територія, яка залишиться під її контролем, буде безпечною і зможе розвиватися (економічно, політично і соціально на шляху до вступу в ЄС).
Путін хоче, щоб Україна залишилась абсолютно незахищеною, для того, щоб: а) мати можливість вторгнутися в майбутньому; б) унеможливити успішний розвиток України, як зазначено вище, і залишити її економічно, політично і соціально слабкою, що полегшить майбутню російську інтервенцію.
Путін хоче слабку, неспроможну українську державу. Очевидно, що Україна хоче протилежного.
І ця війна, і переговори, які ведуться зараз, не стосуються розширення НАТО чи членства України в НАТО. І ніколи не стосувалися. Простіше кажучи, йдеться про суверенітет України, її незалежність від Росії.
Україна не прийме жодної угоди, яка підриває/не може забезпечити її фундаментальний суверенітет. Для України це питання виживання держави та її народу. Для Путіна – навпаки. Отже, хоча Трамп може розглядати це просто як питання війни чи миру, для двох головних дійових осіб у цій війні та в цих переговорах йдеться про дещо інше, і війна стала наслідком основної проблеми/суперечки щодо українського суверенітету.
Не впевнений, що Трамп та інші все це розуміють.
Передрук з блогу автора на tashecon. З оригіналом можна ознайомитися тут.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають точку зору Kyiv Post.
