Людський капітал – найпотужніше знаряддя для відбудови України. Після року війни вона втратила значну частину свого найціннішого економічного активу – людей. Згідно зі статистикою, з початку повномасштабного вторгнення Україна втратила 14,5 млн людей, які знайшли прихисток у країнах ЄС. Ризик неповернення біженців цілком реальний, і кілька факторів можуть негативно вплинути на українську економіку, якщо не розпочати реформи, аби спонукати громадян повернутися на батьківщину.
Дослідження Центру економічної стратегії (ЦЕС) представило портрет пересічного українського переселенця за кордоном. За результатами звіту, 66% жінок віком від 35 до 49 років, які виїхали з країни, мають вищу освіту. Польща прийняла рекордну кількість українських біженців – 38,4%. Статистика інших країн така: Німеччина – 19,5%, Чехія – 12%, Італія – 5,6%.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Через неповернення та «втрачене покоління» в Україні вже спостерігається ризик демографічної кризи. Це негативно вплинуло на українську економіку, водночас мало переваги для країн ЄС. Там ситуація протилежна: у 2022 році спостерігався ринковий попит, і це підтримало зростання ВВП.
Щоб повернути людей додому, реформи потрібно починати вже зараз. Національний банк України у партнерстві з Мінсоцполітики та Мінекономіки закликають розробити програми заохочення для повернення мігрантів.
Україна повинна переконати свою діаспору в швидкому післявоєнному відновленні та розвитку кар’єрних можливостей.
«Ми повинні спільно з експертами та державними установами працювати над програмами повернення. Наші громадяни мають бути впевнені, що їм є куди повернутися. Вони повинні почуватися потрібними в Україні. Звісно, процес асиміляції триває вже рік: діти вивчають мови, ходять до школи, знаходять нових друзів», – зазначив голова Національного банку України Андрій Пишний.
Тема мігрантів має бути закріплена в конкретних термінах, планах та пропозиціях. Типовий профіль українських переселенців відрізняється від інших мігрантів, наприклад, хвилі сирійських біженців 2015 року, більшість із яких становили чоловіки. Серед українських біженців великий відсоток складають молоді жінки з вищою освітою, що дає більше переваг у працевлаштуванні та кар’єрі. Отже, навіть якщо спочатку приймаючі країни зіткнулися з навантаженням на державні системи – медичну, житлову, систему працевлаштування тощо, у довгостроковій перспективі адаптація українських біженців та інтеграція на ринку праці сприятимуть розвиткові економіки приймаючої країни.
«У деяких країнах присутність українських біженців допомогла уникнути економічного спаду, а мігранти стимулювали споживчі ринки, покрили дефіцит робочого капіталу, який виник у ЄС», – каже Пишний.
«Ми оцінюємо короткострокове фіскальне навантаження на країни ЄС у 37 млрд євро. Витрати досить великі, але це лише 0,2%-0,23% від ВВП Європейського Союзу – короткостроковий ефект. В довгостроковій перспективі наявність нової робочої сили та розширення споживчих ринків матиме позитивний ефект», – додав він.
«Асиміляція українців у приймаючих країнах може допомогти побудувати ефективне середовище та принести користь суспільству. За оцінками Європейського центрального банку, частка українських мігрантів у робочій силі становитиме від 25% до 55% у середньостроковій перспективі. Відсоток цієї робочої сили в ЄС зріс із 0,2% до 0,8%, тобто з 300 000 до 1 300 000 осіб», – каже голова НБУ.
Одна з можливих домовленостей між ЄС і Україною передбачає формування відкритого ринку праці, де люди могли б самі вибирати, залишатися в Україні, чи повертатися назад до країни перебування під час війни. Центр економічної стратегії пояснює, що створення варіантів працевлаштування в ЄС після перемоги може убезпечити тих, хто не зміг адаптуватися в країні у післявоєнний час.
«Якщо люди матимуть шанс повернутися до Європи після закінчення терміну тимчасового захисту, вони не боятимуться повертатися в Україну», – каже радниця ЦЕС та аспірантка Болонського університету Дарина Михайлишина.
Чим більше людей повернеться в Україну, тим швидше відбудеться її економічне зростання. Але тут варто зосередитись на забезпеченні житлом, відновленні інфраструктури та створенні достатньої кількості робочих місць. Вразлива група населення, яка втратила все, потребує допомоги в пошуку роботи та життя в безпечніших регіонах.
«Ми бачимо, як ЄС фінансує програми перекваліфікації українських біженців, аби вони могли адаптуватися до ринку праці. За допомогою подібних програм ми можемо досягти вищого рівня зайнятості в Україні», – підсумовує Дарина.
«Гнучкість та цифровізація підприємців»
Міністерство економіки України оцінює рівень безробіття як високий. У 2022 році не працювали 2,6 млн людей, тоді як у 2021-му – 1,7 млн. Рівень безробіття зріс на один мільйон із тих 12 мільйонів, які залишилися працювати в Україні.
«Маємо свої прогнози і розраховуємо, що 75% тих, хто був змушений тікати від війни, повернуться. Для Міністерства економіки важливо забезпечити гідні умови життя та праці», – зазначив заступник міністра економіки України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Олексій Соболєв.
«Уже виконуються такі програми, як «єРобота» та «єДопомога», а майбутні угоди з іноземними інвесторами заохочуватимуть підприємців створювати більше робочих місць. Ми припускаємо, що стійкий розвиток бізнесу може підвищитися за рахунок державних кредитів і грантів, коли люди бачать свободу та гнучкість підприємців», – додав він.
Проект дерегуляції, який очолює міністерство, може нормалізувати ситуацію з працевлаштуванням у проблемних регіонах. Це спростить отримання сертифікатів, які вимагають директиви ЄС щодо автоматизації, цифровізації та спрощення механізмів ведення бізнесу.
Кваліфіковані та освічені мігранти навряд чи повернуться
Українці, які облаштувалися за кордоном, сумніватимуться, чи варто повертатися додому. Експерти погоджуються, що співпраця з ЄС щодо повернення людей – політично чутливий крок. Чергова демографічна криза, яка очікує Україну до кінця цього року, вже відобразилася в статистиці народжуваності. Коефіцієнт народжуваності прогнозується на рівні 0,8 при нормальному показникові репродукції у 2,2, щоб зберегти поточний рівень населення в Україні.
«Не варто обнадіюватися. Думаю, ми маємо готуватися до найгіршого сценарію», – прокоментувала ситуацію директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Елла Лібанова.
«У мене є сумніви щодо відкриття ринку ЄС після війни. Приклад двох країн Балтії показує, що після приєднання до ринку ЄС половина працездатного населення Естонії виїхала з країни. Схожа ситуація і в Латвії. Не забуваймо, що коли молодь виїжджає, старшому поколінню ще потрібно виплачувати пенсії, надавати медичні та соціальні послуги. Ми повинні прорахувати результати з точки зору загальних демографічних наслідків – тут плюсів може бути менше, ніж мінусів», – зазначила вона.
Існує значний ризик, що молоді спеціалісти можуть інтегруватися у великі корпорації та задовільняться роботою за кордоном, не бажаючи знову переживати ті самі труднощі та невизначеність. Біженці з кваліфікацією, жінки та їхні діти, які навчаються в школах та університетах, отримують не лише шлях у майбутнє, але й привілейований доступ до ринку праці.
«Розвиток і відновлення постраждалих регіонів беззаперечно відбудеться. Але перш за все треба думати, як захистити країну від наступних агресивних кроків», – додала Лібанова.
«На жаль, Росія нікуди не дінеться. Ми повинні це розуміти. Навіть за великомасштабного, швидкого створення робочих місць високий рівень безробіття неминучий, принаймні протягом перших двох років. Звичайно, великий попит буде на будівельників», – каже вона.
«Але у нас завжди були проблеми в цій галузі. І хоча залучення іноземців могло б допомогти швидко підняти економіку, це не допоможе повернути мігрантів додому», – зазначила експертка.
«А як бути з родинами, які хочуть возз’єднатися після війни? Не варто забувати про потенційний ризик того, що возз’єднання може відбутися не в Україні. І, крім кваліфікованих молодих жінок, ми втратимо стільки ж ініціативних молодих чоловіків», – додала Лібанова.
«Також в Україні мала місце внутрішня міграція. Зараз люди зосереджені в тих регіонах, де немає роботи, і після війни її не буде. Для України важливо займатися не лише зовнішньою міграцією, а й внутрішньою», – зазначила вона.
«Треба думати про переселення людей туди, де ми можемо забезпечити їх роботою. Ми не можемо повторити власний досвід 2014-2015 років, він не може бути таким, як досвід Абхазії. Ми не маємо стільки людей, аби розкидатися робочою силою. Крім того, це ще й небезпечно з точки зору кримінальної та соціальної ситуації. Тому я хотіла би, щоб ми співпрацювали з міністерствами України щодо розподілу як внутрішніх, так і зовнішніх переселенців. Вважаю, ми повинні системно підходити до справи», - підсумувала експертка.
«Збалансована територіальна політика в Україні може розв'язати проблему і з тією категорією людей на заході України, які залишилися під прапором «біженців війни» – тих, хто скористався можливістю виїхати за кордон і легально отримати документи», – каже вона.
Отже, скільки часу це може зайняти?
Українці перебуватимуть на європейському ринку праці довше двох-трьох років. Малоймовірно, що Європа хоче, аби українці поверталися додому, особливо молоді та кваліфіковані переселенці, які становлять більшість.
«Тут можна розглядати досвід колишньої Югославії, коли після закінчення терміну тимчасового захисту ті, хто не мав хорошої роботи, поверталися додому», – каже економістка Віденського інституту міжнародних економічних досліджень Марина Твердоступ.
«Але ті, хто зумів побудувати хорошу кар’єру, також поверталися протягом 10 років. Тобто це повільний процес, який залежить від багатьох факторів, таких як швидке відновлення України та умови перебування за кордоном», – зазначила вона.
«Співпраця з ЄС має бути двостороннім процесом, де враховуватимуться всі ризики та можливості з обох сторін. Найгірше можна уявити, якщо країни ЄС намагатимуться утримати мігрантів, а Україна – змусити їх повернутися», – каже вона.
«В ЄС мають бути розгорнуті та фінансовані додаткова освіта, навчання та курси підвищення кваліфікації, аби людський капітал міг приносити користь приймаючій країні. Якщо цього не відбувається, більшість приєднується до мінімально оплачуваної робочої сили. Отже, необхідно зробити максимальні кроки щодо інтеграції в ринок праці», – зазначила Твердоступ.
«В Австрії, наприклад, чи не щодня читаєш жахливі новини про експлуатацію українських мігрантів у нелюдських умовах», – каже вона.
Деякі іноземні експерти позитивно оцінюють ситуацію з українськими мігрантами. Але для повноцінної розробки довгострокових планів повернення громадян потрібно буде передусім одне – швидке припинення війни.
