ПОГЛЯД: Київ і Бліц

8 вересня по північному сходу Сумської області, де народилась співавторка статті Марія Марченко, було завдано авіаудару. Ібрагім Аль-Мараші переглянув в Instagram відео з пошкодженого будинку однієї зі своїх українських студенток, у якої під час зйомки сталась панічна атака.

Ці атаки є частиною добре прорахованої російської стратегії: безперервний шквал балістичних, крилатих і гіперзвукових ракет, а також атаки безпілотників і пілотованих літальних апаратів на Київ та інші українські міста. Через цю тактику росіян українські зенітно-ракетні системи «земля-повітря» дислокуються навколо міст, аби захищати цивільних, а не солдатів на передовій під час триваючого контрнаступу.

Водночас у травні розпочався й інший контрнаступ – повсякденний опір цивільного населення цим нападам. Дійсно, Київ, як Лондон під час Другої світової війни, переживає зараз бліц ХХІ століття.

Відповідальність за захист (R2P) – це міжнародна норма для держав щодо запобігання геноциду, масовим звірствам і військовим злочинам. Вона була розроблена у 1990-х роках у відповідь на невдачу у захисті цивільного населення в Руанді та колишній Югославії. Ми – історик, який викладав у Львові, та українська дослідниця, яка мешкає в Києві – намагатимемось тут долучитися до R2R. Ми використовуємо цей термін, щоб звернути увагу на інший, більш згубний термін, який сформувався останнім часом в суспільстві: «втома від України», вигоряння співчуття та емпатії до жертв цієї війни.

Постійні обстріли Росією українських міст з повітря є продовженням сумної історичної традиції масованих бомбардувань, які вперше привернули увагу всього світу в 1937 році, коли нацистська Німеччина знищила місто Герніка в Іспанії. Це стало репетицією «килимових» бомбардувань цивільних центрів під час Другої світової війни, як-от Лондон під час Бліцу. Подібно до того, як Гітлер не розумів, що повітряні нальоти на міста Сполученого Королівства лише зміцнили рішучість британців, Росія, яка вважала, що зможе деморалізувати українців масованими обстрілами, лише укріпила їхню єдність та жагу до перемоги над ворогом.

Герніка

26 квітня 1937 року в небі Іспанії відбулося дещо небачене до того під час війн. Як відомо, термін «масовий» виник у 1500-х роках. Це було пов'язане з відповідними культурними змінами, такими як масове виробництво та масове споживання, доповнене супутніми явищами від ЗМІ до загальнодоступного транспорту. Термін увійшов до лексикону воєнних перш за все у формулюванні поняття сучасної зброї «масового» знищення – це стосувалось хімічної, біологічної та ядерної зброї. Під «сучасною» ми маємо на увазі будь-яку зброю масового виробництва, яка може миттєво вбити масу людей.

Напередодні бомбардування Герніки німецькі цивільні авіалайнери були обладнані дверима бомбового відсіку. Ці літаки були створені для перевезення цивільних на великі відстані. Натомість «сучасна» держава, яка надихалась такою «сучасною» ідеологією як фашизм, створила флот цих літаків, які мали перевозити бомби масового виробництва на великі відстані, щоб націлюватися на маси – цивільне населення іспанського міста.

Що шокує глядача в картині Пікассо «Герніка» – це порушення онтологічної безпеки цивільного населення – психічного стану, що виникає через відчуття порядку та безперервності, навіть банальності повсякденного життя – раптом зруйнованого смертю з повітря. Впродовж тривалої історії людства мирні мешканці могли спостерігати, як з-за горизонту повільно наближається ворожа армія або ворожі кораблі заходять у бухту, щоб взяти в облогу чи бомбардувати місто. Але уславлена картина Пікассо зображує мирних жителів, які розгублено дивляться в небо – вони вперше побачили смерть, яка вражає згори.

За іронією долі, безпілотники-камікадзе іранського виробництва називаються «Шахед», що в перекладі з арабської та перської означає «свідок». В цьому випадку українці стали свідками того, як «Свідок» повністю порушив нормальний перебіг їхнього життя, позбавив їх онтологічної безпеки.

У вестибюлі Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй копія фрески Пікассо висить над подіумом, де представники ЗМІ задають запитання міжнародним політикам, це своєрідний символ R2R для цього поважного органу, оскільки неспроможність світової спільноти належно відреагувати на трагедію Герніки стала чинником, що призвів до Другої світової війни. Пам'ятаючи про Герніку та те, що вона символізує, дипломати ООН мали невтомно працювати над тим, щоб це ніколи більше не повторилося.

Проте це знову сталося. У лютому 2003 року держсекретар США Колін Пауелл після виступу в ООН (тримаючи копію перехопленого звіту служби безпеки Іраку) відмовився відповідати на запитання журналістів перед цією фрескою, оскільки такі Герніки будуть відбуватися в Іраку трохи більш ніж через місяць.

У 2016 році графічний дизайнер із Португалії намалював «Алепоніку», перероблений політичний комікс про битву за Алеппо, на якій голову бика з картини Пікассо замінив головою президента Росії Володимира Путіна, а під ним зобразив жінку з сином, які тікають від російських військових літаків у верхньому лівому куті зображення.

Бомбардувальник ТУ-95 був доданий до картини Пікассо, перетвореної на політичну карикатуру, яка ілюструвала статтю українського письменника Андрія Куркова в Guardian у березні 2022 року під назвою «Бомби і ракети Путіна падають дощем, але він ніколи не знищить культуру України».

Лондон

Під час Другої світової війни по Лондону вдарили ракетами V1, примітивними крилатими ракетами, які за формою та розміром нагадували «Шахеди». І та, і інша зброя створює неприємний шум, схожий на звук бензопили, коли летить у небі, перш ніж завдати удару.

Пізніше першою балістичною ракетою «Фау-2» вдарили по Лондону, а по Києву – гіперзвуковими ракетами «Кінжал». У Лондона були літаки Spitfire, щоб збивати V1, а у Києва є Patriot, щоб перехоплювати «Кінжали».

Малком Гладуелл у своїй книзі «The Bomber Mafia» пише: «Виявилося, що люди є набагато більш мужніми та витривалими, ніж дехто вважав. Також виявилося, що навіть якщо ви будете бомбити іншу країну щоденно, це не змусить людей, яких ви обстрілюєте, здатися і втратити віру».

В часи Бліцу артилерійські підрозділи з дахів вели вогонь зенітними боєприпасами під час нічних нальотів німецької авіації. У них було небагато шансів збити ворожі літаки, але їхня робота створювала у британців відчуття онтологічної безпеки. Як пише Девід Брукс, «громадяни хотіли бачити, що люди на їхній стороні щось роблять, тому гармати стріляли». На щастя, «Патріоти», надані Україні, ефективно працюють, навіть перехоплюють «Кінжали», що до цього вважалось неможливим, причому одна частина перехопленої ракети впала неподалік квартири співавторки цієї статті в столиці.

Київ

До травня Росія вперто намагалась позбавити українців світла і тепла взимку, свідомо завдаючи ударів по енергетичній інфраструктурі. Через постійні відключення електроенергії українці здобули нові навички, які допомогли їм долати негаразди воєнної зими. Наприклад, тепер вони вміють запускати генератор або рубати дрова. Через відключення електроенергії українці навчилися зберігати фрукти та рибу так, щоб вони довго були придатними до вживання. Атаки ж росіян з початку травня мали вже іншу мету – виявляти та виснажувати засоби ППО навколо українських міст.

Хоча травень зазвичай асоціюється з весняними дощами, майже кожного дня цього місяця на Київ та інші українські міста сипався град російських безпілотників та ракет. Наприклад, у ніч на 16 травня Росія здійснила надзвичайно інтенсивний, безперервний, невибірковий повітряний наліт на Київ, застосувавши шість гіперзвукових ракет «Кінжал», дев’ять крилатих ракет «Калібр», три балістичних ракети «Іскандер», а також шість безпілотників «Шахед» і три «Орлани». «Кінжали» запускали з винищувачів, «Калібри» – з кораблів у Чорному морі, а «Іскандери» – з наземних військових баз. Ракети летіли тоді на Київ з півночі, півдня та сходу.

Цей обстріл, як і більшість подібних атак, стався, коли українці спали, о 2 годині ночі. Подібно до того, як Бліц відправляв лондонців у нутрощі міста, в мережу «Тюб», кияни також знаходять притулок на станціях метро, перечікуючи там обстріли, які можуть тривати до трьох годин. Коли співавторка сидить зі своїми друзями в укритті під час кожної масованої атаки, ми погоджуємося, що за кожну ракету, яка летить на нас, ми маємо щедро ділитись грошима та іншими пожертвами зі Збройними силами України.

Сучасна війна стала настільки дорогою, що уряди потребують, аби маси субсидували свої збройні сили через військові облігації, створюючи таких героїв, як Капітан Америка, щоб розповсюджувати облігації Свободи під час Другої світової війни. Сьогодні кожен українець є Месником, просто виживаючи та жертвуючи кошти на оборону. Таким чином бомбардовані з повітря українці мають сили і засоби для опору та протидії ворогові.

Нарешті, Україні пощастило – попри постійні обстріли, іноземні лідери часто відвідують українську столицю в своєрідних актах R2R. У той час як Джон Ф. Кеннеді подарував Берліну момент «Ich bin ein Berliner» під час холодної війни, Джо Байден подарував Україні момент «Я киянин», коли таємно дістався української столиці, щоб зустрітися з Зеленським, оскільки повітряний простір Україні з початку війни закритий для цивільної авіації.

Гладуелл робить висновок щодо ефективності масованих бомбардувань: «Більше мільйона будівель було пошкоджено або зруйновано. І це не спрацювало!» Бліц не зламав морального духу британського народу, і дух спротиву в українців він точно не зламає.