Інтерв’ю з Мартіном Брестом (Ігор Болдирєв) про роботу українського державного концерну «Укроборонпром», що є стратегічним виробником озброєння та військової техніки в Україні; як держконцерн змінив стратегію, про методи боротьби зі зрадниками, які використовує Укроборонпром, та про те, чи можливо виробляти аналоги HIMARS в Україні.
Укроборонпром — об’єднання багатопрофільних підприємств (конгломератів або концернів) різних галузей оборонно-промислового комплексу України.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
До складу концерну входять 118 підприємств, які здійснюють розробку, виробництво, реалізацію, ремонт, модернізацію та утилізацію озброєння, військової та спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами. Організація має функції стратегічного планування, взаємодії з органами державної влади, координації з іншими підрозділами ВПК.
[Клітіна] Добрий день, сьогодні з нами Ігор Болдирєв, співробітник Укроборонпрому, ветеран АТО.
[Болрирєв] Добрий день
[Клітіна] Розкажіть будь ласка, як ви розпочали свою роботу з Укроборонпромом? У вас дуже яскрава біографія – ви служили в АТО, ветеран, також ви письменник. Чому саме Укроборонпром, як так сталось?
[Болдирєв] По-перше, мені завжди хотілось бути дотичним до оборонки, а по- друге, приходиш на роботу, спілкуєшся з керівником, знаходиш спільні цінності, і в нас вони знайшлися. Потім проходиш поліграф.
[Клітіна] Поліграф?
[Болдирєв] Так, у нас всі, хто приходить на роботу, проходять поліграф раз на рік, я вже проходив за вісім місяців своєї роботи двічі.
[Клітіна] Це усі співробітники проходять?
[Болдирєв] Так, без виключення. Десь години три з половиною чотири займає.
[Клітіна] А можете розказати, які питання?
[Болдирєв] Питання направлені на те, наскільки людина адекватну інформацію надає про себе у резюме чи у співбесідах, на співпрацю з різноманітними організаціями і на те, наскільки фінансовий важіль може бути значним у її роботі.
[Клітіна] Це весь час була така практика в Укроборонпромі?
[Болдирєв] Я прийшов в Укроборонпром, коли там був керівником Юрій Гусєв, і при ньому така практика, а чи була до нього, я не знаю.
[Клітіна] Цікаво, я читала, що це дуже ефективна практика.
[Болдирєв] Є люди, наскільки мені відомо, не пройшли поліграф і не були прийняті на роботу, і з ними не було подовжено контракт. Я вважаю, що у секторі безпеки і оборони поліграф має бути обов’язковим.
[Клітіна] Я теж так вважаю. Логічно, що саме на підприємства Укроборонпрому і сам концерн Росія захоче впровадити своїх агентів. Тому дуже важливо перевіряти своїх співробітників, в тому числі на поліграфі.
[Болдирєв] У нас є посада Генерального директора з безпеки, і в нього досить потужне управління, що усю інформацію відпрацьовує спільно з нашими спецслужбами.
[Клітіна] Чи вдається підприємствам Укроборонпрому ефективно працювати за умови небезпеки ударів з боку Росії або актів саботажу, які теж можуть відбуватися. Тобто чи вдається ефективно працювати під час повномасштабного вторгнення?
[Болдирєв] На це питання краще відповісти так або нічого не відповідати. По-перше, тільки у травні Президент нагородив 16 співробітників Укроборонпрому, з котрих 5-х посмертно. По-друге, я не буду коментувати, наскільки ми ефективно працюємо – але крейсер Москва потоплено, якось так.
[Клітіна] А чи змінилася стратегія Укроборонпрому? Який фокус роботи концерну, якщо ви можете відповісти?
[Болдирєв] Можу постаратися відповісти в цілому, тому що коли говориш про оборонний сектор, треба видавати мінімум інформації не тільки з причин секретності, є іще моральні причини і етичні причини. Я прийшов в Укроборонпром в грудні, а війна почалася через два з половиною місяці, я зрозумів основні напрямки – куди ми рухаємось і що плануємо робити. На початку повномасштабної війни ми зіткнулися з тим, що прийшлось перші тижні працювати, щоб просто не втратити Укроборонпром, десятки директорів не знали, що їм робити, точніше вони знали, але не встигали, якщо в них за воротами ворог. Також у випадках, коли ЗСУ або територіальна оборона запитує зброю – що робити у таких ситуаціях?
Усі виробничі ланцюги підприємств пов’язані одне з одним і з іноземними і локальними постачальниками, й усе це важливо було не втратити. Я знаходився в Укроборонпромі з 24 го лютого і там залишився, деякий час ми жили там. Генеральний директор і його заступники – усі були на місці, саме тому ми нічого не упустили і не втратили.
У нас основний танк Т-64, деякі з них ми ремонтували вже по декілька разів і вони їздять, стріляють і б’ються, судячи з лінії фронту, яку ми маємо через півроку після початку повномасштабного вторгнення Росії.
Значну частину цих ремонтів робили підприємства Укроборонпрому. Як змінилася наша робота – це треба висвітлювати напрямки. Є нові починання, що ми навіть і не думали, що будемо це рухати вперед, але подробиць я поки не можу озвучувати.
[Клітіна] Чи змінилися принципи роботи з нашими західними партнерами, я знаю що раніше була кооперація, але не масштабна співпраця. Чи щось змінилося зараз?
[Болдирєв] Є різні види співпраці – постачання, спільна розробка, виробництво. Якщо брати співпрацю з урядами інших країн – то все пришвидшилось і співпраця з деякими країнами-союзниками відбувається дуже ефективно. Що стосується приватних компаній, то є активна співпраця по напрямках, що окреслили Верховний головнокомандувач і Головнокомандувач збройних сил України.
Загалом міжнародна співпраця стала іншою. Наведу приклад – наразі у нас найбільша війна в Європі з часів другої світової, тому для західних оборонних фірм Україна у певному сенсі це полігон. У нас можна випробовувати та проводити експерименти зі зброєю, і це вигідно і нам, і нашим партнерам. Але предмет нашої співпраці це все-таки спільна розробка, виготовлення, або просто наше виготовлення. Ми орієнтовані не на закупку і використання технологій, а на власне виготовлення.
[Клітіна] Зазвичай для спільного виготовлення іноземні партнери ставлять вимоги щодо прозорості, боротьби з корупцією. Чи впроваджуються такі реформи, чи планується корпоратизація підприємств?
[Болдирєв] З початком повномасштабної агресії ми почали працювати трохи у інший спосіб, ніж в мирний час. Одразу після вторгнення це був кризовий менеджмент, потім потроху ми почали планувати: спочатку на два тижні, потім на більше. Ми прийшли до висновків, що реформу, що була запланована (це закон 3822), потрібно впроваджувати. Тобто та реформа, що планувалася щодо впровадження принципів корпоративного управління на підприємствах Укроборонпром – її необхідно впроваджувати та імплементувати. Після трансформації ,запланованої реформою, ми отримаємо більш ефективне виробництво і зброю.
[Клітіна] Я колись спілкувалась з послом Франції, і він жалівся, що є спротив реформам на певних щаблях Укроборонпрому, але це було пару років тому.
[Болдирєв] Ви знаєте, 24 лютого нас в Укроборонпромі було 12 людей, це включаючи охорону, 25-го – 16. Деякий час жили в концерні, тому що комендантська година, стрільба на вулицях, і за цей час я дуже колег пізнав, розумію, що це за люди, що вони можуть і про що вони думають. Це дуже цікавий досвід, багато хто повівся не так, як я очікував. Я гадав, що керівництво концерну буде евакуюватися на західну Україну, тому що в Укроборонпромі десятки тисяч людей працюють, якими потрібно управляти, тож було логічним, щоб керівництво поїхало у безпечне місце, але усі залишились. Роботи було багато, людей мало, перші три доби ми відкрили ворота і роздавали зброю з наших підприємств і складів військовим. Ми максимально роздавали усе зі своїх підприємств, щоб принаймні якщо розбомблять, то не пропала зброя, і щоб максимально озброїти наших військових.
Наприкінці лютого ми організували добровольче формування діяли згідно з розпорядженням командування сил територіальної оборони. У нас було іще одинадцять задач, окрім того, щоб не втратити Укроборонпром.
[Клітіна] Звісно, то був вибір кожної людини залишитись або втекти – мабуть, були такі, що і втекли?
[Болдирєв] Так, звісно, якщо люди втекли з кінцями, а не просто евакуювалися від обстрілів, немає часу про них думати – працюємо з тим, що є. Потрібно було зв’язуватися і працювати з кожним із директорів заводів (Укроборонпрому підконтрольні 118 підприємств) – пояснювати, що робити, та відповідати на всі питання. І найголовніше – потрібно було змусити директорів повертатися до роботи. З першого дня як почалися бої, почала вилітати бронетехніка – хто її буде ремонтувати? Є певні підрозділи міністерства оборони і Укроборонпром. Хто саме буде чинити танки, як це офіційно оформляти і де брати кошти – було безліч питань на які потрібно було надавати відповіді, і команда Укроборонпрому впоралася. Ми сидимо у центрі Києва, танки їздять, лінію фронту втримано.
Було понад 120 обстрілів наших заводів, деякі захоплено, деякі зруйновано ворогом. Дуже багато всього відбулось всередині оборонного комплексу за цей час, і я вважаю, що працівники Укроборонпрому недооцінені, вони там жили на цих заводах у бомбосховищах і забезпечували майже цілодобову роботу підприємств.
[Клітіна] А керівники підприємств Укроборонпрому теж проходять поліграф чи ні?
[Болдирєв] На скільки мені відомо, то так.
[Клітіна] Це значить виключається, що там якісь зрадники сидять?
[Болдирєв] Зрадник, щоб ефективно зрадити, повинен, на мою думку, зробити певний обсяг роботи, гарантувати навіть поліграф нічого не може. Але після цих шести місяців можу сказати точно – ми працюємо, ми стоїмо.
[Клітіна] Я читала, що поліграф має високу ефективність. Дуже важливо знати українцям, що вони можуть бути впевненими в Укроборонпромі, що все працює ефективно, і що ми виключаємо агентурні дії, і що співробітники проходять поліграф принаймні. Це дуже гарна новина, тому я питаю.
[Болдирєв] Так, навіть я – менеджер проєктів, а це не керівний склад, вже за вісім місяців проходив його двічі. Якби я його не пройшов, я б тут не сидів.
[Клітіна] Ми бачимо яка HIMARS ефективна зброя, чи може Укроборонпром гіпотетично виробляти аналоги цієї зброї тут в Україні?
[Болдирєв] Гіпотетично я читав в інтернеті, що так. Ми працюємо і виробляємо номенклатуру озброєння і військової техніки – саме тому, що ми виготовляємо певну низку озброєнь, ця номенклатура не запитується нашим керівництвом держави в іноземних союзників. Тобто вони можуть зосередитися на замовленні HIMARS і необхідної амуніції, тому що решта озброєння у нас або є, або ремонтується, виготовляється і може бути залученою. Західні партнери виділяють ліміт грошей на допомогу. Наприклад те, що піде на танки, те зменшить обсяг HIMARS, тобто коли ми самі покриваємо частину певних потреб, то ми можемо отримати більше іншого озброєння. Тобто все одно допомога розрахована на якусь певну суму грошей – скажімо мільярд доларів – чим більше ми закриваємо самі, тим менше нам просити.
Якщо поступить завдання кинути все і виробляти український HIMARS, то ми будемо це робити, може така задача і є, але мені, принаймні вона не поступала.
Кількість зброї та її номенклатура настільки величезна, що потрібно було б роздути штат у десятки разів. Ми живемо у країні з економікою, що скоротилася вдвічі, тож Укроборонпром теж скорочується. Потрібно знайти баланс між можливостями фінансування і економікою.
[Клітіна] А яка країна найбільше допомагає?
[Болдирєв] Насправді про це знає тільки та людина, що підписує папери. Пересічна людина взнає, що нам надано якесь озброєння, коли воно вже на фронті. Справжні обсяги зброї, що надаються, не відомі широкому загалу. Іноді дані, що є у пресі, є не вірними.
[Клітіна] Може і види зброї теж даються не зовсім повно?
[Болдирєв] Ну так, хто там знає, що там пишуть в інтернеті.
[Клітіна] Ну що ж, дякую за інтерв’ю.
[Болдирєв] Дякую!