У галереях арт-хабу Cromwell Place у Лондоні з 30 березня по 8 квітня працюватиме виставка українського сучасного мистецтва «Повстання Фенікса». Його куратори, засновниця Forsa Gallery Еліс Нананова та художник Павло Керестей, представлять роботи українських художників різних поколінь. Серед них Арсен Савадов, Тіберій Сільваші, Артем Волокітін, Роман Михайлов, Марія Куликовська та Олег Винниченко, Валерія Трубіна, Юлія Бєляєва.
Сьогодні світ відкриває для себе культуру України, країни, яка розвінчала міф про непереможність і велич Росії. Реакція українських митців на ескалацію війни в поєднанні зі згуртованістю суспільства та влади утверджують нашу національну самосвідомість. Її переконливість проявляється в поліфонії голосів, об’єднаних у переконанні в своєму праві на свободу та гідність бути собою.
Артем Волокітін. Абстрактне світло. Вода 2
Українське мистецтво протистоїть кремлівській традиції колективізації – знеособлення людей владою і перетворення їх на крихітні «гвинтики» авторитарної машини.
Українська культура століттями перебувала в тіні російського імперського проекту. Царська офіційна доктрина «три народи – три брати» була спробою довести, що українці та білоруси – це те саме, що й росіяни, лише з регіональними відмінностями. Попри декларації про рівноправність народів і їхнє право на самовизначення, радянська теза про «братні народи» наголошувала на тому, що Росія є «старшим братом».
Історія російської цензури та заборон української культури сягає XVII століття – часів об’єднання Козацької держави, очолюваної Богданом Хмельницьким, з Московщиною.
Робота Павла Керестея
Знищення українських книг і переслідування друкарів здійснювали засновник династії Романових московський патріарх Філарет і його онук цар Олексій Михайлович.
Про сталінську українофобію писав лауреат Нобелівської премії миру Андрій Сахаров. Він також привернув увагу світової громадськості до українських дисидентів, яких переслідувала радянська влада.
Український поет Василь Стус загинув у радянському таборі вже за правління Горбачова у 1985 році.
Але після кожної хвилі репресій неповторна культурна традиція України відроджувалася, як фенікс із попелу.
Вона живилася взаємовпливами культур різних національностей, що здавна співіснували на території України, розмаїттям природних багатств, історично сформованими індивідуалістично-егалітарними настроями українців.
Теперішня солідарність українського суспільства базується на звичному для нас розумінні кордонів: особистих, суспільних, власницьких.
Після відновлення незалежності України вибудувати патерналістський режим тут виявилося неможливим.
Варто зазначити, що перша спроба втілити в життя анархічну утопію, очолювана Нестором Махном, відбулася в Україні на початку ХХ століття.
Юрій Мусатов. Вибух
«Всякому місту – звичай і права, всяка тримає свій ум голова» – ці слова українського філософа і просвітителя XVIII століття Григорія Сковороди очевидно перегукуються з волелюбним світоглядом британців.
Впевненість у невідчужуваності власного права на свободу бути собою та подолання травми від варварського насилля гнобителів проявляється в роботах українських митців проекту Phoenix Rising.
Створені митцями різних поколінь у різних стилях і передані різними засобами масової інформації, вони, як і загалом боротьба сучасної України за самоідентичність, додають життя і крові цінностям, які донедавна здавалися нам непорушними, але були підірвані варварським нападом Росії.
Це минуле атакує сьогодення.
Ми повинні подолати його разом і назавжди, щоб ніколи більше не наражати цивілізацію на ризики трагічної долі Фенікса.
Кошти, зібрані від виставки, підуть на фінансову допомогу українським академічним програмам, грантам і програмам резиденції у Великій Британії українських митців.
