Шведський інвестор: п’ять речей, які варто знати про розвиток українського озброєння

Передісторія та погляди Райдіна на ситуацію зі шведськими інвестицій в “оборонку” України

Колишній військовий, Райдін починав свою кар’єру у шведсько-українському ІТ-секторі, в компанії Sigma Software Group зі штаб-квартирою в Києві. Його робота розширилася до розвитку військового сектору в Швеції та Україні.

За його словами, зараз його основним бізнесом є залучення коштів та управління близько 20 компаніями з річним оборотом понад  один мільярд доларів.

Шість з них виробляють або постачають послуги чи товари військового призначення, такі як військові укриття, медичні набори, генератори та навчання для таких клієнтів, як міністерство оборони Швеції, інші країни НАТО та Міністерство оборони України.

У 2022 році він заснував неприбуткову організацію Quartermaster for Ukraine, яка до 2025 року поставила Збройним силам України (ЗСУ) допомогу на суму 20 мільйонів доларів, зокрема, медичні сумки, джгути, польові пайки, дрони та транспортні засоби.

Більше по темі

Німеччина відправила Україні черговий пакет військової допомоги: що передали

Уряд ФРН надав ракети до систем ППО IRIS-T SLM, а також боєприпаси до основних бойових танків LEOPARD 1 і до БМП MARDER та інше.

В інтерв’ю Kyiv Post пан Райдін зазначив, що він бачить значний інтерес шведських приватних та інституційних інвесторів до України, і що рівень цього інтересу залишається високим протягом тривалого часу.

Він розповідає, шведський капітал докладає зусиль для пошуку шляхів підтримки України і що у Швеції є сильне переконання в тому, що існують моральні підстави та стратегічні підстави (з точки зору національної безпеки) для інвестування шведських грошей в оборону України.

За його словами, громадська підтримка України розвіює традиційне небажання шведів інвестувати в бізнес, пов’язаний з обороною.

Райдін: «Великі інвестори завжди вважали, що інвестувати в порно, тютюн або війну - це неправильно... Зараз я бачу, що інвестувати у військовий (потенціал для України) - це правильно».

Однією з важливих українських порівняльних переваг є використання нових технологій

За словами Райдіна, жодна армія, включаючи шведську, не може дозволити собі ігнорувати український бойовий досвід, але те, що дійсно є унікальним в українському військовому досвіді, - це застосування нових технологій на сучасному полі бою і постійна їх модернізація. Він сказав, що жодна армія ніколи не застосовувала нові технології швидше, ніж ЗСУ.

За словами Райдіна, у традиційній парадигмі військового постачання, якщо українському солдату потрібен кращий предмет обмундирування, ця потреба, як тільки вона усвідомлюється, потрапляє до командирів, потім до вищого керівництва української армії, потім до Міністерства оборони, потім до державного замовлення, потім, після розробки технічного завдання та проведення тендеру, обирається підрядник, потім - фінансування, і лише після того, як фінансування буде виділене, може розпочатися виробництво необхідного предмета.

Небезпека, за його словами, полягає в тому, що в умовах сучасної війни, коли ця необхідна солдатові річ потрапляє до нього, вона може бути вже застарілою. Якщо іноземна держава, як-от Швеція, стає частиною цього процесу, затримка може бути ще довшою, оскільки процес постачання також повинен враховувати шведський державний контракт, сказав Райдін.

За словами Райдіна, український підхід, частково зумовлений необхідністю, полягає в розробці і впровадженні нових технологій на місцях, що є швидшим і має більше шансів зберегти актуальність нових технологій.

Райдін: «Одна річ, якої Україна може навчити нас.... - це те, що нові (військові) технології можна і потрібно впроваджувати швидко... Ми повинні вчитися на цьому... як це робити».

Ще однією великою перевагою України є людський фактор - бойовий досвід та робоча сила

З точки зору інвестора, розвиток української оборонної промисловості має базу знань світового рівня, оскільки країна завжди мала потужну технічну освітню інфраструктуру, а зараз робоча сила містить мільйони потенційних працівників з особистим досвідом служби або допомоги військовим, які готові працювати за меншу заробітну плату, ніж будь-де в Європі. Значний відсоток з них, ймовірно, будуть колишніми військовослужбовцями з бойовим досвідом, сказав він.

Не менш важливим, за словами Райдіна, є те, що українські працівники, порівняно з працівниками деяких європейських країн, мають відмінну трудову етику і, якщо їх наймають на стабільну роботу, вони, як правило, прагнуть до кар’єрного росту в компанії, а не шукають кращі умови працевлаштування деінде.

Райдін: «Мій досвід показує, що я не бачив, щоб хтось працював старанніше за українців... вони є старанними працівниками».

Основними перешкодами для великих інвестицій в оборонний сектор України є застарілий наратив про українську корупцію та бізнес-реальність, яка полягає в тому, що отримання великих і швидких прибутків неможливе

За словами пана Райдіна, шведські приватні та інституційні інвестори хочуть вкладати капітал в Україну, але побоюються, що їхні гроші можуть бути вкрадені місцевими корупціонерами. Він сказав, що, з його досвіду, в Україні існують осередки корупції, але ситуація далека від тієї величезної проблеми, якою вона була 15 років тому.

Райдін зазначив, що український ІТ-сектор, наприклад, прибутково і на нормальних умовах працює з міжнародним ІТ-сектором з кінця 2000-х років, а українська промисловість і сільське господарство вже давно стали традиційними гравцями на європейських ринках.

За його словами, інвестиції в українську оборонну промисловість, хоча і не позбавлені ризику, мають ту важливу перевагу, що компанії важко зробити неправдиві заяви про продукт, щоб обдурити інвестора. Справжня війна, що триває, демонструє всім, яка продукція працює, а яка ні, і інформація про це широко поширюється, сказав Райдін.

Справжньою перешкодою для великих зовнішніх інвестицій в оборонний сектор України є те, що швидке отримання прибутку фактично неможливе: невеликі інвестиції та розробки відбуваються на місцях і здійснюються бойовими підрозділами та волонтерами, які не прагнуть заробити гроші; тоді як масштабні проєкти розвитку, як-от український завод з виробництва боєприпасів, потребують великих початкових витрат і приносять прибуток лише з часом і при розширенні виробництва.

Райдін погодився з припущенням, що великий європейський виробник зброї, такий як Rheinmetall або Leonardo, швидше за все, буде використовувати українську робочу силу для остаточного складання, а високотехнологічні компоненти вироблятиме за межами країни. За його словами, прибуток надходив би від виробництва, розтягнутого на роки і десятиліття, для клієнтів по всьому світу.

Райдін: «Зрештою, це не ракетна наука... це досить добре перевірена бізнес-модель».

Шведські державні інвестиції в оборонний сектор України - це не теорія, а реальність

Райдін заявив, що державні інвестиції у військовий сектор України вже стартували, і що уряд зосереджується на основних системах озброєнь.

За повідомленнями ЗМІ, у четвер Швеція оголосила, що передасть українським військовим 18 155-мм гаубиць Archer і п’ять контрбатарейних радарів ARTHUR виробництва Saab, на додачу до восьми систем, що вже перебувають на озброєнні Збройних сил України (ЗСУ).

Високотехнологічна зброя, здатна випускати три 90-кілограмових снаряди за 20 секунд, «Арчер» виробництва BAE Systems Bofors зазвичай вважається найсучаснішою гарматною артилерією, що використовується обома сторонами в російсько-українській війні. Поставки радарів відбудуться у 2025 році, а гаубиць - у 2026 році, йдеться в офіційній заяві.

Швеція також приєднається до 14 інших європейських держав, які співпрацюють над розробкою та виробництвом артилерії та артилерійських боєприпасів для країн-членів, що підтримують Україну. Частина шведського фінансування може бути спрямована на підтримку виробництва в Україні 155-мм снарядів і гаубиці, побудованої в Києві, з використанням моделі фінансування, вперше застосованої Данією, йдеться в заяві Міністерства оборони Швеції.

За словами Райдіна, приватному капіталу найвигідніше шукати інвестиції в українські військові технології та навички за межами традиційного шаблону важкого озброєння, зокрема, в продукти або знання, які можуть бути вигідно розроблені для постачання іншим арміям.

Він назвав ударні безпілотники, засоби і тактику кібер-війни, обладнання для глушіння і протидії перешкодам, а також індивідуальне спорядження солдатів логічними об’єктами для таких інвестицій.

Райдін: «Головне - це прагматичний підхід».