Ілля Пономарьов — російський політик, колишній депутат російського парламенту та антипутінський активіст, працює у Києві з 2016 року.
[Клітіна] Ви єдиний проголосували проти анексії Криму під час російського вторгнення в Україну в 2014 році, та й зараз активно виступаєте проти війни Путіна з Україною. Розкажіть про становище, вякому наразі перебуває російська демократична опозиція.[Пономарьов] В Росії немає опозиції. Є люди опозиційно налаштовані, є дисиденти та політичні активісти, що виступають проти Путіна і хочуть політичних змін, але немає опозиції як політичної сили.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Це головна проблема, але там де проблема, там є і можливість створити нову політичну силу, яка б відображала погляди переважної більшості російського суспільства. Опозиція має бути не стільки ліберальною, скільки мати радше ліве політичне спрямування.
[Клітіна] Чи можете ви детальніше розповісти про завдання та досягнення російської опозиції, до яких ви причетні?[Пономарьов] Це складне питання. Дуже багато було подій, під час яких я співпрацював з російською опозицією, та, мабуть, найгучніші події відбувались у 2005-му, коли в Росії вибухнули загальнонаціональні протести проти так званої монетизації пільг.
Це були протести, що ледве не призвели до державного перевороту, і Путін був достатньо близьким до відставки. Влада тоді витратила багато ресурсів. Це був один з прикладів, коли ліберальна опозиція не стільки підтримувала протестний рух, скільки дбала про власні інтереси. Врешті-решт ці протести були придушені владою.
Також гучні події трапилися в Росії під час протестів на Болотній, що відбувалися впродовж 2011-2012 років. Цього разу протести вже не мали гострого соціального спрямування, а були більш ліберальними.
Протестувальники переважно належали до ліберальної інтелігенції великих міст Росії, та не були готові йти до кінця і вдаватись до насильницьких методів – «Майдану» чи чогось на кшталт такого. Саме тому ці протести закінчились нічим.
Зараз, як я вважаю, буде нова хвиля. Потрібно її готувати, підтримувати та спрямовувати до європейського майбутнього Росії, до відкритості й, звичайно, до закінчення цієї війни.
[Клітіна] Чи лідери російської опозиції об’єднані? Чи мають спільні цілі та позиції?
[Пономарьов] Ви, мабуть, шуткуєте. Ні, вони взагалі не об’єднані, кожний сам по собі. Я навіть не знаю, що потрібно зробити, щоб вони об’єдналися. Зазвичай люди об’єднуються навколо авторитетної людини або привабливої ідеї.
Ліберальна частина російської опозиції була взагалі проти якихось ідей, тому що ліберальні ідеї не дуже привабливі для російського суспільства. Реформи, що проводились у 90-х роках, призвели до погіршення рівня життя і тому є дуже непопулярними. З цієї причини ліберальна опозиція намагається скоріше приховувати ці ідеї, ніж їх рекламувати.
Лідера, який був би сприйнятий безумовно всіма – такого лідера немає. Звичайно, на цю позицію завжди претендує Олексій Навальний, але через те, що він досить конфліктна людина і намагається бути єдиним лідером, він викликає несприйняття в інших.
Інакша ситуація на лівому та націоналістичному напрямках – там навпаки, люди об’єднуються навколо ідей, але немає ресурсів та засобів масової інформації, тому ці ідеї та люди невідомі суспільству, і це серйозно заважає розвиткові російської політичної думки.
[Клітіна] Як ви оцінюєте масштаби протистояння війні всередині Росії? Чи протести мають тенденцію до зростання?
[Пономарьов] Це протистояння вже наростає, і це тільки початок. Якщо подивитись на офіційні цифри відомих соціологічних досліджень, то 25-30% російського суспільства визначають свою позицію як антивоєнну.
Якщо перерахувати ці відсотки в кількість людей, це буде майже 40 мільйонів росіян. Можна сказати, що в Росії навіть більша кількість людей налаштована проти війни, ніж в Україні, але ці люди не мають зараз свого «політичного обличчя», не мають своїх лідерів і не знають що робити, щоб їхні погляди були представлені на російському політичному просторі заради конкретних політичних результатів.
Я вважаю, що кількість людей, які скептично ставляться до війни, є навіть більшою, ніж ці 25-30%, тому що всі соціологи кажуть про такий феномен: різко зросла кількість людей, що взагалі відмовляються розмовляти з соціологами. Ця кількість не враховується під час соціологічних опитувань.
Люди відмовляються тому, що відчувають, що їхні погляди не відповідають очікуванням офіційної влади. Вони припускають, що якщо будуть висловлювати свою позицію соціологам, то це може бути використаним проти них. Тобто можна впевнено сказати, що ці люди налаштовані негативно до війни. Я вважаю, що справжня кількість людей, налаштованих проти війни, близька до 50% населення Російської Федерації.
[Клітіна] Що, на вашу думку, чекає на Росію після закінчення цієї війни?
[Пономарьов] Це складне питання. По-перше, ми не знаємо, коли і як вона закінчиться. Я вважаю, що ця війна не закінчиться на території України. Вона закінчиться тільки в Москві – в Кремлі. Не думаю, що існує такий варіант, що війна закінчиться, а Путін залишиться при владі. Така ситуація, на мою думку, дуже малоймовірна.
Ми зараз не знаємо, як це буде – чи це буде якийсь заколот нагорі, чи революція, а можливо операція українських військ чи військ НАТО.
Багато чого залежить від того, коли це відбудеться і якою буде глибина економічної кризи, що зараз назріває всередині Росії. Залежить від того, як буде до цього ставитись суспільство.
Я вважаю, що РФ як держава взагалі припинить своє існування, а натомість буде створено щось інше. Наприклад, народи Кавказу та інші національні утворення – ми не знаємо, чи залишаться вони взагалі у складі Росії. Це будуть вирішувати народи, що населяють ці території.
[Клітіна] У разі проведення демократичних виборів у Росії, чи плануєте ви брати в них участь та згодом очолити країну?
[Пономарьов] Ви ж розумієте, що зміна чинної влади відбудеться не через вибори. Нова влада, чи то буде пропутінська влада, чи опозиція з імперіалістичними поглядами, яку очолить, наприклад, Стрєлков, чи навіть демократична опозиція – у будь-якому разі прийде до влади не через вибори. А вибори будуть потім, нашим завданням буде створити таку систему, в якій з’являться нові політичні партії та відбуватимуться вибори.
Спочатку потрібно створити нову конституцію, тому що саме чинна конституція надала можливість Путіну залишитися при владі. Тобто потрібно замінити її на нову. Усе це займе певний час, і я вважаю, що буде перехідний період, і він буде тривати щонайменше два роки.
[Клітіна] Як війна Росії проти України вплинула на ваше життя, і над якими проєктами ви зараз працюєте?
[Пономарьов] Я повернувся до Києва 23-го лютого, за 5 годин до початку війни. Я до останнього не хотів вірити, що війна почнеться, вважав, що це блеф російського президента і гра Заходу, але я помилявся. Війна почалася, і це, звичайно, вплинуло на все.
Мій бізнес зупинився, він пов’язаний з інвестиціями в Україну. Я працював з багатьма українськими інвесторами – це все було зупинене.
Я записався до лав територіальної оборони та допомагав на початку війни, коли був ризик захоплення Києва російськими військами. Потів вирішив створити новий медіапроєкт, спрямований на російську аудиторію. Вважаю, що цей проєкт буде дуже корисним для нашої спільної майбутньої перемоги.
Ми створили медійний канал, що називається російською «Утро фєвраля», українською я це перекладаю як «Лютий ранок». Це медійний ресурс, через який ми говоримо з росіянами. Він працює через YouTube. Також створили агентство новин, також «Утро фєвраля» присутнє у Телеграм та на інших платформах. Ми збираємо всі новини, пов’язані з війною.
Також є окремий напрямок – Телеграм-канал, що називається «Роспартизан». Він стосується акцій прямого спротиву, в тому числі й насильницьких акцій всередині Росії – підпали військкоматів, машин поліції, тобто висвітлює всі акції реального, а не карнавального спротиву.
[Клітіна] Дякую Вам за інтерв’ю. Слава Україні!
[Пономарьов] Героям слава!
