Польсько-українська зернова криза є симптомом серйознішої проблеми. Симптомом серйозної політичної кризи, адже партія «Право та Справедливість» наразі робить те, що роблять усі політики: намагається отримати додаткові голоси, хоча для цього їм доводиться відштовхувати українців. Польські фермери останнім часом далеко не є фанатами України, і «Право та справедливість» просто намагається відзеркалювати ці настрої, аби забезпечити собі їхню підтримку під час виборів.
Згідно з останнім опитуванням, проведеним 14-15 квітня, «Право та справедливість» може розраховувати на 33 % голосів, а опозиція, об'єднана під прапором «Громадянської коаліції» – на 24,8 %. Згідно даних останнього опитування, підтримка виборцями обох цих партій знизилась у порівнянні з попереднім опитуванням, тоді як «Конфедерація» та ліві партії (Lewica) збільшили показники підтримки. На квітень 2023 року «Конфедерацію» підтримують 10,4 % виборців, а Левицю – 9,4 %.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Але нам варто поглянути також і на ширшу картину, тобто на геополітичну ситуацію в регіоні. У липні Білорусь має намір розмістити на своїй території готову до застосування тактичну ядерну зброю, головною ціллю якої буде сусідня Варшава. Результати майбутнього українського контрнаступу є поки що невизначеними, особливо з огляду на чіткий намір України повернути собі Кримський півострів.
Як нещодавно зазначила Венді Шерман, заступниця держсекретаря США, легковажно ігнорувати загрозу застосування Кремлем ядерної зброї було б помилкою. Вона попередила, що Путін може використати тактичну ядерну зброю для ескалації своєї війни в Україні. Росія може запустити ракети з ядерними боєголовками з Білорусі і потім заперечувати свою причетність до нападу. Таким чином мільйони життів висять зараз на волосині. Це гра в покер із занадто високими ставками.
І в цьому нестабільному геополітичному контексті перетворення Польщі на міні-Росію виглядає сумним, втім доволі реалістичним сценарієм. У моїй попередній статті я згадував Романа Гертиха, видатного польського юриста та колишнього віце-прем’єр-міністра, який вказує на існуючу загрозу перетворення Польщі на диктатуру в разі, якщо «Право та справедливість» переможе на виборах втретє.
Дональд Туск, колишній президент Європейської Ради та екс-прем’єр-міністр Польщі, закликає всіх бути у Варшаві 4 червня опівдні та взяти участь у марші на підтримку вільних виборів. Марш також стане масовою акцією протесту проти зростання цін, злочинності та рівня брехні.
Чому саме 4 червня опівдні? Можливо, ви бачили постер «Опівдні. 4 червня 1989 року» із зображенням актора Гаррі Купера у його найвідомішій ролі у фільмі «Рівно опівдні». Плакат символізував перші вільні вибори в Польщі після 50 років комуністичного (і нацистського) правління. Ікона «Солідарності» Лех Валенса написав на своїй сторінці у Facebook, що зробить усе можливе, щоб взяти участь у марші. Ситуація справді серйозна. Польща стоїть на порозі великої суспільно-політичної кризи.
Я не знаю, чи може масова акція протесту, запланована на 4 червня, щось суттєво змінити в Польщі на даний момент. Але вуличні заворушення після осінніх парламентських виборів у Польщі стають дедалі вірогіднішими.
Це найгірший сценарій – і українці повинні бути до нього готові. Перефразовуючи Перікла: те, що ви не цікавитеся політикою, не означає, що політика не буде цікавитися вами. Можливо, найгірший сценарій не реалізується. Але все ж таки варто готуватися до гіршого, сподіваючись на краще.
Що можуть зробити українці в Польщі, щоб підготуватися до можливого хаосу? Ось мої п’ять стратегій.
1. Обговоріть зі своїми польськими друзями та знайомими їхні політичні погляди та вподобання.
Кажуть, не ввічливо говорити зі знайомими про політику. В інший час я б з цим погодився. Але ми в кризі, і звичайні правила більше не діють. Так, треба бути ввічливими, але також і твердими. Поговоріть зі своїми польськими друзями та знайомими про їхні політичні погляди. Чи існують, на їхню думку, у Польщі проблеми з українцями? Якщо так, то чому? Такий обмін думками, напевно, не буде приємними, але він може призвести до катарсису. А вдаючи, що все гаразд, ми нічого не досягнемо.
2. Не піддавайтеся на провокації.
У соцмережах останнім часом ми наражаємось на численні провокації: українці чи люди, які видають себе за них, всіляко ображають та лають поляків. Складно зрозуміти, чи є це скоординованою кампанією, чи просто кілька ідіотів виливають своє розчарування на увесь світ. Однак це може призвести до конфліктів, тому українці не повинні наївно потрапляти на цей гачок. Ігнорувати таку маячню – найкращий варіант. Якщо ж українці поведуться на подібні провокації і втягнуться у конфлікт з поляками, це стане аргументом на користь того, що українці становлять небезпеку для польського суспільства, і підживить антиукраїнські настрої та російську пропаганду.
3. Наведіть приклади польсько-української інтеграції
Поляки іноді говорять про страх українізації. Але що насправді означає українізація? Простіше кажучи, деякі поляки бояться, що Польща та Україна стануть однією державою і поляки втратять свою ідентичність. Показуючи, як поляки та українці вдало інтегруються, не втрачаючи своєї ідентичності, ці страхи можна викорінити.
4. Попереджений – значить озброєний
Можливо, вам доведеться покинути Польщу, якщо справи підуть погано. У вас є альтернативна країна, куди ви хочете переїхати? Чи забезпечені ви для цього фінансово? Навіть якщо все буде добре і переїжджати не доведеться, краще перестрахуватися, ніж потім шкодувати про свою необачність.
5. Не витрачайте час на безнадійні справи.
Деяким полякам давно добре промили мізки, і вони ірраціонально ненавидять Україну. Таких, скоріш за все, швидко змінити не вдасться. Що б ви не казали і що б не робили, ви не зміните їхню антиукраїнську позицію. Просто ігноруйте їх і рухайтеся далі.
Що може зробити український уряд, якщо у Польщі реалізується найгірший сценарій?
Продовження дипломатичних ініціатив високого рівня, спрямованих на зміцнення двосторонніх відносин, є найкращою політикою. Важливо зберегти польсько-українську співпрацю на всіх рівнях суспільства та влади. Діалог є надзвичайно важливим, навіть якщо часом він буває неприємним.
Я сподіваюся, що здоровий глузд врешті-решт переможе, і Польща не перетвориться на ізольовану від світу диктатуру. Потужна польсько-українська співпраця та військова присутність США в Польщі є головними запоруками того, що Польща не відгородиться від демократичного світу, як би певні політики цього не бажали.
На більш легкій ноті скажу, що, можливо, хоча б інопланетяни, які, здається, нещодавно відвідали Київ, допоможуть нам перетворити Росію на керовану державу та усунути російську небезпеку раз і назавжди? Це було б чудово. Але поки що болісна реальність дивиться нам в очі, і ніякі інопланетяни не прилетять, щоб врятувати нас. Ми повинні зробити це самотужки.
Погляди, висловлені автором в цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.
