Війна Росії проти України має кілька чітких етапів. Спочатку Росія вела економічні війни, скуповувала й робила банкрутами українські активи і цілі галузі промисловості, корумпувала українських політиків, чиновників, посадовців й «закидала» в українське політичне середовище своїх агентів впливу та олігархів. Потім Росія почала гібридну форму вторгнення з незаконною анексією і окупацією українських територій.
З 24 лютого 2022 року Росія перейшла до масованих ракетних обстрілів, із синхронним масштабним вторгненням з різних напрямків. Усвідомлюючи, що всі спроби знищення української державності зазнали, або зазнають поразки, Росія нині демонструє свій останній «аргумент».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Новий етап війни Росії проти України
Росіяни почали цей етап, який умовно можна назвати «атомним», захопивши Запорізьку АЕС. Бо це справді не жарти – взяти під контроль найбільшу в Європі атомну станцію з шістьма працюючими атомними реакторами. Зважаючи на всі ризики, пов’язані з окупацією станції, Росія загрожує спровокувати ядерну аварію із серйозними наслідками.
Втрати росіян у війні проти України перевищили 700 тис. солдатів − Генштаб
Концепція ядерного удару
У Путіна, на жаль, є «диво-зброя», про яку наприкінці свого життя мріяв Гітлер. Вона дісталася російському диктатору від Радянського Союзу. Частину цього потенціалу було збільшено за рахунок стратегічних і тактичних ядерних зарядів, які Україна передала Росії під посередництвом країн-партнерів – США, Британії, Франції. При цьому Україна отримала «Будапештський меморандум» з гарантіями безпеки. В тому числі й від нинішньої країни-агресора. Росія відкрила скриню Пандори, зводячи нанівець політику нерозповсюдження ядерної зброї в світі. Тепер переконати «неядерні» країни у тому, що вони можуть мати якісь гарантії безпеки від ядерних країн - надзвичайно складно.
Як Україні захиститися в умовах, коли путінський режим вже запланував перекидання тактичної ядерної зброї в країну-сателіт – Білорусь? І якщо країни Балтії – Литва, Латвія й Естонія, й сусідня з Білоруссю Польща мають захист у вигляді членства в НАТО і 5-го пункту Вашингтонської угоди, для України погроза Росії знищити її за будь-яку ціну, навіть шляхом застосування ядерної зброї, залишається достатньо реальною.
Що ж робити у випадку розгортання справді диявольського плану Путіна і геть несамостійного білоруського диктатора Лукашенка? Адже формально удар може бути нанесений не з території Росії й по країні, на яку не поширюється захисна «парасолька» країн НАТО.
Робота дипломатії
У цьому випадку має бути продовження гарантій Будапештського меморандуму. Попри великий скептицизм стосовно цього документу в Україні, я не можу сказати, що він абсолютно символічний й недієвий. Адже Україна отримує військову й фінансову допомогу від партнерів. Але в умовах нового етапу війни й підвищення ставок Кремлем, потрібно посилити договірну базу між країнами антипутінської коаліції. Звісно, найкращим варіантом має бути прискорений вступ України до НАТО. Але навряд чи навіть й прискорений сценарій вступу України відповідає темпам ескалації, які запропонувала Москва.
Тож за цих умов, думаю, було б правильним кроком, аби основні країни-партнери – США та Британія, підписали б з Україною угоду про надання гарантій безпеки до моменту вступу України до НАТО. За аналогією з тими гарантіями, які отримали Фінляндія і Швеція, зважаючи на ризики перехідного періоду до моменту їхнього вступу до Північно-атлантичного Альянсу.
Цікаво, що досвідчений український дипломат Павло Клімкін, вважає, що до гарантів безпеки України цілком може долучитися Франція й, навіть, Китай. Стосовно останньої країни у мене є великі сумніви, але українська дипломатія й нарешті призначений посол у цю країну мають активно над цим працювати.
Військовий компонент
Дипломатичний варіант протидії російському ядерному тероризму має розвиватись синхронно з військовим компонентом. З розмови з Юрієм Касьяновим, який нині служить в ЗСУ, й роками розвивав проєкти з розробки і побудови українських бойових БПЛА, я зрозумів, що ЗСУ вже сьогодні здатні знищити всі російські військові цілі на території Білорусі. Й, за потреби, атакувати Москву. Але їх стримує етичний фактор. Адже українці відрізняються від російських окупантів тим, що не збираються знищувати цивільну інфраструктуру ворога…
Інформація про українські військові можливості підкріплюється й заявою українського віце-прем’єра Михайла Федорова, який повідомив про фактичний перехід українського БПЛА-сегменту на професійний рівень (краще пізніше, аніж ніколи) й формування трьох рот бойових безпілотників, укомплектованих як самими літальними апаратами, так й супутньою інфраструктурою.
Додам до цього думку юриста-міжнародника й волонтера Івана Лозового, який вважає, що потужний український повітряний флот БПЛА має стати серйозним стримуючим фактором для російської концепції ядерного удару тактичними зарядами. Адже будь-які військові цілі Росії, які загрожують існуванню України, в тому числі й на території Білорусі, є законними цілями для нанесення упереджуючих ударів. А ядерну зброю перекинути непомітно для розвідок країн НАТО, та й України, яка вже має у своєму розпорядженні спеціалізований супутник з високою роздільною здатністю моніторингу поверхні землі, неможливо. Як би її путінський режим не маскував.
Висновок
Ситуація, спровокована ядерними погрозами Кремля є небезпечною і тривожною для всього світу. Це правда. Але нагадаю вам британське прислів’я про те, що вихід завжди є з будь-якої ситуації. Навіть – із заплутаних лабіринтів підземки. Так, вирішення цієї новітньої «карибської» кризи існує. Але воно потребує залізної сили волі сучасних політиків. На долю яких випало випробування (а, можливо, шанс) врятувати світ. І поставити на місце російську диктатуру разом з її лідером, зупинивши руйнування всесвітньої системи безпеки і намагання Росії нав’язати цивілізації культ сили і страху, за допомогою якого вона намагається змінити світовий порядок.
Погляди, висловлені автором в цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.
