Шалений Макс покинув будівлю
«Макс Бешеный» (українською «Шалений Макс») вийшов із суду в очікуванні замаху. Це було 15 років тому, коли історія про російських власників найшикарнішого готелю Києва та вбивство його колишнього співвласника стала головною новиною в Україні.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
«Шалений Макс» – це прізвисько Максима Курочкіна, засновника «Російського клубу» в Києві, місцевої тусовки, де російські політики спілкувалися зі своїми українськими союзниками.
Також Максим Курочкін був головою наглядової ради готелю Premiere Palace – одного з найстаріших і наймодніших у місті. У складі наглядової ради також були російський політик Олександр Бабаков і члени сумнозвісного московського ОПГ «Лужнікі».
«Шалений Макс» Курочкін свого часу стверджував, що співвласники готелю винні йому 100 мільйонів доларів – борг, який вони так і не повернули.
Його бізнес-партнер Бабаков є власником п’яти великих енергетичних компаній України – регіональних монополій з розподілу та транспортування електроенергії – і зараз є депутатом російської Держдуми. Розслідування Центру дослідження корупції та організованої злочинності виявило цінні активи та розкішні квартири Бабакова по всьому світу.
Олександр Бабаков, Вікіпедія
Останні дні «Шаленного Макса» в березні 2007 року були яскравими. Зала суду була переповнена репортерами та кількома сюрреалістичними персонажами, включаючи одного самопроголошеного аристократа, який називав себе «великим князем».
Одягнений у червону сорочку та костюм, ймовірно під дією наркотиків, «Шалений Макс» звертався до оточуючих зсередини клітки в кутку судової зали, стверджуючи, що його життя під загрозою.
Ніхто не сприйняв його слова серйозно, адже кілька хвилин тому цей чоловік називав себе Ісусом Христом.
Міліцейський мікроавтобус, який мав відвезти Курочкіна до місця ув’язнення, стояв за три метри від виходу з суду.
Хтось розпочав тут ремонт, і дістатися до автомобіля заважала купа сміття, тож Курочкіну довелося пройти до автомобіля зайвих шість-сім кроків.
В той момент він і отримав поранення в серце і помер миттєво.
Того дня на даху сусіднього житлового будинку, розташованого поруч з будівлею суду, знайшли професійну снайперську гвинтівку.
Але його вбивць так і не знайшли.
Максим Курочкін, московський бізнесмен і відомий гангстер, був застрелений снайпером через кілька хвилин після того, як суддя відхилив його клопотання про звільнення під заставу на судовому засіданні 27 березня 2007 року, коли було зроблене це фото. (УНІАН/Kyiv Post)
Активісти без знаків розрізнення
Рівно через 15 років, у квітні 2022-го, люди в камуфляжі зайшли в фойє готелю Premiere Palace, – того самого, в якому «Шалений Макс» розпочав свою коротку, але гучну кар’єру в Україні.
Новоприбулі являли собою строкату команду, одягнену в уніформу різних форм і кольорів, без будь-яких впізнаваних знаків розрізнення.
Але замість зброї вони принесли великі аркуші паперу, на яких, як вони стверджували, були імена та портрети акціонерів цього розкішного готелю.
Той самий готель, ті ж власники через стільки років: VS Energy, Бабаков, злочинне угруповання «Лужнікі».
Максим Курочкін, застрелений 27 березня 2007 року, мав широкі зв'язки. На цьому фото Курочкін (у центрі) під час відкриття Російського клубу в Києві напередодні президентських виборів 2004 року в РФ та в Україні.
«Ми підозрюємо, що дохід від цього готелю розподіляється між трьома особами. Вони в РФ і близькі до «агресора» Путіна», – сказав один з активістів у камуфляжі Василь Мягкій. «Є інформація, листування з електронної пошти, яку нам надали, з якої видно, як головний бухгалтер, генеральний директор і юрист цього закладу обговорюють відповідні фінансові операції», – говорить чоловік у камуфляжі перед об’єктивами відеокамер.
Формулювання його заяви та її стиль загалом були далекими від чітких і передбачуваних, які можна було б очікувати під час подібних правоохоронних дій.
Ці люди не були слідчими НАБУ чи новоствореного Бюро економічної безпеки, як не були вони і поліцейськими чи співробітниками СБУ.
Різношерста група людей назвала себе «добровольчим батальйоном» і заявила, що не планує здійснювати рейд територією готелю чи захоплювати його у інший спосіб.
Натомість вони стверджували, що володіють приватним листуванням його босів і власників, яке навряд чи можна отримати без сприяння правоохоронних органів.
Однак ця активність була лише прелюдією: минулого тижня на Радіо Свобода пролунала новина стосовно того, що Печерський районний суд Києва арештував майно Бабакова та його партнерів.
«Є ознаки того, що це майно отримане внаслідок вчинення злочину», – цитує Радіо Свобода оригінали документів.
Схоже, що велика група компаній була частиною ймовірної злочинної мережі. Проте про існування цієї злочинної організації було відомо багатьом впродовж десятиліть, і не було здійснено жодної спроби розпочати офіційне розслідування з наміром встановити дійсних власників майна, набутого «внаслідок вчинення злочину».
Кілька років тому щоденна місцева газета процитувала колишнього високопоставленого офіцера української міліції Геннадія Москаля, який описав поводження з Курочкіним та його сумнозвісними бізнес-партнерами в Україні.
«В МВС (тепер ГУ поліції) існувало дві паралельні групи – одна хотіла заарештувати «Шаленого Макса», інша його охороняла. Один із топчиновників отримав величезний хабар за покривання Шаленого Макса», – пояснив Москаль.
Якийсь час російський гангстер навіть користувався державною охороною і власним кортежем з державними привілеями, аж поки щось не пішло не так.
І от лише цього року остаточно арештували бізнес його відомих московських партнерів.
Гнила судова система
Суди в Україні ніколи не мали репутації незалежних чи прозорих. Дзвінок із високого кабінету міг вирішити долю будь-якого судового засідання, зробивши його наскрізь політично ангажованим.
Kyiv Post обговорив з колишнім заступником генпрокурора Давідом Сакварелідзе (лютий 2015-березень 2016) майбутнє Premiere Palace, який наразі конфіскований і націоналізований.
«Думаю, росіяни після війни не змогли б купити тут нічого, крім чорних поліетиленових пакетів», – похмуро жартує Сакварелідзе.
«Близько 70% того, що ми бачимо тут, на Хрещатику, вже належить державі», – каже Сакварелідзе. «Колись я пропонував продати це приватним інвесторам. Колись я навіть пропонував продати будівлю Генеральної прокуратури і побудувати офіс для цієї установи в іншому місці. Навіть щодо Офісу президента, я б його продав і зробив би шикарний готель», – каже колишній прокурор.
На припущення, що будь-якого українського суддю зупинив би дзвінок безпосередньо з Офісу президента, Сакварелідзе каже: «Рано чи пізно це зміниться… Розумієте, у нас судді теж є частиною державного апарату… Такого дзвінка не повинно бути, коли це стосується приватної справи, бізнесової справи. Лише справа державного значення».
Проте доля одного активу величезної імперії Бабакова, який конфіскували останніми місяцями, досі залишається нез’ясованою. Прямо на українсько-польському кордоні є декілька гектарів землі – такий собі притулок для контрабандистів усіх мастей. Люди Бабакова нібито побудували приватний термінал на кордоні та заволоділи ще однією прибутковою схемою контрабанди у 2018 році.
І ця частина головоломки все ще на своєму місті, цілісна й недоторкана.
У наших наступних публікаціях Kyiv Post спробує дослідити і її.
