Вирішальний 2022 або підсумки буремного року

Україна відбулася як держава. Остаточно сформувалася українська політична нація зі своєю національною та демократичною ідентичністю. 

Українці стійко переносять російський ракетний терор та усі труднощі  життя без світла, води та тепла. Збройні Сили України (ЗСУ) перебрали на себе стратегічну ініціативу на фронті та готуються до нової наступальної операції.

Україна перетворилася на впливовий суб’єкт міжнародної політики, а Росія навпаки все більше стає зовнішньополітичним ізгоєм.

Детальніше про ці та інші підсумки 2022 року читайте в огляді проєкту Інформаційна оборона.

Українці – єдина політична нація

У 2022 році остаточно сформувалася єдина європейська українська політична нація із сформованою власною національною ідентичністю. Вікові, мовні та регіональні розбіжності поступово нівелюються та зникають. І хоча вони все ще існують, але вже не мають настільки критичного впливу, як раніше.

Українці прихильні до демократичних цінностей, а війна, як не парадоксально. ще збільшила цю прихильність. До початку широкомасштабної агресії кількість наших співгромадян, які вважали «демократію найбільш бажаним державним устроєм» складала 56%. До осені 2022 року їх частка зросла до 68%.

Українці остаточно визначилися зі своїм цивілізаційним вибором та підтвердили свою належність до європейської сім’ї народів. Обираючи між двома моделями суспільного розвитку – європейською та російською, 70% опитаних віддають перевагу європейській моделі, лише 0,5% − російській.

Україна – держава, що встояла

Президент Росії Путін, віддаючи наказ про неспровокований напад на Україну, розраховував, що наша країна припинить своє існування як суверенна незалежна держава.

Але Президент Зеленський залишився у Києві та відповідно до своїх конституційних повноважень очолив збройний спротив, що було досить неочікувано з огляду на його попередній досвід. Зараз майже 90% українців підтримують дії глави держави. 

Попри паніку та розпач перших днів російської агресії, досить значну інфільтрацію російських агентів в органи державної влади та непоодинокі випадки зради, система державного та військового управління продемонструвала свою стійкість. 

Стало функціонує вертикаль виконавчої влади, правоохоронна система, Хоча і не у публічному форматі, але працює парламент – Верховна Рада України, яка періодично ухвалює закони (лише з 24 лютого по 6 вересня ухвалено 229 законів). Суди виносять вироки. 

Політичні опоненти уклали на позір угоду про тимчасове перемир’я на час війни. Водночас політична боротьба продовжується, але не публічно, «під килимом». 

Українська держава виконує свої соціальні функцій

Лікарні продовжують приймати хворих та проводити планові операції. Завдяки самовідданій праці лікарів більшість поранених на фронті вдається врятувати та реабілітувати до повсякденного життя.

Наші діти навчаються у школах та університетах. Хоча навчання зараз відбувається під звуки повітряної тривоги, а заняття перериваються на переходи до бомбосховищ, але вони проходять – оф- чи онлайн.

Працює система соціального захисту, яка завдяки підтримці волонтерів набула нових якісних рис. У той же час, коли волонтери та порядні державні службовці роблять усе можливе для надання допомоги переміщеним особам, антикорупційні органи змушені порушувати кримінальні провадження за фактами крадіжок гуманітарної допомоги у Запорізькій обласній військовій адміністрації.

Вчасно та без затримок виплачуються пенсії більше як 13 мільйонам українських пенсіонерів. За це «велике дякую» США та Європейському Союзу, які надають багатомільярдну макрофінансову допомогу на покриття дефіциту державного бюджету. 

Функціонує, хоча і з перебоями, мобільний зв’язок та інтернет. Стало працює залізниця. Потяги регулярно ходять за кордон, до прифронтових міст (наприклад, до Краматорська, який в 60 кілометрах від Бахмуту) та відразу запускаються до деокупованих міст, як, наприклад, до Херсону.

У всіх містах країни, окрім деяких прифронтових, функціонують комунальні служби. Енергетики, тепловики, водопостачальники постійно ремонтують та відновлюють системи критичної інфраструктури, які руйнуються внаслідок ракетних ударів російських агресорів.

Водночас близько 6-8 млн осіб, в основному жінки та діти, рятуючись від війни, залишили межі України та тимчасово мешкають у європейських країнах.

Загрозливий спад економіки України

За експертними прогнозами, у 2022 році зниження ВВП України сягне  близько 33%, а інфляція – 31%. Зовнішній державний борг країни за рік збільшився на 10 млрд доларів та складає вже майже 58 млрд. Податкові та митні надходження до бюджету суттєво знизились. 

Найбільш постраждали галузі економіки, які потребують великих інвестицій або пов’язані з логістикою: металургія, машинобудування, туризм. Більшість великих промислових підприємств на сході України (наприклад в Маріуполі), розташованих на тимчасово окупованих територіях, зруйновані або просто не працюють. 

Внаслідок масового ракетного терору знищені як енергогенеруючі потужності, що призводить до дефіциту енергії, так і власне енергетична інфраструктура, що, своєю чергою, призводить до неможливості передачі споживачам виробленої енергії.  

Малий та середній бізнес отримав чутливі удари, але продемонстрував дива адаптації до нових реалії. Частина підприємців здійснили релокацію підприємств або пристосувалися до нових умов ведення бізнесу.

У цьому році було зібрано 45 млн тонн зерна та зернобобових, що на 40 млн тонн менше, ніж у 2021 році.  Багато посівних площ Миколаївської, Запорізької та Херсонської областей не були засіяні через окупацію.

У 2022 році не відбулося катастрофічного «банкопаду», банківська система України продемонструвала високу стресостійкість. Гривня девальвувала відносно долара усього лише у 1,5 (!) рази. І це в умовах війни. 

Більшість українців виживають. Виживають не лише через відсутність тепла, світла та води, жорстокості війни та загрози загибелі. Виживають і через скрутні економічні умови, зростання цін та неможливість знайти гідну роботу.

Але це не заважає їм з оптимізмом дивитися у майбутнє та вірити у перемогу над російськими окупантами.   

Збройні Сили України – головний гарант незалежності України

Збройні Сили України (ЗСУ) перебрали на себе стратегічну ініціативу на фронті та готуються до нової наступальної операції.

Внаслідок блискучих операцій  Сил оборони, російський агресор зазнав відчутних поразок під Харковом та Херсоном, були деокуповані 28% (або більше як 41 тисяча кв. км) раніше окупованих територій нашої країни. 96% (!) українців довіряють Збройним Силам України, не набагато менше – волонтерам.

ЗСУ отримали безцінний бойовий досвід, вони поступово модернізуються за стандартами НАТО, отримують сучасну зброю та техніку. Сили оборони України є гарантом не лише незалежності України, вони є гарантом безпеки країн НАТО. 

Україна – впливовий суб’єкт світової політики

Україна посилила свій вплив на рішення G-20, яка об’єднує країни, що контролюють більше як 80% світової економіки, на рішення ООН та G-7, яка фактично перетворилася на G-8 за рахунок неформального входження до неї України.

Сформована впливова антиросійська коаліція, основним двигуном якої є Сполучені Штати. Тверду позицію підтримки України займають Велика Британія, Польща, країни Балтії, Чехія, Словаччина. Через формат Рамштайну, який об’єднує близько 50 країн, здійснюється координація постачання зброї до України.

Україна стала кандидатом на вступ до Європейського Союзу. Іноді із політично обумовленими помилками, але вона сумлінно виконує своє «домашнє завдання» під звуки повітряних тривог та ракетних обстрілів.

Світова геополітика стала багато в чому україноцентричною. Перебіг та результати російсько-української війни вже зараз впливають на відносини країн, які розташовані на іншому боці земної кулі – наприклад Китаю та Тайваню, вони також визначать в недалекому майбутньому нову архітектуру безпекової організації світу.

Україна стратегічний партнер США

США за минулий рік пройшли шлях від «недопущення швидкої поразки України» до «забезпечення перемоги України, недопущення швидкої поразки Росії та прямого військового конфлікту між НАТО та Російською Федерацією».

Остання формула визначала темпи та обсяги постачання зброї зі США, які за 2022 рік склали більше як 21 млрд доларів. За прогнозами західних експертів, надто інтенсивне постачання сучасної західної зброї могло призвести до неконтрольованої ескалації воєнних дій, швидкої поразки Росії та її розпаду на окремі території, «розповзання» ядерної зброї та/або її застосування проти України, країн НАТО.

Водночас США поступово змінюють свою політику. Останнє рішення про постачання комплексів ППО/ПРО Patriot стало своєрідним сигналом іншим західним країнам щодо збільшення військово-технічної допомоги Україні. Цілком реальним у наступному 2023 році стають постачання до України танків Леопрад та шведських винищувачів JAS-39 Gripen. 

Після проміжних виборів до Конгресу зберігається двопартійна підтримка допомоги Україні, яка у 2023 році сягне 45 млрд доларів. Водночас умови її надання стануть більш жорсткими, а звітування за її використання більш прозорим та суворішим.

 «Стара Європа» та Україна: нова політична дружба на тлі війни

Зміна позиції країн «Старої Європи», насамперед Німеччини та Франції, була ще більш драматичною. Ці країни завжди намагалася вибудовувати свої відносини з путінською Росією як демократичною цивілізованою країною, розвиваючи з нею економічні зв’язки, інтегруючи її до європейського цивілізаційного, гуманітарного та інформаційного простору.

Початок широкомасштабної агресії викликав у «Старій Європі» глибоке розчарування своєю попередньою проросійською політикою. Особливо драматичним воно стало після геноциду у Бучі та Ірпені.

Квінтесенцією нового розуміння місця і ролі країн «Старої Європи», насамперед Німеччини та Франції, висловив у своїй програмній статті федеральний президент Фрак-Вальтер Штайнмаєр – попередня політика стосовно Росії була помилковою, необхідно посилювати європейську безпеку, відмовитися від споживання російських енергоресурсів, які виявилися різновидом зброї політичного шантажу, модернізувати власні збройні сили та посилювати НАТО. 

Шлях до такої позиції був досить довгим і не завжди прямим. На початку грудня 2022 року президент Франції Еммануель Макрон навіть повернувся до «старих мантр», заявивши про необхідність надання якихось гарантій безпеки Путіну та Росії. Однак 12 грудня була прийнята заява лідерів G-7, яка «гарантувала» Путіну лише справедливе судочинство відповідно до норм міжнародного права.

Формування нового двополярного світу 

Російсько-українська війна призвела до формування двополярного світу – американо-китайського. Остаточно така двополярність була оформлена напередодні саміту G-20 у листопаді 2022 року в Індонезії під час зустрічі президента США Джо Байдена та керівника КНР Сі Цзіньпіна. 

На роль другого полюсу претендувала Росія, однак її фактична військово-політична поразка в Україні звела нанівець всі її претензії.

Загострення конфлікту всередині російської еліти внаслідок поразок РФ

ЗСУ здобули під Києвом, Харковом та Херсоном перемогу над російськими окупаційними військам та фактично визначили поразку Росії у війні. Втрати російських окупантів на 1 січня 2023 року склали майже 105 тисяч осіб.

Такий катастрофічний для агресора розвиток подій серйозно загострив протиріччя між різними групами впливу російського політичного класу. Конфлікт вже став публічним, що підриває легітимність путінського режиму. Водночас більшість російського суспільства підтримує путінський режим та агресивну війну Росії проти України.

Спад економіки Росії

За прогнозними оцінками, спад ВВП Росії сягне приблизно 3-4%. Встановлення граничних цін на нафту зменшило ціну її продажу. Так, Росія продає Індії нафту навіть нижче встановленої межі у 60 доларів - за 32-34 долари. Це призводить до суттєвого зменшення надходжень до бюджету, проблем із фінансуванням соціальних програм та зростання напруги у суспільстві.  

У 2022 році російський ринок залишили міжнародні мегакорпорації із виручкою у 36 млрд доларів, готуються до виходу ще декілька десятків компаній, виручка яких сягає 87 млрд доларів. До кінця року РФ можуть покинути 15 тисяч мільйонерів.

Економіка Росії отримала потужний санкційний удар, але він має скоріше довго- та середньострокові наслідки, особливо у високотехнологічних сферах.

Росія – міжнародний ізгой року

На міжнародній арені внаслідок політичних, економічних та персональних санкцій посилилися міжнародна ізоляція Росії, руйнується її традиційні гуманітарні та фінансові зв’язки, ринки збуту нафти та газу. Традиційні її союзники, насамперед Китай, намагаються дистанціюватися від країни агресора.

Замість очікуваного розвалу, НАТО посилило координацією своїх безпекових зусиль. До Північноатлантичного альянсу вступили Фінляндія та Швеції, що призвело до збільшення сухопутного кордону Росії з НАТО на дві тисячі кілометрів. 

Погляди, висловлені у статті, належать автору і можуть не поділятися редакцією Kyiv Post.