Ексклюзивне інтерв’ю Kyiv Post зі спікером проєкту «Хочу жить» Віталієм Матвієнко про росіян, що здаються в полон, звертаючись на гарячу лінію, про обмін полоненими, умови тримання в полоні і роботу координаційного штабу.
Розкажіть, будь ласка, про проєкт «Хочу жить». Росіяни, загарбники, які хочуть захопити українські території, можуть подзвонити і домовитись про здачу в полон?
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Це можуть подзвонити і здатися в полон ті росіяни, що не бажають брати участь у загарбницькій війні і не підтримують путінський режим. Це і частково мобілізовані, навіть ті, кого іще не перекинули не територію України, але вони не бажають воювати – у них є можливість добровільно здатися в полон. Таким чином вони зберігають собі життя, і їх менше стає на фронті.
Коли було засновано цей проєкт і скільки вже звернулось охочих здатися?
На базі координаційного штабу з питань поводження з полоненими було створено державний проєкт «Хочу жить». Старт проєкту відбувся 18 вересня, з тих пір вже два місяці пройшло. Центр працює, і за цей період ми отримали більш ніж 3,5 тис. звернень як в чат бот, так і на телефони гарячої лінії. Телефонують, пишуть, звертаються. В телеграмі у нас працює чат-бот, так і називається «Хочу жить бот», його легко знайти. Там є анкета, яку військовослужбовець російської армії (і ще не мобілізований, і вже мобілізований), який не бажає воювати проти України, може заповнити – це попередньо засвідчує його бажання здатися в полон. Він таким чином заявляє, що не хоче воювати. і ця заява зберігається в нашій єдиній базі, і коли він опиняється на території України, ця інформація підтягується. Він телефонує ще раз на телефон гарячої лінії, і тоді вже відбувається процедура здачі в полон.
Це ж унікальний проєкт? Такого ж у світі іще не було?
Це так. Взагалі багато чого відбувається в Україні такого, чого у світі досі не було. Багато проєктів створюється з нуля таких, яких в інших країнах іще не було, і цей досвід здобувається саме тут. Україна демонструє всьому світові, що ми люди, які хочуть жити мирно. Тож представники країни агресора, російські військовослужбовці, які не бажають воювати, можуть здатися в полон і тим самим зберегти собі життя.
Хто в основному звертається на гарячу лінію проєкту і які питання здебільшого задають?
Спочатку більшість дзвінків була з території Російської Федерації. Телефонували цивільні, яким загрожувала мобілізація, і як правило говорили, що ось-ось нам вручать повістку, а я не хочу воювати.
Ну ось, зникло світло – такі тепер у Києві реалії – часто вимикають електрику.
Але це нас не зупиняє, ми адаптуємось до умов, ми не боїмося ворога. Українці довели, що за своє майбутнє і майбутнє своїх дітей ми будемо боротися до кінця.
Добре, продовжимо наше інтерв’ю. Тобто спочатку дзвонили люди, котрі боялися отримати повістку, а потім, мабуть, уже й мобілізовані?
Телефонують мобілізовані, які ще перебувають на території Росії або на тимчасово окупованих територіях Донецької чи Луганської областей, Криму. Але дзвонять також ті, хто вже безпосередньо на фронті на території України.
А з Білорусії дзвонять?
З Білорусії у нас теж є дзвінки та звернення. Білоруси зовсім не хочуть брати участь у цій війні, але вони розуміють, що є заручниками ситуації, тому розпитують, як їм здатися в полон, бо хочуть зберегти своє життя.
Які питання ставлять в першу чергу?
Питають про сам процес, як він відбувається. Іще питають: а це точно Україна? Ми туди дзвонимо? Це не ФСБ? Ми відповідаємо, що не це ФСБ, це Україна, що ви зателефонували на гарячу лінію проєкту «Хочу жить» з питань добровільній здачі в полон. Коли перший контакт відбувається з людиною, вона більш менш заспокоюється і ми пояснюїм їй, як саме здатись в полон.
А як саме відбувається цей процес?
Процес проходить в кілька етапів: першочергове – це реєстрація в чат-боті «Хочу жити». Це перший етап здачі в полон. Людина заявляє, що воювати не хоче.
Тобто резервує місце?
На цьому етапі ми просто фіксуємо, що людина не хоче воювати. Ми розуміємо, що на війні все дуже непросто. Чи він встигне зателефонувати потім вже з території України, ми не знаємо, але ми намагаємось все організувати. Україна пропонує збереження життя, а ми несемо відповідальність за людей, що нам зателефонували.
Частіш за все спершу людина звертається у чат-боті, потім на телефон гарячої лінії, там дають усю необхідну інформацію, щоб людина була підготовлена, коли вона вже буде на території України. В будь-якому випадку людина має зателефонувати – це не обов’язково смартфон, бо смартфони у них там забирають, наскільки мені відомо, або вони бояться ним користуватись. В принципі звичайний кнопковий телефон можна сховати або розібрати його по частинах – це не є великою проблемою, і людина, яка хоче здатися в полон, має попередньо це забезпечити.
Коли їх відправляють в Україну, вони знову зв’язуються з нашими спеціалістами і після того встановлюється їхня локація, формується маршрут безпечного виходу з конкретної локації. Сили наших спеціальних підрозділів забезпечують це безпечний вихід, і людина переходить на територію, підконтрольну Україні.
А взагалі росіяни, коли телефонують, хвилюються за свою безпеку? Тобто, чи будуть з ними нормально поводитись, чи не застосовуватимуть до них тортури?
Так, бувало питали: а ви точно в нас нічого відрізати не будете, бо нас тут цим лякають? Ні, Україна є правовою державою, ми не можемо поводитись, як країна агресор, тому до тих, хто здається в полон, українці ставляться відповідно до Женевських конвенцій. У нас нікого не катують, нікому нічого не відрізають, полонені утримуються в досить комфортних умовах, забезпечуються триразовим харчуванням і медичною допомогою в разі потреби. Також російські полонені можуть зв’язатися зі своїми рідними в Росії, а також мають супровід юридичних представників. Тобто вони перебувають в набагато кращих умовах, ніж наші захисники і захисниці, які потрапили полон до росіян – це видно і при обмінах полоненими.
А вал дзвінків на вашу гарячу лінію – коли він почався?
З моменту оголошення мобілізації в Росії. Багато людей на території Росії розуміють, що путінський режим – це режим тиранії. І враховуючи, що росіяни у власній країні не здатні нічого змінити, щоб знести цей злочинний режим, і не можуть виїхати з Росії. Вони заручники цієї ситуації. Деяким росіянам вдалося виїхати, а більшості не вдається, і вони розуміють. що їх мобілізують, і подзвонити нам є реальним варіантом зберегти життя, тому наш проєкт і називається «Хочу жити».
До вас звертаються прості російські солдати чи також і командири?
Це мікс, телефонують як звичайні солдати, так і офіцери.
Це серйозний показник.
Так.
Чи долучені ви до процесу обміну полоненими?
Так, наш координаційний штаб займається і цим. В нас великий обсяг роботи, і основною задачею є допомога родинам військовослужбовців – ми як вікно, куди звертаються родичі військовополонених і отримують всю необхідну інформацію та консультації. У нас є представники всіх структур, серед іншого й психологи, що допомагають у певних випадках, адже ми розуміємо, що психологічно це дуже важко. Наші консультанти переживають історію кожного, хто до нас звертається, і ми дуже радіємо, коли відбувається обмін.
Нещодавно 107 військовополонених обміняли.
Так, 107 захисників повернулося на територію України.
В якому стані наші військовополонені повертаються? Ви казали, що в Росії гірші умови тримання полонених. Наскільки гірші?
Можна одразу помітити під час обмінів, що наші у важкому стані повертаються, вони явно змучені голодом і тортурами.
Які складнощі є у процесі обміну військовополоненими? Наприклад, у тій же роботі з родичами?
Координаційний штаб – це унікальна організація. Ми проводимо багато спільних засідань з громадськими організаціями, консультємо родини військовослужбовців і громадськість. Позиція президента Володимира Зеленського і голови ГУР Кирила Буданова – ми повернемо кожного.
Зрозуміло, що організація таких обмінів дуже делікатна і складна робота, тим більш під час війни. Взагалі чи проводились колись подібні обміни під час війни?
Так, це явище досить незвичне, і в цьому складність. У нас вчора був обмін, і тиждень тому, ми робимо все можливе, щоб повернути всіх наших захисників і захисниць, навіть тих, що перебувають в полоні з 2014 року.
Кого росіяни обмінюють більш охоче, тобто кого вони хочуть повернути?
Я не можу коментувати деталі перемовин в цілях безпеки, але процедура досить складна. Ми пропонуємо принцип «всіх на всіх», наш очільник Кирило Буданов це неодноразово заявляв, ми відкриті до перемовин.
