Розрекламований виступ Путіна перед Федеральними зборами РФ 21 лютого розчарував більшість спостерігачів. Набір пропагандистських штампів, примітивна антиукраїнська і антизахідна риторика. Мабуть єдина змістовна теза привернула міжнародну увагу у цій промові – те, що Росія призупиняє участь у Договорі про стратегічні наступальні озброєння, тобто про обмеження ядерних озброєнь РФ та США.
Чому з’явилась така заява?
Для початку згадаймо про суть та історію цього договору. В цьому випадку йдеться про Договір між Російською Федерацією та Сполученими Штатами Америки про заходи щодо подальшого скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь, СНО-III (англ. Treaty between the United States of America and the Russian Federation on Measures for the Further Reduction and Limitation of Strategic Offensive Arms). Це двосторонній договір між Росією та США про подальше взаємне скорочення арсеналів розгорнутих стратегічних ядерних озброєнь. Договором було передбачено скорочення для кожної із сторін розгорнутих ядерних боєзарядів до 1550 одиниць, міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів та важких бомбардувальників – до 700 одиниць.
Хроніка війни в Україні. 22 листопада: «Боротьба триває»
Договір був підписаний президентами Дмитром Медведєвим та Бараком Обамою 8 квітня 2010 року в Празі та набув чинності 5 лютого 2011 року, змінивши договір СНО-I, дія якого закінчилася у грудні 2009 року, та Договір про скорочення стратегічних наступальних потенціалів від 24 травня 2002 року. Договір був розрахований на 10 років із можливістю продовження за взаємною домовленістю сторін на 5 років.
Що цікаво, в Росії з критикою цього договору виступав сумнозвісний Володимир Жириновський, а в США – деякі конгресмени з Республіканської партії. В експертному середовищі Договір критикували за його двосторонній характер, який не дозволяє контролювати арсенали третіх країн, зокрема й Китаю.
Республіканець Дональд Трамп, який прийшов до влади в США в 2017 році, заявив, що СНО-ІІІ вигідніший Росії, ніж США, і назвав його «односторонньою угодою». Адміністрація США тоді наполягала на виробленні нового договору із залученням Китаю чи продовження угоди, але з додатковими умовами (включення до нього нових видів стратегічних озброєнь та тактичної ядерної зброї, запровадження додаткових механізмів верифікації). Переговори затяглися, до завершення президентських повноважень Дональда Трампа рішення про продовження дії цього Договору так і не було ухвалено.
Під час переговорів щодо стратегічної стабільності між США та Росією (2020 рік) американська сторона направила запрошення Китаю взяти участь у переговорах про СНО. В Пекіні у відповідь заявили, що Китай готовий приєднатися до тристоронніх переговорів щодо роззброєння, але тільки якщо США погодяться скоротити свій ядерний арсенал до рівня Китаю. Врешті-решт США відмовилися від своєї вимоги про обов'язкове включення китайської сторони до переговорів про СНО.
Дія Договору СНО-ІІІ спливала 4 лютого 2021 року. 26 січня відбулася телефонна розмова президента Росії Володимира Путіна з обраним президентом США Джозефом Байденом, під час якого Росія та США домовилися продовжити Договір без додаткових умов ще на п'ять років, до 5 лютого 2026 року. Того ж дня Росія та США обмінялися нотами про досягнення домовленості щодо продовження Договору. 27 січня Державна Дума та Рада Федерації РФ ратифікували угоду про продовження Договору про СНО до 5 лютого 2026 року, 29 січня президент Путін підписав закон про продовження дії цього Договору, 3 лютого угода між Росією та США про продовження Договору про СНО набула чинності.
Нагадаю, що саме в той час тільки розпочав свою діяльність на посаді президента США Джо Байден. І саме тоді розпочалася концентрація російських військ на кордоні з Україною. Однак це не завадило США і Росії максимально швидко і без жодних проблем домовитись щодо продовження дії цього договору. Пояснення дуже просте – цей договір в принципі відповідав інтересам безпеки обох сторін і регулював приблизний паритет між стратегічними ядерними силами Росії та США.
Отака цікава передісторія.
І ось зараз Путін раптом призупинив участь Росії в цьому Договорі. Чому?
Найбільш логічна версія відповіді на це запитання - черговий ядерний шантаж з боку Путіна.
І шантаж навколо договору про СНО розпочався не зараз. 29 листопада 2022 року прессекретар МЗС Росії Марія Захарова заявила, що Росія відкладає зустріч із США з приводу Договору та ув'язала це рішення з постачанням зброї Україні. 30 січня 2023 року заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков заявив, що непродовження договору про СНО після лютого 2026 року є цілком можливим сценарієм. Тому можна стверджувати, що рішення про призупинення участі Росії в цьому Договорі готувалося заздалегідь. Тиск на США з приводу договору про СНО розпочався ще минулого року і був прив’язаний до війни Росії проти України.
Проте варто звернути увагу на те, що Росія не виходить з договору про СНО, а лише призупиняє участь в ньому. Це важлива деталь. І вона означає, що Путін готовий торгуватися, але не з приводу обмеження стратегічних наступальних озброєнь, а щодо умов припинення війни в Україні. Адже заява Путіна щодо договору про СНО з’явилася в промові про війну проти України.
В цій заяві Путіна про призупинення участі Росії у Договорі про стратегічні наступальні озброєння чітко простежується фірмовий політичний стиль російського президента. З одного боку він погрожує і шантажує, а з іншого пропонує поторгуватись і домовитись. Шантажем він намагається змусити іншу сторону по переговорах погодитись на його умови.
Але ця переговорна стратегія і тактика Путіна вже неодноразово провалювалась. Провалиться і спроба тиску з використанням договору про СНО. Шантаж Кремля вже не працює. І Росія зараз не в тому стані, щоб диктувати свої умови.
