ПОГЛЯД: Про відбудову України. Частина 1 - Закладання фундаментів

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну спричинило геополітичні процеси, які, скоріш за все, будуть тривати протягом багатьох років. Серед них – широка дискусія на найвищому рівні західних урядів щодо майбутнього України і, що ще більш важливо, про те, як зробити майбутню Україну успішною.

У цьому контексті зростають очікування щодо відбудови та модернізації України та постає низка питань щодо того, як ця відбудова має бути структурована, фінансована, керована та на досягнення яких конкретних результатів слід перш за все спрямувати увагу.

У цій статті, яка складається з двох частин, я виклав своє бачення належного управління фізичним інфраструктурним компонентом відбудови. Це бачення ґрунтується на майже 15-річному досвіді роботи в інженерії та будівництві в Україні, де я працював у багатьох секторах, з різними транснаціональними промисловими компаніями та міжнародними фінансовими установами для широкого кола клієнтів. Цей досвід не робить мене експертом у всьому, що стосується реконструкції, але він надихнув мені на деякі доволі цінні ідеї, якими, на мою думку, корисно буде поділитися.

У цій першій частині статті я представлю читачеві деякі попередні міркування, ключові принципи реконструкції та те, як має виглядати первинна структура управління відбудовою.

Ключові міркування

1. Основна мета цієї статті – на основі мого власного досвіду надати деяке уявлення про ключові питання, які неодмінно виникають під час процесу реконструкції. Вона не дає відповіді на всі питання, пов’язані з відбудовою, яка зазвичай є дуже складною справою, що включає низку аспектів, які виходять далеко за межі інженерного та будівельного секторів економіки. Скоріше в цій статті я намагатимусь дати певні рекомендації щодо того, як слід керувати розвитком інфраструктури, як найкраще розподілити ролі та обов’язки між учасниками процесу, а також розгляну деякі специфічні для інженерно-будівельного сектору моменти, спираючись на мої знання про те, як насправді виконуються інженерні та будівельні роботи.

2. Серед ключових тем, які не розглядаються в статті – джерела фінансування реконструкції, в основному через те, що мені не відомо наразі, наскільки реалістичним є кожен із найбільш часто пропонованих варіантів фінансування.

3. На момент написання статті відбулися певні зміни щодо ролей, які G7, український уряд та міжнародні донори відіграватимуть у відбудові. Вони можуть повністю або частково збігатися з моїми міркуваннями, а можуть не збігатися взагалі – моя стаття окреслює один із можливих шляхів вирішення основних проблем у майбутньому. Але це далеко не єдиний можливий підхід.

До реконструкції

Відновлення України, зокрема її інфраструктури, пошкодженої та зруйнованої внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну, обговорювалося з різним ступенем деталізації ще з квітня 2022 року, коли стало зрозуміло, що початкові цілі війни, визначені керівництвом Росії, є нездійсненними (принаймні на думку поважних військових експертів).

Першим публічним заходом, учасники якого намагались детально визначити витрати на майбутню відбудову України, була конференція в Лугано в червні 2022 року, під час якої український уряд представив комплексний план з відбудови окремих секторів інфраструктури (транспорт, комунальна інфраструктура, житлове будівництво, енергетика тощо), а також бюджетні оцінки та поетапний підхід до кроків з планування й проектування, часові рамки проектування та очікувані результати.

Ця конференція та представлені нижче пов’язані з нею документи також пропонують деякі важливі визначення та принципи реконструкції (взято з проекту Плану відновлення України: робоча група «Будівництво, містобудування, модернізація міст і регіонів»):

• Відбудовувати краще, ніж було раніше – відновлення та розвиток населених пунктів відбуватиметься на основі найкращих світових практик з використанням сучасних рішень та «зелених» технологій, що забезпечить значний трансформаційний стрибок у розвитку громад та регіонів України.

• Відкритість та прозорість – держава й надалі забезпечуватиме вільний доступ усіх громадян України та міжнародних партнерів до планів та дій органів державної влади на всіх етапах відбудови та розвитку України.

• Євроінтеграція – виконання кожного пункту плану відновлення сприятиме швидкому наближенню України до фундаментальних європейських цінностей і стандартів і наступному набуттю членства в Європейському Союзі (ЄС).

• Сталий розвиток – забезпечуватиметься відбудова та розвиток України з урахуванням глобальних цілей сталого розвитку, визначених Організацією Об’єднаних Націй (ООН).

• Енергетична незалежність – декарбонізація будівель і систем життєзабезпечення шляхом значного підвищення їх енергоефективності та збільшення частки відновлюваних джерел енергії в громадах дозволить Україні повністю відмовитися від імпорту викопного палива (включаючи природний газ російського походження).

• Інклюзивність – створення умов для забезпечення рівного доступу громадян  до соціальних можливостей, залучення до участі в розвитку всіх верств населення та справедливого розподілу матеріальних і соціальних благ.

• Цивільний захист – створення простору, де буде забезпечено максимальну безпеку населення та стабільне функціонування суб’єктів господарювання у надзвичайних ситуаціях, у тому числі під час воєнного стану.

Невдовзі після цього Світовий банк представив власну «швидку оцінку» шкоди, нанесеної Україні, та потреб на її відновлення, оновлену на березень 2023 року. Ця оцінка загалом спиралась на документи Лугано, зокрема щодо того, як в ході відбудови слід розмежувати різні сектори інфраструктури, але в своїх бюджетних розрахунках оцінка Світового банку дещо відрізняється від показників Лугано.

Одним із ключових аспектів обох пакетів документів є чітке розмежування між гуманітарною допомогою та короткостроковими інфраструктурними рішеннями, необхідними Україні, аби підтримати своє населення під час війни, а також відновленням інфраструктури відповідно до найвищих світових стандартів в рамках кандидатства України на вступ до ЄС, здобутого влітку минулого року.

Робоче визначення реконструкції, яке було прийняте з того часу, не обмежується відновленням, воно передбачає також повну модернізацію інфраструктури України відповідно до статусу члена ЄС. Саме таке визначення лежить в основі міркувань і рекомендацій, викладених у цій статті.

Первинна структура управління

Визначивши загальну мету реконструкції, далі важливо звернути увагу на деякі основні принципи створення структури управління. Знову ж таки, в своїй статті я не намагаюсь визначити, за рахунок чого буде фінансуватись відбудова України. Натомість передбачається, що бюджет реконструкції відповідає методології, яка використовується в документі Світового банку, цитованому раніше та доступному у відкритих джерелах (зауважте, що загальна цифра необхідного фінансування об’єктивно зросла на момент написання статті).

Бюджет реконструкції не слід розглядати як воєнні репарації

Є спокуса розглядати бюджет відновлення як кошти, на які Україна має право як жертва російської агресії. Не сумнівайтеся, Україна справді має отримати від агресора законні воєнні репарації. Я дуже сподіваюся, що кілька поколінь росіян дорого заплатять за безліч скоєних ними проти українського народу злочинів.

Однак, з метою ефективного управління реконструкцією України в аполітичний спосіб, краще розглядати бюджет реконструкції як інвестицію в європейську інтеграцію України, здатну забезпечити вищий рівень життя її громадянам і сприяти загальноєвропейській безпеці. Це дуже схоже на мандат, наданий балканським країнам перед їхнім приєднанням до ЄС.

Усвідомлення різниці між бюджетом реконструкції та воєнними репараціями необхідне для того, щоб з’ясувати, хто і як має керувати реконструкцією.

Відбудову України не слід моделювати як гігантський донорський проект

З часу здобуття Україною незалежності численні багатосторонні та двосторонні донорські організації та банки розвитку, такі як (але не обмежуючись ними) USAID, Світовий банк, Європейські банки (ЄБРР та ЄІБ), GIZ, різні організації структури ООН, а також фонди технічної допомоги від Європейської Комісії, були різною мірою активні в Україні. Усі ці організації мають сильні та слабкі сторони у своєму операційному підході до надання підтримки розвитку та доступу до фінансування для економік, що розвиваються, таких як українська.

З точки зору структури управління реконструкцією, моя рекомендація полягає в тому, що треба виділити сильні сторони цих організацій, намагаючись уникати впливу слабких сторін. Це не означає, що робота донорських організацій не є важливою для відбудови України загалом. Елементи інституційного розвитку на всіх рівнях державного управління, ініціативи з економічного розвитку та щедрі механізми кредитування, які пропонують банки розвитку, матимуть вирішальне значення для колективної відбудови України, особливо в контексті прагнень країни до членства в ЄС.

Натомість я вважаю, що планування та розвиток фізичної інфраструктури з необхідною швидкістю та у потрібних масштабах вимагатиме більш раціоналізованої операційної структури відповідно до потреб України.

Скоріш за все, цілком ізолювати інфраструктурну складову реконструкції неможливо та до того ж і не бажано. Модернізація інфраструктури також передбачатиме модернізацію практик управління інфраструктурою України на всіх рівнях (національному, регіональному та муніципальному) – це сфера, в яку можуть зробити свій внесок багато великих міжнародних інжинірингових компаній.

Імплементація законодавчої бази ЄС як частина зусиль з модернізації передбачатиме впровадження нових для України стандартів інфраструктури та необхідність враховувати окремі аспекти загальної практики ЄС, такі як структура послуг, викладена в різних моделях контрактів FIDIC. Далі в цій статті буде більш детально розглянуто окремі аспекти реформування інженерно-будівельного сектору.

У частині 2 ми детальніше розглянемо зацікавлені сторони, які мають бути залучені, ролі як платформи управління, так і українського уряду, а також реформи, які необхідно провести в інженерній та будівельній галузях України.

Деніел Аспліф – громадянин США, який мешкає в Києві і є керуючим директором CDM Engineering Ukraine.

Погляди, висловлені автором у статті, можуть не поділятись Kyiv Post.