21-22 червня відбудеться щорічна Конференція з відновлення України (URC, раніше, до 2022 року – Конференція з питань реформ в Україні), цього разу в Лондоні. Це буде друга подібна конференція з моменту вторгнення Росії в Україну доленосного ранку 24 лютого 2022 року.
На заході очікуються наступні важливі повідомлення. Уряд України отримає шанс представити міжнародній громадськості свою оновлену стратегію післявоєнного відновлення. Її невід'ємною частиною, без сумніву, буде масштабна Цифрова екосистема відновлення для підзвітного управління (DREAM).
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Ця ІТ-«система систем» була створена як єдиний цифровий конвеєр для проектів реконструкції. Вона служить для управління всіма етапами всіх проектів реконструкції, водночас гарантуючи, що всі дані про ці проекти залишаються відкритими для громадського контролю. DREAM має стати ключовою системою, яку органи влади, відповідальні за післявоєнну відбудову, на чолі з Віце-прем'єр-міністром Олександром Кубраковим, використовуватимуть для відновлення пошкодженої інфраструктури України.
Міжнародні партнери URC, у свою чергу, матимуть можливість прокоментувати цю стратегію, окреслити власне бачення того, як відбуватиметься подальше відновлення України, та визначити ресурси, які вони готові виділити для цього. Можливо, вони натякнуть – або навіть оголосять – про довгострокові плани щодо майбутнього України на міжнародній арені: наприклад, про її членство в ЄС та безпекові рамки, в яких вона існуватиме після закінчення війни.
Проте, у «вузькому» контексті післявоєнного відновлення – і подальшого довгострокового економічного зростання України – виокремлюються дві речі, які необхідно вирішити для того, щоб відновлення було успішним.
Російські активи для відновлення України
Перше – необхіднo знайти джерела величезного фінансування. Зрозуміло, що відновлення України коштуватиме сотні мільярдів доларів США. Лише збитки, завдані інфраструктурі, оцінюються в 144 мільярди доларів, і, враховуючи постійні російські ракетні та артилерійські удари по всій країні, ця цифра зростає з кожним днем.
Зрозумілими є наступні пункти: хтось повинен буде оплатити цей величезний рахунок; Україна сама не зможе це профінансувати; західних платників податків не можна змушувати платити за збитки, що були завдані Росією.
Найбільш виправданим джерелом фінансування для відновлення України є 300 мільярдів доларів російських активів (переважно тих, що належать Центральному банку Росії), які наразі заморожені в західних банках. Використання цих заморожених активів є чесним і справедливим рішенням, оскільки воно не обтяжує західних платників податків і змушує Росію відповісти за свої злочинні дії. Крім того, ці активи можуть бути використані, навіть якщо Росія формально не погодиться виплачувати репарації та відшкодування – що навряд чи станеться.
Хоча дехто може стверджувати, що арешт заморожених російських активів підірве права власності на Заході, цей аргумент є хибним. Використання активів злочинців для виплати компенсацій їхнім жертвам є усталеною правовою процедурою, а російська агресія проти України є явним порушенням міжнародного права. Більше того, можна стверджувати, що російські гроші настільки брудні, що їх взагалі не слід було допускати до західної фінансової системи.
Якщо на URC будуть зроблені серйозні заяви про конфіскацію російських активів та їх використання на потреби відновлення України, це вже забезпечить конференції приголомшливий успіх. Щоправда, зараз це виглядає малоймовірним. Але не будемо втрачати надії.
Інтеграція приватного сектору
Другим питанням, яке досі залишається невирішеним, є роль приватного сектору у відновленні України. Так, приватний сектор посідає чільне місце в усіх основних дискусіях про економічне майбутнє країни. Всі говорять про необхідність залучення приватних інвестицій і на словах віддають належне перевагам вільного ринку. Але коли справа доходить до конкретних механізмів відновлення, ті, що призначені для державного сектору, як правило, детально розробляються і опрацьовуються, а приватний сектор залишається значною мірою неінтегрованим у процес відбудови.
Тому роз'яснення в ході URC механізмів, які б належним чином інтегрували компанії приватного сектору – як міжнародні, так і українські – у процес відбудови, було б дуже бажаним.
Такі механізми вже обговорювалися та напрацьовувалися в експертному середовищі. Вони включають, але не обмежуються наступним: дешеві кредити для бізнесу, що інвестує в Україну, фінансовані за рахунок коштів на реконструкцію з використанням методів змішаного фінансування; виділення коштів на реконструкцію приватним інвестиційним фондам, спеціально призначеним для реконструкції, через фонд фондів або подібний фінансовий механізм; створення широких програм страхування воєнних ризиків; і навіть надання інвестиційних стимулів великим міжнародним корпораціям, які здійснюють великі інвестиції в Україну. Інші подібні механізми також можуть спрацювати – головне, треба чітко донести їх до громадськості в URC, а потім реалізувати на практиці.
Якщо обидва питання – використання заморожених російських активів та інтеграція приватного сектору у відбудову – будуть змістовно розглянуті на URC, конференція дійсно може стати проривом. Коли гроші будуть на столі, а механізми розподілу цих грошей будуть чітко встановлені, інвестори потягнуться до проекту відновлення України, який вже зараз іноді називають «будівельним проектом століття».
За цим неодмінно послідує швидке і стійке економічне зростання. Тож схрестимо пальці на удачу!
Погляди, висловлені автором в цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.
